Справа № 643/4118/24
Провадження № 2/643/2514/24
29 квітня 2024 року суддя Московського районного суду м. Харкова Задорожна А.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, в якому просить суд, розірвати шлюб між ним та відповідачко, зареєстрований 06 лютого 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову, актовий запис №88; визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .
В ході підготовки справи до розгляду судом було встановлено, що відповідно до відповіді №565905 від 29.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Московського районного суду м.Харкова, а відноситься до територіальної підсудності Харківського районного суду Харківської області.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно норм Цивільного процесуального кодексу України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до ч.1 ст.27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.2 ст.28 Цивільного процесуального кодексу України позови про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З матеріалів справи вбачається, що подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку наразі ОСОБА_1 виховує самостійно.
Однак, належних доказів того, що малолітня дитина на даний час проживає разом із батьком, позивачем у справі, за адресою: АДРЕСА_2 суду не надано.
Таким чином, підстав для застосування альтернативної підсудності не вбачається.
Частиною 9 ст.187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Таким чином, враховуючи, що розгляд справи по суті не розпочато, суд вважає за необхідне передати вказану позовну заяву для розгляду за належною підсудністю за зареєстрованим місцем реєстрації відповідача.
У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі вищевикладеного, враховуючи відомості про зареєстроване місце проживання відповідачки та відсутність доказів проживання малолітньої дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне передати позовну заяву ОСОБА_1 за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департаменту у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини передати за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області (62458 Харківська область, Харківський район, Покотилівка, вул. Сковороди, 18).
Копію ухвали направити позивачу до відома.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом п'ятнадцяти днів з дня (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: А.М. Задорожна