Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 6-а/641/2/2024 Справа №641/9965/16-а
30 квітня 2024 року м.Харків
Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Чайка І. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №641/9965/16-а за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лащенко Олександра Миколайовича про поновлення строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату виконавчого листа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії ,
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лащенко Олександра Миколайовича про поновлення строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату виконавчого листа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії. В обгрунтування заяви представник зазначив, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2016 року по справі № 641/9965/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення начальника УПФУ в Комінтернівському районі м.Харкова від 05.10.2016 року щодо відмови у переведенні позивача на щомісячне грошове утримання та зобов'язано УПФУ в
Комінтернівському призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-IV, починаючи з 01 жовтня 2016 року. Виконавчий лист ОСОБА_1 було отримано, але до примусового виконання Державною виконавчою службою не пред'явлено, оскільки було добровільно
виконувалося відповідачем у 2017 році. У 2022 році у зв'язку з обстрілами міста Харкова оригінал виконавчого листа та оригінал рішення суду було втрачено. Також представник позивача просить визнати поважною причину пропуску строку до виконання виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення до виконання .
Суд вважає за можливе розгляд і вирішення заяви здійснити в письмовому провадженні.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої та другої статті 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно до положення пункту 18.1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На день видання судом дубліката виконавчого листа у справі (15.03.2016 року ) діяв Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі також - Закон №606-XIV), який втратив чинність 05.10.2016.
З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до положень ст.12 Закону №1404-VIIІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У відповідності до пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців..
Відповідно до частини шостої статті 12 Закону № 606-XIV стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, строк пред'явлення дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії сплинув.
Суд зазначає, що встановлені законами строки для вчинення певних дій покликані дисциплінувати суб'єктів правовідносин та впроваджують на практиці принцип юридичної визначеності та передбачуваності закону.
Тобто поновлення пропущених строків має бути належним чином обґрунтоване, оскільки воно впливає не лише на заявника, а і на права, інтереси та обов'язки інших осіб, в даному випадку боржника у справі.
Поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.
Статтею 129 -1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відмова в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, тоді як виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду справи.
Таким чином, суд, вирішуючи дане питання відповідно до практики Європейського суду, повинен враховувати, що процесуальні обмеження у вигляді пропуску процесуального строку не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Конституційним Судом України у рішенні N 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року, зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013 вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
З огляду на обставини, що зумовили пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд вважає причини пропуску строку поважними, у даній справі обставини склались таким чином,що фактичною причиною пропуску строку став факт незвернення особи у визначений строк із заявою про пред'явлення виконавчого листа до виконання, адже на території України запроваджено режим військового стану, та вважає за можливе поновити строк .
Одночасно суд звертає увагу на те, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання встановлений безпосередньо законом. Зміна цього строку судовим рішенням не допускається. З огляду на це, у судовому рішенні не вказується конкретної календарної дати початку та закінчення цього строку.
Судом встановлено, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасувано рішення Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 05.10.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на щомісячне грошове утримання. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1102,40 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 291.12.2016 року залишено без змін.
23 березня 2017 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по адміністративній справі № 641/9965/16-а повернуто заявнику.
Рішенням Головного управління ПФУ України в м. Києві від 29.02.2024 року за №963280104099 ОСОБА_1 відмолено в перерахунку пенсії , оскільки судові рішення , що набрали законної сили виконуються територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення , надання страхових виплат , соціальних послуг , житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Вінницькій області №963280104099 від 01.03.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням розміру суддівської винагороди, зазначених у довідках №51 від 19.10.2020 , №№372,373,374 від 29.11.2023 року видані Харківським апеляційним господарським судом.
Згідно відповіді відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.04.2024 року матеріали адміністративної справи №641/9965/16-а від 29.12.206 року на примусовому виконанні у відділі не перебувають та до відділу не надходили.
Відповідно до листа Основ'янсько - Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.04.2024 року у відділі не перебували та не перебувають виконавчі провадження стороною яких є ОСОБА_1 .
Позивач та її представник стверджує, що виконавчий лист було втрачено , через військові дії на території України.
Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До 05.10.2016 діяв Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону №606-XIV було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
З 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 1 частини першої статті 3 якого передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі виконавчих листів.
Відповідно до положень статті 12 Закону № 1404-VIIІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У відповідності до пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Водночас, приписами підпунктів 18.2, 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС визначено, що оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, сформувала правовий висновок, згідно з яким, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Суд зазначає, що у кожному конкретному випадку суд, вирішуючи питання видачі дубліката виконавчого листа, повинен пересвідчитися у правдивості обставин, які зазначає заявник щодо причин його втрати. Якщо суд дійде висновку, що відповідна обставина може і повинна бути підтверджена відповідним доказом, суд вправі такий доказ витребувати у заявника. Водночас, якщо заявник посилається на обставини, які не можуть бути підтверджені відповідними засобами доказування (наприклад, загублення оригіналу виконавчого листа), відсутність доказів не може бути підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа, якщо строк для пред'явлення його до виконання ще не закінчився.
Представник позивача посилається на те, що виконавчий лист було втрачено через військові дії на території України.
Суд, зазначає, що такі обставини втрати документа не можуть бути ані підтверджені, ані спростовані.
Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа суду у цій справі є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові Верховного Суду від 9 листопада 2023 року у справі №0440/5997/18.
Суд, перевіривши матеріали справи , вважає за необхідне видати дублікати виконавчого листа від 27 березня 2017 року №641/9965/16-а.
На підставі викладеного, керуючись ст. 269 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лащенко Олександра Миколайовича про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Поновити строк пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа № 641/9965/16-а, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова 23.07.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії .
Видати дублікат виконавчого листа від 27 березня 2017 року № 641/9965/16-а про зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначення та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ, починаючи з 01 жовтня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя - І. В. Чайка