Справа№ 953/597/21
н/п 2/953/136/24
"22" квітня 2024 р. м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання- Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.01.2021 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 16.03.2010 у розмірі 52 073,74 грн. станом на 30.11.2020 та судові витрати у розмірі 2102 грн.
В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 16.03.2010. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач був проінформований про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позивачем на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 27 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою позивача. Свої зобов'язання за Договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач взяті зобов'язання за Договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 30.11.2020 за ним мається заборгованість у розмірі 52 073,74 грн., з яких: 41 953,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 41 953,60 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10 120,14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 29.03.2021 стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2010 у розмірі 52 073 грн. 74 коп. та витрати із сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.11.2023 заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2021 по цивільній справі №953/597/21 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувано. Справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.11.2023 представником відповідача - адвокатом Калініним С.К. подано до суду відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі 9 644,83 грн. В обґрунтування заперечень зазначив, що В підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві відсутні відомості про те, з якими саме затвердженими Умовами та Правилами, Тарифами був ознайомлений та дав згоду відповідач, а також відсутні відомості про зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розміру кредиту та умови кредитування, зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, розмір кредитного ліміту, умови отримання кредиту, номеру виданої кредитної картки. Доданий банком до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем, як позичальником, не підписаний, а отже і немає достатніх підстав вважати, що відповідач, підписуючи документ під назвою Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 березня 2010 року, який робить посилання на Умови та Правила, розумів саме надані суду стороною позивача Умови та Правила надання банківських послуг, ознайомився та погодився саме із цими Умовами, а також, що вказані Умови на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ті умови, дійсність яких стверджується позивачем. Таким чином, твердження позивача, які ґрунтується на змісті наданих ним і не підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, можуть сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст. 81 ч. 6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення.
Також вказує, що Банком додано до позовної заяви копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної відповідачем 08 квітня 2010 року, відповідно до умов якої сторонами були визначені наступні умови надання кредитних коштів: пільговий період до 55 днів; базова відсоткова ставка 2,5% на місяць (або 30% на рік) з розрахунку 360 днів у році на залишок заборгованості; розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається із: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховуються 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн і більше; штраф за порушення строку платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів у сумі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Як вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, в односторонньому порядку, було збільшено розмір погодженої сторонами річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме з 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (30,00% на рік) до 2,9% на місяць (34,80% на рік), з 2,9% на місяць (34,80% на рік) до 3,6% на місяць (43,20% на рік), з 3,6% на місяць (43,20% на рік) до 3,5% на місяць (42,00% на рік) та з 3,5% на місяць (42,00% на рік) до 3,4% на місяць (40,80% на рік). Разом з цим, матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем у письмовій формі умов договору щодо процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), 3,4% на місяць (40,80% на рік), 3,5% на місяць (42,00% на рік) та 3,6% на місяць (43,20% на рік).
Зазначає, що за твердженням самого позивача, відповідно до виявленого бажання, відповідачу відкрито один рахунок з встановленим кредитним лімітом у вигляді поновлювальної кредитної лінії на якому обліковується вся заборгованість. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, який складається з трьох частин, а саме: за період з 08 квітня 2010 року по 31 травня 2015 року включно, за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року включно та за період з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2020 року включно. Як вбачається з розрахунку заборгованості, за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року включно та за період з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2020 року включно, позивачем, щомісячно, починаючи з 01 серпня 2015 року і до 01 квітня 2020 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 29837,60 грн. Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами між сторонами, в письмовій формі, не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту і додавання до тіла кредиту не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів. Крім того, позивачем, щомісячно, починаючи з жовтня 2019 року по травень 2020 року включно, списувалась і додавалась до витрат кредитних коштів (тіла кредиту) комісія за обслуговування «членський внесок» у розмірі 20 грн. на місяць на загальну суму 880,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та банківською випискою по картці/рахунку. При цьому письмових угод з цього приводу між сторонами укладено не було. Отже, станом на 01 квітня 2020 року (до цієї дати позивач погашав (списував) відсотки за рахунок кредиту і додавав до тіла кредиту), заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становила 9 892,76 грн. (40 570,36 грн. сума поточного тіла кредиту (п'ята колонка розрахунку заборгованості на зазначену дату) «-» 29 837,60 грн. сума доданих позивачем до тіла кредиту відсотків «-» 840,00 грн. сума доданої позивачем до тіла кредиту комісії за обслуговування «членський внесок»). Тому, розрахунок позивача нарахованих і погашених (списаних) за рахунок кредиту відсотків та комісії за обслуговування є не вірним та спростовується вище зазначеним.
Крім того, з розрахунку вбачається, що позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення договірні відсотки за користування кредитом за процентною ставкою 3,5% на місяць (42,00% на рік), 3,4% на місяць (40,80% на рік), а саме за період з 01 квітня 2020 року по 31 жовтня 2020 року включно, оскільки до 01 квітня 2020 року позивач погашав (списував) відсотки за рахунок кредиту і додавав до тіла кредиту, після 31 жовтня 2020 року взагалі припинив нараховувати відсотки. А вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за відсотками за погодженою процентною ставкою 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (30,00% на рік) за інший період, не заявлено, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов'язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.
З урахуванням викладеного, розмір процентів та тіла кредиту, за спірний період розраховується наступним чином. Згідно розрахунку позивача, за період з 01 квітня 2020 року по 30 листопада 2020 року включно було витрачено кредитних коштів, без врахування доданої комісії за обслуговування в квітні, травні 2020 року, на суму 1 374,80 грн. (третя колонка розрахунку заборгованості «Витрати клієнтом кредитних коштів») та погашено заборгованості на загальну суму 47,92 грн. (тридцята колонка розрахунку заборгованості «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості»). Відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Станом на 01 квітня 2020 року, без врахування доданих (погашених за рахунок кредиту) відсотків та комісії за обслуговування, заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становила 9 892,76 грн. Розрахунок 30,00% річних за період з 01.04.2020 р. по 26.04.2020 р. (кількість днів - 26) на суму заборгованості 9 892,76 грн. 9 892,76 грн. х 30,00% х 26/360 = 214,34 грн. 26 квітня 2020 року витрачено кредитних коштів на суму 1 374,80 грн. та погашено заборгованості на суму 31,56 грн., шляхом списання коштів з дебетного рахунку відповідача, з яких в порядку черговості визначеною ст.534 ЦК України має бути сплачено відсотки за користування кредитом. Розрахунок 30,00% річних за період з 27.04.2020 р. по 31.10.2020 р. (кількість днів - 188) на суму заборгованості 11 267,56 грн. 11 267,56 грн. х 30,00% х 188/360 = 1 765,25 грн. 30 липня 2020 року погашено заборгованості на суму 16,36 грн., шляхом списання коштів з дебетного рахунку відповідача, з яких в порядку черговості визначеною ст. 534 ЦК України має бути сплачено відсотки за користування кредитом.
Отже, відповідач вважає, що станом на 30 листопада 2020 року обґрунтована (доведена) заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), в т. ч. простроченим тілом кредиту, становить 11 267,56 грн. та обґрунтована (доведена) заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом, за заявлений позивачем період, становить 1 931,67 грн. (( 214,34 грн.+ 1 765,25 грн.) - ( 31,56 грн.+16,36 грн.)), а разом 13 199,23 грн.
Також зазначає, за час, що минув з дати ухвалення заочного рішення до дати звернення з цією заявою до суду, відповідачем сплачено заборгованості на суму 3 554,40 грн., що підтверджується банківською випискою по картці/рахунку яка долучена до відзиву, а тому, сплачена сума повинна бути врахована судом при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню. З огляду на зазначене, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 644,83 грн. (13 199,23 грн. - 3 554,40 грн.) та прохає стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5 296,10 грн. та судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 536,80 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Разом з позовною заявою подав заяву, зі змісту якої вбачається, що у разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача - адвоката Калініна С.К. про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Згідно із ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
16.03.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н на підставі заяви від 16.03.2010, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, про що свідчить підписана останнім Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 виявив бажання отримати на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна» та погоджується з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку», які були надані їй для ознайомлення в письмову вигляді.
Згідно даних довідки від 08.04.2010, сторонами досягнуто згоди про наступні умови надання кредитних коштів: пільговий період до 55 днів; базова відсоткова ставка 2,5% на місяць (або 30% на рік) з розрахунку 360 днів у році на залишок заборгованості; розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, що складається із: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, нараховуються 1 раз на місяць за наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн і більше; штраф за порушення строку платежів по будь-якому із грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів у сумі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.
Відповідно даних довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за вказаним договором відповідачу надано кредитні картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , остання з терміном дії до квітня 2022 року.
Згідно із вказаним договором, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 27 000,00 грн.
Згідно даних розрахунку заборгованості за відповідачем станом на 30.11.2020 мається заборгованість у розмірі 52 073,74 грн., з яких: 41 953,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 41 953,60 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10 120,14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.1 та 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родинними ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором б/н від 16.03.2010 виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Відповідачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості за договором, разом з цим, останній не погоджується з її розміром, з огляду на умови договору, які були досягнуті між ним та позивачем 16.03.20210.
Так, згідно даних розрахунку заборгованості за відповідачем числиться а заборгованість станом на 30.11.2020 у розмірі 52 073,74 грн., яка складається з наступного: 41 953,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 41 953,60 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10 120,14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Однак, суд не погоджується із розрахунком наданим позивачем, виходячи з наступного.
Відповідно даних розрахунку заборгованості за період з 01.08.2015 по 01.04.2020 включно, позивачем, щомісячно погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 29837,62 грн. Разом з цим, судом не встановлено узгодження між сторонами такий порядок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами між сторонами.
Тобто, позивачем в односторонньому порядку здійснювалось погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту і доданням до тіла кредиту.
Також, згідно даних виписки за Договором по картці/рахунку вбачається, що позивачем, щомісячно, починаючи з січня 2017 року по травень 2020 року включно, списувалась і додавалась до витрат кредитних коштів (тіла кредиту) комісія за обслуговування «членський внесок» у розмірі 20 грн. на місяць на загальну суму 680 грн. Разом з цим, матеріали справи не містять письмових угод, укладених між сторонами щодо нарахування комісії за обслуговування «членський внесок» та списання їх в односторонньому порядку за рахунок кредитних коштів.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) була збільшена на суму 30 517,60 грн., а саме: 29 837,60 грн.- за рахунок списання відсотків; 680,00 грн. - за рахунок списання комісії за обслуговування «членський внесок».
А отже, судом встановлено, що позивачем доведено, що станом на 30.11.2020 за відповідачем мається заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 436 грн. 00 коп.( 41953,60- 30517,60).
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою: 3,6% на місяць (43,20% на рік) в період з 01.06.2015 по 31.08.2016; 3.5 % в період з 01.09.2016 по 31.07.2020; 3.4% в період з 01.08.2020 по 30.09.2020. А також нараховувалася процентна ставка при порушенні умов кредитування - 7% на місяць та процентна ставка на прострочений кредит - 84 %,42 % річних.
Разом з цим, сторонами узгоджено проценти за користування грошовими коштами за ставкою 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (30,00% на рік) та 3.75 % на місяць на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування. Інших умов нарахування процентів сторонами не узгоджувалося.
Надані суду позивачем документи, зокрема, розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку, не містять данні про несанкціонованого перевищення ліміту кредитування відповідачем.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивачем, без узгодження з відповідачем, в односторонньому порядку, було збільшено розмір погодженої сторонами річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Згідно даних розрахунку заборгованості в період з 08.04.2010 по 31.05.2015 у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту та за процентами. Позивач за вказаний період не нараховував відповідачу проценти за користуванням кредиту.
Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем числиться заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 10120,14 грн., розраховані позивачем за ставкою, яка не була узгоджена сторонами в період з 01.06.2020 по 01.10.2020. Крім того, як, вище зазначалося, позивачем в односторонньому порядку здійснювалось погашення (списання) відсотків за рахунок кредиту у розмірі 29 837,62 грн., які не були враховані судом при визначені суми заборгованості за тілом кредиту.
Так, як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем щомісячно погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредиту і додавалися до тіла кредиту: в період з 01.08.2015 по 31.08.2016 на загальну суму 2917.40 грн., які нараховувалися по ставці 3.6%.; в період з 01.09.2016 по 01.04.2020 на загальну суму 26920,20 грн. , які нараховувалися по ставці 3.5%.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що за відповідачем мається заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, яка була розрахована судом із урахуванням узгодженої сторонами ставки - 2,5 % на місяць:
- за процентами нараховані на заборгованість за кредитом, які були зараховані до тілу кредиту та не враховані судом при визначені розміру заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 21 254,69 грн., а саме: за період з 01.08.2015 по 31.08.2016 у розмірі 2025,97 грн. ( 2717.40х2.5:3.6); за період з 01.09.2016 по 01.04.2020 у розмірі 19 228.72 грн. (26920.20 х2.5:3.5);
-за простроченими відсотками у розмірі 7228,67 грн., які були нараховані в період з 01.06.2020 по 01.10.2020, які не були зараховані позивачем за рахунок списання в односторонньому порядку.
Таким чином, в межах розгляду даної справи позивачем доведено, що станом на 30.11.2020 за відповідачем мається заборгованість за кредитним договором б/н від 16.03.2010 у розмірі 39 919,36 грн., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту - 11 436 грн. 00 коп; заборгованості за процентами - 28483,36 грн.( 21 254,69 + 7228,67 ).
Судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку в травні 2022 сплатив частину суми заборгованості за кредитним договором від 16.03.2010 у розмірі 3554,40 грн.
Зазначений факт підтверджується довідкою АТ КБ « ПРИВАТБАНК» від 11.10.2023 відповідно даних якої за відповідачем станом на 11.10.2023 числиться заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_7 за період з 01.12.2020 по 11.10.2023 у розмірі 48 519,34 грн. Заборгованість на початок періоду становила 52 073,74 грн., а на кінець періоду - 48 519,34 грн., кредитний ліміт -0.
Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, що після 30.11.2020 відповідач не користався кредитними коштами, які надавалися позивачем на підставі кредитного договору. Крім того, позивачем в період з 30.11.2020 по 11.10.2023 не нараховувалися проценти за користування кредитом, з огляду на суму заборгованості, зазначену у довідці позивача від 11.10.2023 - 52073,74, яка відповідає сумі заборгованості, зазначеної у розрахунку заборгованості станом на 30.11.2020.
Враховуючу зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 16.03.2010 у розмірі 36 364.96 грн. (39 919,36 грн. - 3554,40 грн.),
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог - 1468, 04грн. (69.84 %). Крім того з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 161,90 грн. (536.80х30.16:100) ( постанова Верховного Суду від
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 -6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зроблено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. останнім надано у встановлені процесуальним законом строки, наступні докази:
-договір бн/23 про надання правничої (правової допомоги) від 09.10.2023 та додаток №1 до нього, зі змісту якого вбачається, що Адвокатське бюро «Калінін і Партнери», в особі керуючого Калініна С.К. та ОСОБА_1 домовилися про те, що за надання правничої допомоги , передбаченої в. п.п.1.1 Договору , ОСОБА_1 сплачує гонорар в розмірі 6500,00 грн. у строк до набрання судового рішення законної сили, у справі;
-ордер;
-акт виконаних робіт (надання послуг) від 14.11.2023, що є додатком №2 до Договору про надання професійної правничої (правової ) допомоги №б/н/23 від 09.10.2023, відповідно до якого відповідачу надані наступні послуги : усна з вивченням документів консультація щодо захисту прав ОСОБА_1 у справі №953/597/21 (1.5 год.)- 5000,00 грн.; складання та подання до суду заяви про перегляд заочного рішення у справі № 953/597/21 ( 8 год.) - 3500,00 грн.; складання та подання до суду відзиву у справі № 953/597/21 (5год)- 2500,00 грн.;
-платіжне дорученням №177873896 від 12.10.2023 на суму 6500,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Згідно наявних у справі документів, судом встановлено, що відповідачем підтверджено надання йому адвокатом послуг, перелік яких міститься розрахунку ( акті-прийому передач).
Суд, зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), здійснюється з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням ст. 83 ЦПК України у взаємозв'язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 27.01.2022 у справі №910/17733/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (Baryshevsky v. Ukraine) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо правил підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Суд зазначає, що наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачу його адвокатом послуг: надання усної консультації, вивчення документів, складання заяви про перегляд заочного рішення, а також подані ним документи, відповідають критерію розумності та часу, який витратив адвокат на виконання зазначених робіт, а розмір витрат не є явно завищеним з огляду на характер та обсяг виконаних робіт, з огляду на те, що: заява про перегляд заочного рішення суду, яка складена на 11 аркушах, містить обґрунтування заперечень із посиланням на правові норми та судову практику, адвокатом зроблений детальний контр-розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 2015 по листопад 2020 рік; долучені до позовної заяви документи, містять в собі великий обсяг даних для вивчення, зокрема, розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку за період з 2010 по листопад 2020 року, складені на 38 аркушах, а положення Умов та правил, викладені на 23 аркушах.
Разом з цим, надана послуга із складання відзиву, не відповідає характер та обсяг виконаних адвокатом робіт, оскільки його зміст фактично є ідентичним змісту заяви про перегляд заочного рішення.
З огляду на зазначене, те, що згідно даних акту виконаних робіт адвокатом надано відповідачу послуги на суму на 11 000,00 грн., разом з цим, сторони у Договорі бн/23 про надання правничої (правової допомоги) від 09.10.2023 та додатку №1 до нього, домовилися про те, що за надання правничої допомоги у даній справі ОСОБА_1 сплачує гонорар в розмірі 6500,00 грн., суд вважає надані відповідачу витрати на правничу допомогу доведеною у зазначеному розміру, який підлягає стягненню у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог у сумі 1960,40 грн. (30,16 % = 100-69.84).
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2010 у розмірі 36 364 (тридцять шість триста шістдесят чотири ) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 04 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн. 90 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят ) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» , юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_8 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя - С.М. Лисиченко