Справа № 639/2372/24
Провадження № 1-кс/639/570/24
30 квітня 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №12024221210000404 від 27.04.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України,
У провадження слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №12024221210000404 від 27.04.2024, яке погоджено у встановленому законом порядку з заступником керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання старший слідчий зазначає, що 26.04.2024 близько 12.00 год. ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно наніс ножове поранення безпритульній собаці.
27.04.2024 в період часу з 17 год. 39 хв. по 17 год. 43 хв. за адресою: АДРЕСА_2 старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 був проведений огляд місця події, в ході якого було вилучено:
- ніж кухонний з рукояткою біло-коричневого кольору, який загорнуто в папір та упаковано до сейф-пакету WAR1032246, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .
Вилучене в ході огляду постановою старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області ОСОБА_3 27.04.2024 визнано речовим доказом.
В ході огляду місця події ОСОБА_5 пояснив, що даним ножем він 26.04.2024 близько 11-12 год. дня за адресою: АДРЕСА_1 наніс умисне ножове поранення безпритульній собаці в ділянку голови, в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що даний предмет має важливе доказове значення в даному кримінальному провадженні.
Повернення вилучених речей може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначених речей може бути вжиті заходи та вчинені дії направленні на їх знищення, що може взагалі унеможливить встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, а також призначення та проведення необхідних судових експертиз.
Метою накладення арешту є збереження речових доказів.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом наркотичних речовини; предмети набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.
Відповідно до ст.ст. 168 ч. 2, 236, 237 КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватись також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч. 1 ст. 167 КПК України), а й іншим особам.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Тому, звернення з відповідним клопотанням важливо для забезпечення доказової бази у кримінальному провадженні, про що йдеться в ч. 2 ст. 170 КПК України.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися. Прокурор ОСОБА_6 надала заяву, в якій просить розгляд клопотання проводити за її відсутності, клопотання просила задовольнити в повному обсязі.
Власник майна - ОСОБА_5 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився. Звернувся до слідчого судді з заявою, в якій зазначив, що проти накладення арешту на його майно не заперечує.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Перевіривши доводи поданого клопотання, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять вищевказані ознаки.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судовим розглядом встановлено наступне.
Наразі триває досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке внесено в ЄРДР за №12024221210000404 від 27.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, яким встановлено, що 26.04.2024 близько 12.00 год. ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно наніс ножове поранення безпритульній собаці.
27.04.2024 в період часу з 17 год. 39 хв. по 17 год. 43 хв. за адресою: АДРЕСА_2 старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 був проведений огляд місця події, в ході якого було вилучено: ніж кухонний з рукояткою біло-коричневого кольору, який загорнуто в папір та упаковано до сейф-пакету WAR1032246, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .
Вилучене в ході огляду постановою старшим слідчим СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області ОСОБА_3 27.04.2024 визнано речовим доказом.
Стороною обвинувачення доведено, що вилучені речі мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення в цій частині довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Таким чином, без накладання арешту на вищевказане майно в подальшому воно може бути приховане, знищене або передано третім особам. Накладення арешту на вилучене майно необхідно з метою забезпечення збереження речового доказу, у зв'язку з чим клопотання старшого слідчого про арешт майна є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №12024221210000404 від 27.04.2024 - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 27.04.2024 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , майно, а саме: ніж кухонний з рукояткою біло-коричневого кольору, який загорнуто в папір та упаковано до сейф-пакету WAR1032246, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1