Справа №572/313/24
Провадження № 2/571/165/2024
29 квітня 2024 року смт. Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:
судді Верзун О.П.,
з участю секретаря Шупрудько І.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 78545194 в розмірі 40000,00 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23 січня 2023р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 78545194.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстр боржників. Відповідно до Реєстру боржників №8 від 26.07.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача у сумі 40000,00 грн., з яких: -10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу:
-30000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками:
-0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 78545194 в розмірі 40000,00 грн. Тому просить суд позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 13 березня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання. Копію ухвали та позовної заяви з додатками відповідачем отримано 21 березня 2024 року.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
01 квітня 2024 року до суду надійшов відзив, згідно якого позовні вимоги не визнає з огляду на те, що кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, зобов'язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості. Відповідач заперечує укладання договору та отримання кредиту від ТОВ "Фінансова компанія « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та існування боргів перед вказаним товариством або Позивачем. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачем не надані суду жодні первинні документи (їхні засвідчені копії), що могли б підтвердити факт видачі кредиту та наявну суму заборгованості позичальника станом на дату подання позову. Позивачем не надано належним чином оформлених меморіальних ордерів, квитанцій чи будь-яких інших первинних документів. З огляду на це, відповідач просив відмовити у позові.
09 квітня 2024 року надійшла відповідь на відзив, в якому ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом Відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Як зазначалося раніше в позовній заяві, 23 січня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №78545194. Враховуючи, що кредит за вищезазначеним кредитним договором було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень, якої вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Недоліки у документах, які не є істотними не нівелюють його значення як доказу. З цих підстав, представник позивача просить не зважати на відзив та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку.
За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Судом встановлено, що 23 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №78545194, який підписаний позичальником електронним підписом.
Згідно вказаного Договору, товариство надає клієнту кредит в розмірі 10000,00 гривень на умовах строковості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 та 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняться у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України)
Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач стверджує, що на підставі вище вказаного договору відповідачу було надано кредит у сумі 10000,00 грн. та за користування кредитом нараховані відсотки у розмірі 30000,00 грн. Оскільки відповідач їх не повернув, то у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 40000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем розрахунку відповідачем порушено умови вищевказаного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Однак, суд критично оцінює в частині допустимості доказу наданий позивачем розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи, оскільки вказаний розрахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» в тому вигляді, якому він долучений до позову не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджує факт отримання грошових коштів у позику. Зведена облікова виписка з рахунку клієнта не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу у справі. Жодних банківських виписок матеріали справи не містять.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частинами 3 та 6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Враховуючи п.2.1.1. «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затвердженого постановою Національного банку від 30.12.1998 року №566, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Первинні документи, як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).
Відповідно до п.5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, витяги з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не підтверджений належними доказами, оскільки, через відсутність у справі первинних документів бухгалтерського обліку за одночасної наявності заперечень з боку відповідача, суду не було доведено факт отримання ним грошових коштів у позику.
Отже, позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення зазначеного договору було видано кредит саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договору.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу, а відтак, не може бути взятий до уваги у підтвердження виникнення боргу.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит за договором та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять.
Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих відповідачу кредитних коштів та розмір його заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором.
Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом його перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісному кредитору, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки будь - яких доказів отримання відповідачем грошових коштів позивач не надав, відтак факту укладення між сторонами кредитного договору та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості позивачем не доведено.
У силу положень ч. 4ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року, у справі 161/16891/15-ц з посиланням наст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком».
Таким чином, за наявним розрахунком позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.
Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже, суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5 та 6ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,4,12-13,76-77,81,133,137,141,258-259,263-265,268 ЦПК України,суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, Київська область, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: