Справа № 570/1759/23
Номер провадження 1-в/570/105/2024
25 квітня 2024 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області колегіально у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретар судового засідання ОСОБА_4 , прокурор ОСОБА_5 , представник ВК № 96 ОСОБА_6 , захисник адвокат ОСОБА_7 , засуджений ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років згідно ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Черкаси, громадянина України, прож. до засудження АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого
29 жовтня 2003 року Апеляційним судом Черкаської області за п.п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України, із застосувнням ст. 70 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна,
06 квітня 2004 року Верховним Судом України вирок залишено без змін,
07.04.2023 р. до Рівненського районного суду Рівненської області надійшло подання начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" від 06.04.2023 р. про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років згідно ст. 82 КК України щодо засудженого ОСОБА_8
09.10.2023 р. Рівненський районний суд Рівненської області відмовив в задоволенні вказаного подання.
20.02.2024 р. Рівненський апеляційний суд скасував ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 09.10.2023 р. та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
28.02.2024 р. справа надійшла для нового розгляду до Рівненського районного суду Рівненської області та передана для нового розгляду колегією суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У зазначеному поданні вказано про нявність підстав для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років засудженому ОСОБА_8 , визначених ст. 82 КК України (в редакції Закону України № 2690 від 18.10.2022 року).
З 13.12.2004 р. засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання за вказаним вироком суду в секторі для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі державної установи "Городищенська виправна колонія № 96".
Станом на 29.03.2023 р. фактично відбута частина покарання становить 21 рік 01 місяць 17 днів, та із зарахуванням строку попереднього ув'язнення (згідно Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 р. 1 день строк попереднього ув'язнення зараховано за 2 дні позбавлення волі) відбута частина покарання становить 23 роки 03 місяці 11 днів.
Адміністрація виправної колонії, вказує в обґрунтування подання про позитивну характеристику засудженого в установі під час відбування покарання, його сумлінну поведінку та ставлення до праці (працевлаштований на швейній дільниці швеєю), за що отримав заохочення. Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, із загальним балом 82, адміністрацією установи виконання покарнь вирішено звернутись до суду про застосування до засудженого ОСОБА_8 заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років, згідно ст. 82 КК України, так як він (засуджений) відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання та став на шлях виправлення.
В судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість задоволення подання установи виконання покарань. На обгрунтування своєї позиції покликався на доводи подання установи. Додатково зазначив про застосування до засудженого заохочень після звернення із вказаним поданням до суду. Вважає наявними передбачені ст. 82 КК України підстави для заміни засудженому ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років.
Представник установи виконання покарань подання підтримав з підстав та обгрунтувань, наведених у ньому.
Захисник адвокат ОСОБА_7 просив задовольнити подання, вказуючи, що засуджений відбув більше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання, та вважаючи засудженого таким, що став на шлях виправлення. Зауважив, що стягнення застосоване до засудженого в Черкаському слідчому ізоляторі погашене. У виправній колонії засуджений працевлаштований, також у нього наявні заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Вважає, що висновок щодо ступеня виправлення ОСОБА_8 , складений відповідно до Методики від 19.01.2023 р. за № 294/5, та отриманий засудженим бал оцінювання 82, підтверджує те, що засуджений став на шлях виправлення.
Засуджений ОСОБА_8 в судовому засіданні просив задовольнити подання начальника установи. Пояснив про свою поведінки в період відбування покарання, вказав про застосування до нього заохочень у виправній колонії. Також повідомив про застосування до нього одного дисциплінарного стягнення в слідчому ізоляторі. Повідомив, що працевлаштований в установі на швейній дільниці швеєю з 2021 року, будує позитивні плани на майбутнє, підтримує зв'язки зі своїми рідними, має намір одружитись. Також засуджений пояснив і про обставини справи, за якою суд визнав його винним у вбивстві з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю двох людей, підпалі їх квартири з метою приховати сліди злочинів. Згадав, що його батьки підтримували дружні відносини із сім'єю потерпілих, які його знали, та чим він скористався, щоб потрапити в їх квартиру, де він і вчинив вказані злочини. Під час судового розгляду справи він не визнав свою вину, всіляко намагаючись уникнути покарання. Його батьки також його покривали. За гроші, які він забрав у квартирі людей на яких він напав та вбив, він витрачав на власні потреби, купив собі ігрову приставку, його батьки купили мікроавтобус, поставили у своїй квартирі нові двері та ґрати на вікна (на даний час він успадкував вказану квартиру своїх батьків після їх смерті). Заподіяна його злочинами шкода потерпілим не відшкодована, з потерпілими він не спілкувався, із вибаченнями до них не звернтався. На даний час такої можливості не має та від події минуло багато часу. Також засуджений зазначив про свої неодноразові спроби домогтися перегляду його вироку, звернень про помилування (в чому йому було відмовлено) з метою змінити вирок та призначене йому покарання. З тих же міркувань він і у даному випадку підтримує подання державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" про застосування до нього ст. 82 КК України. Переконував суд, що став на шлях виправлення, а за вчинені ним злочини він вічуває сором.
Заслухавши міркування учасників судового розгляду, пояснення засудженого, дослідивши подання та додані документи, матеріали особової справи, суд приходить до висновку про відмову в поданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Із матеріалів доданих до подання встановлено, що 29 жовтня 2003 року Апеляційним судом Черкаської області ОСОБА_8 засуджений за п.п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство двох осіб, вчинене з особливою жорстокістю, та з корисливих мотивів) ч. 4 ст. 187 (розбій, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах), ч. 2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу), ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України, із застосувнням ст. 70 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
За змістом вироку, увечері 28 жовтня 2001 року ОСОБА_8 з метою розбійного нападу на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 1914 р.н., і заволодіння їх майном в особливо великих розмірах, заздалегідь взявши з собою ножа, зловживаючи довірою потерпілих, шляхом обману, під виглядом необхідності скористатись телефоном, проник до їх квартири за адресою в м. Черкаси, де із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для здоров'я та життя потерпілих, вчинив на них розбійний напад. В процесі нападу ОСОБА_8 , діючи з особливою жорстокістю, ножем, який приніс із собою, ножами та праскою, які взяв у квартирі, наніс Ц. численні удари та колото-різані рани по голові, грудній клітці, шиї з ушкодженням серця та легень (всього 34 удари). Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 померла на місці.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_8 , після вбивства ОСОБА_9 , набравши у ванну води, затягнув ОСОБА_10 до ванної кімнати, де з метою її вбивства, діючи з особливою жорстокістю, перехилив потерпілу через край ванни, зануривши її голову у воду і утримував утакому положенні доки не настала смерть ОСОБА_10 , внаслідок механічної асфікції через утоплення у воді. Після вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_8 заволодів майном та грошима потерпілих, всього на суму 49956 грн. (в т.ч. побутова техніка, спиртні напої, годинники, ювелірні вироби із золота, грошові кошти 3700 гривень та 8 тис. 256 доларів США, за курсом НБУ на той час 1 долар США = 5 грн. 29 коп.).
Після вчинення розбійного нападу та умисного вбивства, з метою знищення слідів вчинених злочинів, умисно підпалив квартиру, що спричинило пожежу, внаслідок якої було знищено та пошкоджено майно вартістю 16394 грн. (в т.ч. одяг, меблі, побутова техніка, система опалення, ін.).
Під час судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_8 не визнав свою вину у вчинені розбійного нападу на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх вбивстві, підпалі їх квартири, вказуючи, що до вказаних злочинів він не причетний і не знає, хто скоїв ці злочини. Також ОСОБА_8 заперечував свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень по іншому епізоду іншій потерпілій. Згідно вироку, суд прийшов до висновку що невизнання підсудним ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні вказаних злочинів є способом захисту від обвинувачення і намаганням уникнути відповідальності за скоєне.
Суд вказав, що ОСОБА_8 є особливо небезпечним для суспільства і таким до якого неможливо застосувати позбавлення волі на певний строк, до ОСОБА_8 необхідно застосувати довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Суд задовольнив цивільні позови потерпілих. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 65 771 грн. та моральну шкоду 100 000 грн.
Також за вказаним вироком ОСОБА_8 був визнаний винним у вчиненні й інших менш тяжких злочинів, а саме: 06.11.2001 р. близько 23 год. ОСОБА_8 у під'їзді будинку в м. Черкаси, на грунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_10 , під час конфлікту з останньою, умисно наніс їй частиною сходових поручнів удар по ногах, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Крім того, 03.02.2001 р., 01.05.2001 р., 28.05.2001 р. ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб вчинив замах на крадіжку та крадіжки з проникненням у приміщення.
06.04.2004 р. Колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вказано, що суд І інстанції обґрунтовано визнав, що саме ОСОБА_8 вчинив зазначені злочинні дії щодо потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (розбійний напад на них, їх вбивство та підпал їх квартири), призначене ОСОБА_8 покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і є справедливим. Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2003 стосовно нього - залишено без змін.
Вирок набрав законної сили 06 квітня 2004 року
Початок строку відбування покарання з 12 лютого 2002 року.
Ухвалами Рівненського районного суду Рівненської області від 18.03.2019 та від 28.05.2019 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ) зараховано засудженому ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Формальна дата настання заміни невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно статті 82 КК України (зі змінами від 2022 року) - 09 грудня 2014 року.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно - трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду подання.
Під час тримання в Черкаському слідчому ізоляторі ОСОБА_8 допустив одне порушення режиму утримання (встановлення міжкамерного зв'язку), за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашене у встановленому законодавством порядку. Заходи заохочення не застосовувались.
З 13.12.2004 р. засуджений ОСОБА_8 відбуває міру кримінального покарання в секторі для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)». За час відбування покарання характеризується порушень встановлених Правил внутрішнього розпорядку установи не допускав. На час звернення до суду із поданням адміністрації установи від 06.04.2023 р. засуджений харктеризується позитивно, працевлаштований на швейній дільниці установи, шість разів заохочувався. На оперативно-профілактичних обліках установи не перебуває. На момент складання характеристики виконавчі листи на адресу установи не надходили. Має встановлений вироком суду позов на загальну суму 170987 гривень 76 копійок.
Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого (за підсумком, загальним балом - 82) розділів ІІ-ІV): засуджений став на шлях виправлення та має бути представлений до заміни покарання увиді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, згідно ст. 82 КК України.
Також встановлено, що вперше заохочення у виді подяки було застсовано адміністрацією установи виконання покарань до засудженого ОСОБА_8 за сумлінну поведінку (виконання обов'язків чергового по камері) лише 12.11.2012 року, тобто через понад десять років після початку відбування покарання (а.с. 26 т. 3 особової справи).
Разом з тим, 12.11.2014 р. засуджений ОСОБА_8 розглядався на комісії установи, щодо можливості переведення до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки, відповідно до ст. 151-1 КВК України. Згідно протоколу № 23 від 12.11.2014 р. засідання комісії установи відмовлено у застосуванні вказаної правової норми засудженому ОСОБА_11 , як такому, що не стає на шлях виправлення (а.с. 143-144 т. 3 особової справи).
У даному випадку вказані відомості вказують по те, що протягом значного по тривалості часу відбування покарання, з лютого 2002 року по листопад 2014 року, тобто понад 12 років, в поведінці засудженого ОСОБА_8 у виправній колонії не відзначено позитивних змін в його особистості та ознак його виправлення.
Такий висновок підтвержджується характеристикою засудженого ОСОБА_8 станом на листопад 2014 року, за змістом якої останній вини у скоєному злочині не визнаває призначене судом покарання вважає несправедливим. У ставленні до представників адміністрації установи неоднозначний, виконує встановлені законодавством вимоги адміністрації під контролем. До праці тимчасово не залучається, у зв'язку із умовами ізоляції для даної категорії засуджених до довічного позбавлення волі. Участі в програмах диференційованого впливу на засуджених не бере (а.с. 143-144 т. 3 особової справи).
В подальшому, в грудні 2015 року засуджений ОСОБА_8 переведений з ПКТ, у яких тримаються дві особи до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки, відповідно до ст. 151-1 КВК України (а.с. 189 т. 3 особової справи).
Після понад 4 роки після оголошення першої подяки, в січні 2017 року до засудженого ОСОБА_8 вдруге застсовано заохочення (а.с. 244 т. 3 особової справи).
У даному випадку також необхідно відзначати, що динаміка застосваних заохочень, відповіно до поведінки засудженого, що може вказувати на його виправлення та перевиховання, не має ознак безперервності та постійності. Вказана значна тривалість розриву між прийняттям відповідних рішень щодо засудженого має ознаки застою в його сумлінній поведінці, яка оцінюється адміністрацією установи виконання покарань, в т.ч. у спосіб застсосування заохочень.
Разом з тим, об'єктивно відзначеним має бути і те, що починаючи з 2017 року випадки застосування до засудженого заохочень стають частішими, а інтервали між ними скорочуються, хоча й залишаються бути доволі тривалими: квітень 2018 року, січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року. Не заперечується й те, що і після звернення адміністраці виправної колонії в суд із поданням до засудженого застсовано заохочення.
У даному випадку, із урахуванням наведеного, суд вказує, що належна поведінка засудженого є для нього обов'язком впродовж всього строку відбування покарання. Процес виправлення та перевиховання має бути постійним та послідовним. Наявність у засудженого ОСОБА_8 одного заохочення в 2012 році, та в подальшому інших починаючи з 2017 року, підтверджують належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання.
Разом з тим не може залишатися поза увагою суду те, що лише в 2017 році фактично засуджений почав проявляти ознаки такої поведінки (за яку йому оголошувалися подяки адміністрацією установи) і така його поведінка могла набувати ознак послідовності. Період, який передував цьому не може бути об'єктивно оцінений судом як такий, протягом якого засуджений підтверджував свою готовність до позитивних змін в своїй особистості, що в свою чергу унеможливлює об'єктивно та в повній мірі визначити успішність процесу виправлення засудженого на даний час за весь період відбування ним покарання згідно вироку суду.
Частинами 1, 3 ст. 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Також суд вважає можливим погодитись із доводами наведеними в поданні та зазначеними захисником у судовому засіданні про те, що бал оцінювання засудженого відповідає вимогам Методики визначення ступеня виправлення засудженого та свідчить, що останній стає на шлях виправлення. При цьому, вбачається, що вказаний процес виправлення засудженого є таким, що триває та на даний час не може вважатися успішно завершеним для того, щоб замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років. Тому зазначається про відсутність, у даному випадку, підстав для застосування до засудженого положень статті 82 КК України про умовно-дострокове звільнення.
Статтею ст. 82 КК України визначено право суду, а не покладається на нього обов'язок, щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суд також враховує призначений вироком суду вид та строк покарання, тривалість невідбутого строку покарання та більш м'який вид покарання, вказаний у клопотанні.
При прийнятті такого рішення суд враховує також і те, що призначене засудженому ОСОБА_8 покарання, як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Через дотримання засад призначення покарання було реалізовано принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Справедливість покарання визначається з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Із урахуванням встановлених обставин, подання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років згідно ст. 82 КК України відносно засудженого ОСОБА_8 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 74, 82 КК України, ст.ст. 537, 539, 369, 372 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні подання начальника державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)"від 06.04.2023 р. щодо засудженого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років згідно ст. 82 КК України.
Копію ухвали направити прокурору, начальнику ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)", захиснику та засудженому для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, в порядку ст. 395 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2