ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230 31 34
05.02.2007 р.
Справа № 46/545-А
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтегра-Холдинг»
До
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
Про
визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання Бушеленко О.В.
Представники:
Від позивача
Гелла С.В. -представник за довіреністю від 01.11.2006 р.
Від відповідача
Большакова К.А. -представник за довіреністю від 31.10.2006 р. № 14699/9/10-009, Смірнова Н.І. -представник за довіреністю від 15.09.2006 р. № 12085/9/10-009
05.02.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтегра-Холдинг» (далі -позивач) звернулося до господарського суду з адміністративним позовом № 1 від 04.10.2006 р., яким просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) № 0007062309/0 від 12.09.2006 р., № 0003311740/0 від 12.09.2006 р., а судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 46/545-А, розгляд справи призначено на 25.12.2006 р.
25.12.2006 р. розгляд справи не відбувся з огляду на перебування на лікарняному судді Шабуніна С.В., в провадженні якого перебуває справа № 46/545-А, у зв'язку з чим судове засідання було перенесено на 26.01.2007 р., про що сторін повідомлено повісткою про виклик.
26.01.2007 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.02.2007 р.
Під час судового розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав та простив позов задовольнити, з підстав того, що на момент укладення угоди з контрагентом, його реєстраційні документи були чинними, оскільки рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено після виконання такої угоди. На думку позивача, посилання відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, адже перед укладенням угод з контрагентами позивач отримував від них реєстраційні документи, які підтверджують легітимність їх існування та реєстрації, чинним законодавством не передбачено обмеження у здійсненні господарської діяльності підприємствами, щодо яких порушені справи про припинення юридичної особи, на момент підписання та виконання угоди контрагент не був ліквідований або припинений як юридична особа тощо. Також Позивач не мав права утримувати податок з доходів суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи. Відповідачем безпідставно нараховані суми, що вказані у оскаржуваних рішеннях.
Представники відповідача проти позову заперечували повністю. Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. На думку відповідача, позивач не мав права на податковий кредит, оскільки отримані ним податкові накладні були виписані підприємством, установчі документи якого були визнані судом недійсними. Крім того, відповідач вважає, що позивачу було правомірно донараховано прибутковий податок з доходів фізичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
З 11.07.2006 р. по 21.08.2006 р. відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2006 р. За результатами перевірки було складено акт № 409/23-9/31992061 від 30.08.2006 р. “Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-Холдинг» (код за ЄДРПОУ 31992061) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2006 р.» (далі -Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168/97) зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 99 595,00 грн.; пп. «ї» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.1., 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV (надалі -Закон № 889), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 8 698,00 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем 12.09.2006 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007062309/0, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) -основний платіж з податку на додану вартість 99 595,00 грн., штрафні санкції -49 798,00 грн., всього -149 393,00 грн., та № 0003311740/0, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) -основний платіж з податку з доходів фізичних осіб 8 698,00 грн., штрафні санкції -17 396,00 грн., всього -26 094,00 грн.
В Акті перевірки було встановлено:
- заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 99 595,00 грн., у т.ч. за січень 2004 року -на 16 667,00 грн, за квітень 2004 року -на 69 778,00 грн., за липень 2004 року -на 13 150,00 грн.;
- не утримано податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік в сумі 8 698,00 грн.
Перше з вказаних порушень, на думку відповідача, виникло в результаті неправомірного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 99 595,00 грн., перерахованих підприємству ТОВ “Меланта», установчі документи якого були визнані судом недійсними (п.п. 3.1.5 п. 3.1. Акту перевірки).
Друге порушення, на думку відповідача, виникло в результаті не утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб з сум, що були перераховані з розрахункового рахунку підприємства на рахунок фізичній особі -суб'єкту підприємницької діяльності, яка не перебуває з підприємством в трудових відносинах, за оренду нежилого приміщення.
Позивач на підставі договору від 15.01.2004 р. № 01/15-01, протягом січня-липня 2004 року придбавав товар (яєчний порошок) у згаданого підприємства-контрагента. Виконуючи свої зобов'язання та умови договору, Позивач перераховував грошові кошти продавцю товару (контрагенту). Зазначене підприємство на підставі підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону № 168/97, на відповідні перераховані суми виписало податкові накладні та показало свої податкові зобов'язання. В свою чергу, позивач відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону отримав право на податковий кредит, яким правомірно скористався, включивши суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ “Меланта» підтверджуються договором, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку.
З висновками Акта перевірки суд не погоджується, виходячи з наступного:
Відповідно до пункту 1.7. Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» -“право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.».
У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.
Як свідчать матеріали справи, на час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, що видані Позивачеві ТОВ “Меланта», дане підприємство було зареєстроване як платники податку на додану вартість і внесено до реєстру платників податку на додану вартість, підприємство не було ліквідоване, що підтверджується самим Актом перевірки.
Суд не може погодитись з твердженнями відповідача щодо безпідставності включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту через те, що установчі документи ТОВ «Меланта» рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2005 р. визнано недійсними, оскільки така позиція Відповідача не відповідає нормам Закону. Слід також зауважити, що Закон чи будь-який інший нормативний акт не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у податкових накладних даних, а тому відповідальність за достовірність даних несе саме платник ПДВ -продавець товарів (робіт, послуг).
Позивачем надані докази на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг).
Таким чином, можливо зробити висновок, що податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було.
Відповідачем по справі не були надані докази того, що угода між позивачем та підприємством - контрагентом на момент проведення перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачеві податкового зобов'язання і застосування сум штрафних (фінансових) санкцій визнана недійсною в установленому законодавством порядку і носила недійсний характер.
Слід зазначити, що прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.
Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість контрагентом позивача у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки цього підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.
За таких обставин, висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», (а саме: заниження ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0007062309/0 від 12.09.2006 р.
Щодо оскарження акту, яким позивачу донараховано до сплати 26 094,00 грн. податку з доходів фізичних осіб слід зазначити наступне:
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває в договірних відносинах з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Шавро С.Н. (трудові відносини відсутні). На підставі договорів оренди нежилих приміщень позивач перераховував орендодавцеві плату за найм приміщень.
В акті перевірки встановлено, що позивач порушив пп. «ї» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.1., 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889, оскільки при виплаті доходу фізичній особі позивач, як податковий агент, не утримав з нього податок, за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону № 889.
Суд не погоджується з висновками акту перевірки, оскільки у відповідності до п. 4.3.25 Закону № 889 до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу належить дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Згідно з п. 9.12.1 Закону № 889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Нормами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження несплати суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Шавро С.Н. відповідного податку.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення за № 0007062309/0 від 12.09.2006 року та № 0003311740/0 від 12.09.2006 року слід визнати нечинними, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевих та перехідних положеннями Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у сумі 6,80 грн. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача. Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою у встановленому законодавством порядку.
Керуючись ст.ст. 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007062309/0 від 12.09.2006 р. та № 0003311740/0 від 12.09.2006 р.
3. Стягнути державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтегра-Холдинг» (01011, м. Київ, Печерський узвіз, 15, код ЄДРПОУ 31992061, п/р 26008000496001 у АТ “Індекс-банк», МФО 300614) 6,80 грн. (шість грн. 80 коп.) державного мита.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Шабунін
Дата виготовлення у повному обсязі: 15.03.2007 р.
05.02.07 м. Київ 46/545-А
За позовом
До
Третя особа
Предмет адміністративного позову
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання