Справа № 242/704/24
Провадження № 2-н/242/162/24
30 квітня 2024 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Черков В.Г., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів,
До Селидівського міського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
Водночас, за приписом ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Також в пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» закріплено положення, що заява про видачу судового наказу подається до суду за загальними правилами підсудності.
При цьому, загальні правила підсудності врегульовані ст. 27 ЦПК України, зокрема частиною 1 цієї статті встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, за підсумовуючим аналізом наведених правових норм суддею встановлено, що заява про видачу судового наказу подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування чи місцезнаходженням юридичної особи. Застосування у наказному провадженні альтернативної або виключної підсудності процесуальним законодавством не встановлено.
З матеріалів заяви вбачається, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 .
Згідно до ч.8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Оскільки боржник не є фізичною особою-підприємцем, та заява не підлягає передачі за підсудністю, суд роз'яснює, що заявник має право звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів за зареєстрованим місцем проживання боржника.
Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи те, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що в свою чергу за адміністративно - територіальним поділом не відноситься до підсудності Селидівського міського суду Донецької області, а також враховуючи вимоги ч. 1 ст. 27, п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 165, 166, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя