ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230 31 34
26.01.2007 р.
Справа № 46/543-А
За позовом
Підприємства громадської організації «Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея»
До
Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
Про
визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання Бушеленко О.В.
Представники:
від позивача
Іванчик Р.Б. -представник за довіреністю від 22.01.2007 р. № 1.
від відповідача
Козубська Л.М. -представник за довіреністю від 21.11.2005 р. № 9913/9/10-12
26.01.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Підприємства громадської організації “Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих “Орхідея» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26 квітня 2006 року № 0000392308/0 та № 0010362308/0, від 29 червня 2006 року 0000392308/1 та №0010362308/1, від 10 жовтня 2006 року № 0000392308/2 та № 0010362308/2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2006 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 46/543-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено на 25.12.2006 р.
25.12.2006 р. розгляд справи не відбувся з огляду на перебування на лікарняному судді Шабуніна С.В., в провадженні якого перебуває справа № 46/543-А, у зв'язку з чим судове засідання було перенесено на 26.01.2007 р., про що сторін повідомлено повісткою про виклик.
В ході розгляду спору позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, крім заявлених у позові від 26 квітня 2006 року № 0000392308/0 та № 0010362308/0, від 29 червня 2006 року 0000392308/1 та №0010362308/1, від 10 жовтня 2006 року № 0000392308/2 та № 0010362308/2, винесені за наслідками адміністративного оскарження від 12.10.2006 р. № 0000392308/3 та № 0010362308/3.
В судовому засіданні 26.01.2007 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням уточнень. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позовні вимоги про визнання протиправним нарахування податкових зобов'язань та скасування відповідних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на невідповідності висновків податкового органу щодо відсутності у позивача права власності на об'єкти нерухомості, що використовуються у господарській діяльності та щодо надання послуг, які не підпадають під дію п.п. 6.2.8 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, позивач вважає, що ним правомірно застосовано пільгу з ПДВ та обліковано господарські операції за нульовою ставкою, оскільки поняття виготовлення послуги в законодавстві відсутнє.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях. Мотивуючи свої заперечення, відповідач вказував на те, що позивачем неправомірно було застосовано нульову ставку при оподаткуванні податком на додану вартість з операцій, які не підпадають під дію п.п. 6.2.8 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки послуги здавання в суборенду приміщень не належать безпосередньо позивачеві.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та правомірність заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Підприємством громадської організації «Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея»(код ЄДРПОУ 32044976) за листопад 2005 року, грудень 2005 року, про що складено Акт № 355-23-8-32044976 від 19.04.2006 року.
За результатами проведеної перевірки 26 квітня 2006 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000392308/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 12665 грн. та № 0010362308/0, відповідно до якого підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 70 550,00 грн.
Не погодившись із висновками, викладеними у вказаному Акті та податковими повідомленнями-рішеннями, які прийняті на підставі даного Акту, позивач у встановлені строки та передбаченому законом адміністративному порядку оскаржував їх до ДПІ в Оболонськлму районі м. Києва, ДПА м. Києва та ДПА України.
За наслідками такого оскарження нараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції були залишені без змін і були прийняті податкові повідомлення-рішення з новими граничними термінами сплати сум узгоджених податкових зобов'язань від 29 червня 2006 року 0000392308/1 та №0010362308/1, від 10 жовтня 2006 року № 0000392308/2 та № 0010362308/2 та від 12.10.2006 року № 0000392308/3 та № 0010362308/3.
Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів і просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, що з огляду на норми Кодексу адміністративного судочинства передбачає вимогу про їх скасування.
Як зазначає позивач, ст. 14-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зі змінами і доповненнями передбачено, що підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів".
Як свідчать наявні у справі документи, Підприємство громадської організації Київської міської федерації з фізичної культури і спорту глухих «Орхідея" засновано громадською організацією Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих, основним видом діяльності підприємства є надання посередницьких послуг та здавання піднайм (в суборенду) нерухомості.
Позивачем надано суду докази наявності у нього відповідного дозволу на застосування передбаченої п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»пільги - нульової ставки оподаткування.
Як встановлено судом, спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ґрунтуються на висновках Акту перевірки про порушення підприємством позивача підпункту 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у зв'язку з неправомірним застосуванням пільги (нульової ставки) з податку на додану вартість, оскільки доход отримувався з надання в суборенду нежилих приміщень торговельного комплексу «Метроград», власником яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Слави».
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, зокрема, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місію роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Згідно з підпунктом 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції Закону від 06.10.2005 року податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, зокрема, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій. Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.
Тобто, необхідними умовами на застосування податкової пільги є наявність відповідного дозволу та безпосереднє виготовлення товару чи послуги, які є власністю підприємства.
Як встановлено судом, позивач має дозвіл на застосування пільги з податку на додану вартість, однак його діяльність не має ознак безпосереднього виготовлення послуги в розумінні відповідної норми закону та відсутні ознаки права власності на виготовлені послуги з надання в суборенду майна.
Таким чином, суд вважає висновки відповідача, викладені в Акті перевірки обґрунтованими з огляду на наступне:
Підприємство позивача у спірний період здійснювало діяльність по здаванню в піднайм (суборенду) приміщень. Право власності на відповідне майно позивачем не доведено, оскільки не надано правовстановлюючих документів про право власності на об'єкти нерухомості за юридичною особою -позивачем. Посилання позивача на положення його Статуту не можуть бути належним доказом права власності на конкретно визначені об'єкти нерухомості, які були предметом договорів суборенди.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів передачі йому майна у власність, а наявні у справі договори суборенди, на підставі яких здійснювались спірні господарські операції, свідчать про орендування позивачем відповідного нерухомого майна і спростовують факт права власності.
Щодо посилань позивача на відсутність у чинному законодавстві визначення поняття безпосереднього виготовлення послуги, суд зазначає, що відповідне визначення застосовується по аналогії з виготовленням товарів, оскільки з огляду на відповідні положення господарського і цивільного законодавства, послуга є немайновим вираженням об'єкту господарських правовідносин, яка має якісні і вартісні характеристики, виготовляється з понесенням певних витрат в тому числі матеріальних, які відшкодовуються за рахунок продажі такої послуги і включаються до її продажної ціни.
Крім того, п. 6.2.8 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»крім безпосереднього виготовлення послуги передбачає ще й власність на такі послуги чи товари, яка позивачем не доведена.
Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму є неспоживна річ, яка визначається індивідуальними ознаками, в даному випадку об'єкт нерухомості, що передається у користування, здавання ж майна в суборенду є опосередкованим наданням послуги найму приміщень, для виготовлення якої необхідно нести затрати з основного найму для подальшої передачі в користування.
Таким чином, послуги з надавання позивачем приміщень в найм за договорами суборенди, є опосередкованими, їх виготовлення має матеріальні затрати, у позивача не має права власності на такі послуги, оскільки вони надаються на підставі права користування.
Щодо посилань позивача на виготовлення ріелтерської послуги, як вбачається з матеріалів справи спірним об'єктом оподаткування були господарські операції з надання приміщень в суборенду, а не ріелтерські послуги.
Крім того, позивач вважає, що неоднозначне тлумачення п.п. 6.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про конфлікт інтересів, тому в такому випадку рішення має прийматись на користь платника податку.
Як встановлено судом, при тлумаченні п.п. 6.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутній конфлікт інтересів, оскільки в діяльності позивача відсутні ознаки, що підпадають під дію відповідної норми Закону.
Вiдповiдно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести тi обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та необґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.
Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 71, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Шабунін
Дата виготовлення у повному обсязі: 14.03.2007 р.
26.01.07 м. Київ 46/543-А
За позовом
До
Третя особа
Предмет адміністративного позову
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання