Рішення від 22.04.2024 по справі 927/1646/23

Іменем України

РІШЕННЯ

22 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/1646/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області, код ЄДРПОУ 0291011423, вул. Овдіївська, 2, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600,

в інтересах держави в особі

позивача: Комарівської сільської ради,

код ЄДРПОУ 04412225, вул. Соборна,4, с. Комарівка, Чернігівська область, 16442,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ”,

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 16 858,93 грн

представники сторін:

позивача: не прибув,

відповідача: Якимчук Ю.В.,

прокурор: Ходико О.Є. (в залі суду)

Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Комарівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ”, в якому просить суд визнати недійсними:

- Додаткову угоду №1 від 30.08.2021, якою внесено зміни до пунктів 2, 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021;

- Додаткову угоду №2 від 02.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021;

- Додаткову угоду №3 від 03.11.2021, якою внесено зміни до пунктів 2, 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021;

- Додаткову угоду №4 від 08.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021;

- Додаткову угоду №5 від 23.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладених між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04061725) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (код ЄДРПОУ 41823846);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (код ЄДРПОУ 41823846) на користь Комарівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412225) кошти в сумі 16858,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем спірних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача на користь позивача 16858,93 грн надлишково сплачених позивачем коштів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.12.2023, встановлено процесуальні строки для подання учасниками відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

25.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.12.2023, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що в прокурора відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави, а Комарівська сільська рада не наділена повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі. Договір та додаткові угоди до нього є правомірними. За доводами відповідача, спірні додаткові угоди укладені відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», факт коливання ціни кожного разу був підтверджений документально, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до Договору. Відповідач зауважив, що кошти, стягнення яких вимагає прокурор, були сплачені на підставі Договору та спірних додаткових угод, які не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатися безпідставно набутими. Відповідач вказав, що обсяг спожитої електричної енергії визначається згідно приладів обліку за конкретний розрахунковий період оператором комерційного обліку та є підставою для формування актів прийому-передачі та виставлення рахунків, та відповідає потребам споживача та фактичному споживанню електроенергії.

02.01.2024 від прокурора надійшла відповідь на відзив №52-77-9740вих-23 від 29.12.2023, у якій, спростовуючи доводи відповідача, зазначив, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Комарівської сільської ради. Вважає, що надані відповідачем документи не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії. За доводами прокурора, зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, ініційовані ТОВ «Енера Чернігів» з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна підстав позову обумовлена зміною судової практики, а тому безпідставно набуте майно підлягає стягненню на підставі ст.216, 1212 Цивільного кодексу України.

19.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких ТОВ «Енера Чернігів» наголошує на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Комарівської сільської ради та вважає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені правомірно.

28.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав, у яких він заперечив щодо застосування приписів статей 216, 1212 ЦК України до вимог про стягнення грошових коштів, оскільки недійсність додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин. Зазначив про те, що керуючись нормами Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні кожної додаткової угоди на збільшення ціни за одиницю товару сторонами дотриманий встановлений законом ліміт у 10 % в межах кожної додаткової угоди, що повністю відповідає положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ухвалою суду від 25.12.2023 зупинено провадження у справі №927/1664/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2321/22.

На адресу суду 12.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

24.01.2024, Великою Палатою Верховного Суду прийнята постанова в справі № 922/2321/22, повний текст якої оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.02.2024.

За статтею 230 ГПК України провадження в справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження в справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження в справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження в справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2024 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 26.02.2024, 10:00.

22.02.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшла письмова заява про зміну підстав позову, у якій прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, просить вважати підставою позову (в частині стягнення спірних коштів) п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зазначена заява прийнята судом.

В підготовчому засіданні 26.02.2024 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошення перерви в судовому засіданні до 21.03.2024 до 11:00.

В підготовчому засіданні 21.03.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.04.2024 на 11:00.

В судове засіданні 22.04.2024 прибув прокурор та представник відповідача.

В судовому засіданні 22.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, господарський суд встановив:

02.02.2021 Комарівською сільською радою було оголошено процедуру закупівлі електричної енергії: 09310000-5 Електрична енергія (код ДК 021:2015:-0931000-5 - Електрична енергія), за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, очікуваною вартістю 350033,00грн (ідентифікатор закупівлі UA-2021-02-02-012164-a).

Переможцем процедури відкритих торгів згідно предмету закупівлі - Електрична енергія Електрична енергія (код ДК 021:2015:-0931000-5 - Електрична енергія) визначено Товариство з обмежено відповідальністю «Енера Чернігів» з ціною пропозицією у розмірі 350033,00 грн з ПДВ.

15.02.2021 між Комарівською сільською радою (Споживач) та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (Постачальник) укладено Договір №120550ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У пункті 3.1. Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Згідно пункту 3.3. Договору постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плахи за електричну енергію, що не значена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктам 4.2. Договору визначено, що постачальник зобов'язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування Споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних і прозирих розрахунків зі споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового регулювання.

Згідно, з пунктом 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

У разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення):

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.»

У пункті 5.2. Договору визначено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Згідно з пунктом 5.4. Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у актах про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до підпункту 7 пункту 7.1. Договору Постачальник має змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціпи (тарифів на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни.

Згідно з підпунктом 5 пункту 7.2. Договору Постачальник зобов'язується публікувати на офіційному веб-сайті детальну інформацію про зміну ціни електричної енергії за 20 днів до введення її у дію.

У пункті 13.1. Договору визначено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Згідно з пунктом 13.2. істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У пункті 13.3. Договору вказано, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

У пунктах 2, 3, 4, 13, 14 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021) визначено:

- загальний обсяг закупівлі: 137844 кВт/ год.;

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,5393416 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.;

- загальна вартість всього обсягу поставки складає 350033,00 грн (триста п'ятдесят тисяч тридцять три гривні 00 копійок), (з ПДВ);

- термін дії Договору: цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставок електричної енергії з 01.02.2021 року до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків 1 - до повного їх здійснення. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі;

- істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання завдань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

ТОВ “Енера Чернігів” звернулося до Комарівської сільської ради з листом, у якому зазначило про підвищення ціни на електричну енергію станом на 01.08.2021, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач до вказаного листа додав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1мВт/год станом на 05.08.2021 становила 1988,79 грн; середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом на 09.08.2021 становила - 2240,53 грн; відсоток коливання ціни +12,65%.

30.08.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони збільшили ціну за 1 кВт/год на 9,99% і виклали п.1 Додатку№2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021 у наступній редакції:: загальний обсяг закупівлі: 11755 кВт/год.

Ціна (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тариф): 2,9775996 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 05.08.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 9,99% у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ “Енера Чернігів” звернулося до Комарівської сільської ради з листом №4881 від 28.09.2021, у якому зазначило про різке підвищення ціни на електричну енергію, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач до вказаного листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021.

У вказаній довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1мВт/год станом на 12.09.2021 становила 1889,08 грн; середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом на 17.09.2021 становила - 2374,09 грн; відсоток коливання ціни +25,67%.

02.11.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони збільшили ціну за 1 кВт/год на 8,53% і виклали п.1 Додатку№2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021 у наступній редакції: Ціна (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тариф): 3,201624 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.09.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,53% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковою угодою №2.

ТОВ “Енера Чернігів” звернулося до Комарівської сільської ради з листом №5464 від 23.10.2021, у якому зазначило про підвищення ціни на електричну енергію, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач до вказаного листа додав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1мВт/год станом за 14.09.2021 становила 2596,47 грн; середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом за 19.10.2021 становила - 2840,05 грн; відсоток коливання ціни +9,38%.

03.11.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №3 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони збільшили ціну за 1 кВт/год на 9,38% і виклали п.1 Додатку№2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021 у наступній редакції:: загальний обсяг закупівлі: 9307467 кВт/год.

Ціна (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тариф): 3,760776 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №3 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.10.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 9,38% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2.

ТОВ “Енера Чернігів” звернулося до Комарівської сільської ради з листом №5666 від 01.11.2021, у якому зазначило про підвищення ціни на електричну енергію, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни.

У підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач до вказаного листа додав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021.

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1мВт/год станом за 03.10.2021 становила 2535,12 грн; середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом за 19.10.2021 становила - 2840,05 грн; середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год станом за 28.10.2021 становила - 3113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81%.

03.11.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №4 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони збільшили ціну за 1 кВт/год на 9,63% і виклали п.1 Додатку№2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021 у наступній редакції::

Ціна (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тариф): 4,088844 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №3 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 20.10.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 9,63% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3.

23.11.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №5 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони збільшили ціну за 1 кВт/год на 9,70% і виклали п.1 Додатку№2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021 у наступній редакції:

Ціна (тариф) електричної енергії, у т.ч. диференційовані ціни (тариф): 4,45122 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №5 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.11.2021.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 9,70% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №4.

29.12.2021 між ТОВ “Енера Чернігів” та Комарівською сільської ради укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, відповідно до якої сторони домовились продовжити термін дії Договору про постачання електричної енергії споживачу № 120550ВЦ від 15.02.2021 року на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, що визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Сума додаткової угоди - 70006,00 грн. Кількість товару кВт/год 15352 кВт/год. Угода набуває чинності з 30.12.2021 року.

У період з лютого до жовтня 2021 року відповідач поставив Комарівській сільській раді електроенергію у кількості 120882 кВт/год на суму 323819,63 грн, у підтвердження чого надано акти прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії: №120550ВЦ/33033/1 за лютий 2021 року в обсязі 44681 кВт/год на суму 113460,32 грн,

№120550ВЦ№/49924/1 за березень 2021 року в обсязі 15389 кВт/год на суму 39077,93 грн,

№120550ВЦ/65711/1 за квітень 2021 року в обсязі 18646 кВт/год на суму 47348,57 грн,

№120550ВЦ/83428/1 за травень 2021 року в обсязі 11525 кВт/год на суму 29265,91 грн,

№120550ВЦ/99205/1 за червень 2021 року в обсязі 6247 кВт/год на суму 15863,27 грн,

№120550ВЦ/113700/1 за липень 2021 року в обсязі 4671 кВт/год на суму 11861,27 грн,

№120550Вц/130109/1 за серпень 2021 року в обсязі 4422 кВт/год та 3851 кВт/год на суму 13030,81 грн,

№120550ВЦ/146141/1 за вересень 2021 року в обсязі 11078 кВт/год на суму 38029,68 грн.

№120550 ВЦ/161959/1 за жовтень 2021 року в обсязі 14462 кВт/год та 5598 кВт/год на суму 56224,87 грн.

Комарівська сільська рада перерахувала ТОВ “Енера Чернігів” кошти за поставлену електроенергію у кількості 120882кВт/год на загальну суму 323819,63 грн, у підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення.

Прокурор в позовній заяві вказує, що внаслідок укладення з порушенням Закону України “Про публічні закупівлі” спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених Комарівською сільською радою коштів відповідачу становить 16858,93 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції” (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації” (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави”.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону” щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Комарівської сільської ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблений висновок, за яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Комарівської сільської ради факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньої, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін та передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно дог цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Джерелом фінансування послуг із закупівлі електроенергії на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 120550ВЦ від 15.02.2021 є кошти місцевого бюджету.

При укладенні Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 Комарівська сільська рада мала намір закупити електричну енергію для забезпечення належних умов функціонування.

Комарівська сільська рада є стороною договору та органом, за рахунок якого відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти.

Ніжинська окружна прокуратура звернулася з листом №52-75-4817вих23 від 04.07.2023 до Комарівської сільської ради із запитом про виявлені порушення при укладенні додаткових угод до договору №120550ВЦ від 15.02.2021.

У відповідь листом №584 від 13.07.2023 Комарівська сільська рада повідомила про те, що заходи щодо повернення коштів, в тому числі, в судовому порядку не вживались, таке звернення сільською радою не планується.

Виконання зобов'язань на умовах додаткових угод до договору, укладених з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим у ст.3 закону.

Отже, оскільки Комарівська сільська рада виступає у якості суб'єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі, то відповідь Комарівської сільської ради свідчить про неналежне здійснення нею заходів щодо захисту державних інтересів.

З наведеного вище слідує нездійснення компетентним у спірних правовідносинах органом дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів територіальної громади.

Виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд дійшов висновку, що він правильно визначив Комарівську сільську раду позивачем, компетентним органом у спірних правовідносинах, який не звернувся до суду з позовом про визнання спірних додаткових угод недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

При цьому Закон України “Про прокуратуру” не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути в передбачених законом випадках - прокурор, державний та інший орган, а також будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано прокурором чи заінтересованою особою, відповідачами у справі повинні бути сторони спірного правочину.

За приписами ч. 4, 5 ст. 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.

Отже, прокурор наділений правом вимагати розгляду справи по суті в разі, якщо компетентний орган відмовляється від поданого прокурором в інтересах держави позову.

У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор повідомив Комарівську сільську раду про намір подати позов в інтересах держави в особі Комарівської сільської ради до ТОВ “Енера Чернігів” про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Комарівської сільської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про відсутність таких підстав відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України “Про публічні закупівлі”.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі”:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України “Про публічні закупівлі” (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України “Про публічні закупівлі” встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Судом встановлено, що Комарівська сільська рада та ТОВ «Енера Чернігів» 15.02.2021 уклали Договір №120550ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі”. На момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 13, 14 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021) сторони визначили:

- загальний обсяг закупівлі: 137844 кВт/ год.;

- ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,5393416 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.;

Водночас внаслідок укладення Додаткових угод №1 від 30.08.2021, №2 від 02.11.2021, №3 від 03.11.2021, №4 від 08.11.2021, №5 від 23.11.2021 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 змінено істотні умови Договору, а саме: ціна за одиницю товару (1 кВт/год. електроенергії) зросла із 2,5393416 грн. до 4,45122 грн. або на +75,29 % від первісної ціни.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод обґрунтовано ТОВ «Енера Чернігів» коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) надано експертні висновки та цінова довідки, а саме: Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.09.2021, експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021.

Отже оспорювані додаткові угоди укладені на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Законом України “Про публічні закупівлі” не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих експертних висновків та цінових довідок Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії” в Україні функціонує єдиний ринок “на добу наперед” (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку “на добу наперед” та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку “на добу наперед” та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку “на добу наперед” та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії” ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу наперед” визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення “по заявленій (пропонованій) ціні” відповідно до правил ринку “на добу наперед” та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку “на добу наперед” та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку “на добу наперед” та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Експертні висновки та цінова довідки, а саме: Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.09.2021, експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021 носять фактографічно-інформаційний характер та містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю та не містять будь-якої інформації про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині збільшення ціни.

Підставами для укладання Додаткової угоди №1 від 30.08.2021 став висновок Харківської торгово-промислової палати №1943/21 від 18.08.2021, а підставою для укладення Додаткової угоди №2 від 02.11.2021 стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, підставою для укладення Додаткової угоди №3 став висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.09.2021, підставою для укладення Додаткової угоди №4 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021. Надані документи не можуть бути беззаперечним підтвердженням коливання цін на електроенергію на ринку та не можуть бути розцінені, як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021, оскільки за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту АТ «Оператор ринку» та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання, цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Визначення коливання ціни проводилось середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, з інтервалом у декілька днів, що також не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку електричної енергії та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не вибірково взяті дати з найбільшим показником певних операторів.

За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №1 від 30.08.2021, №2 від 02.11.2021, №3 від 03.11.2021, №4 від 08.11.2021, №5 від 23.11.2021 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України “Про публічні закупівлі” є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі” закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення “каскадних” додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що відповідач у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (позивачу) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач мав беззаперечне право на отримання електроенергії за ціною, визначеною в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України “Про публічні закупівлі” підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Крім того, відповідно до п. 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” електропостачальник має в чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

За п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) в разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

У разі надання в установленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (в тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається в повідомленні:

1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - в разі надання електропостачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов Договору;

2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо Споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін в установлений цим пунктом термін.

Аналогічні положення має п.13.3 Договору про постачання електричної енергії.

Додаткова угода №2 укладена 02.11.2021, Додаткова угода №3 від 03.11.2021, Додаткова угода №4 від 08.11.2021, укладені без дотримання 20-денного строку повідомлення до дати внесення змін, що є порушенням п.13.3 Договору від 15.02.2021.

Враховуючи зміст наведених норм, при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу, нова ціна електричної енергії може бути застосована постачальником не раніше ніж через 20 днів, після повідомлення споживача про її зміну, за умови відсутності письмової заяви споживача про незгоду та/або неприйняття запропонованої ціни впродовж цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Відповідно до додаткових угод №1 від 30.08.2021, №2 від 02.11.2021, №3 від 03.11.2021, №4 від 08.11.2021, №5 від 23.11.2021 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни. Фактично вартість 1кВт електричної енергії за Договором №120550ВЦ від 15.02.2021 протягом його дії у 2021 році зросла з 2,5393416 грн до 4,45122 грн, тобто на +75,29 грн. від первісної ціни, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод Додаткових угод №1 від 30.08.2021, №2 від 02.11.2021, №3 від 03.11.2021, №4 від 08.11.2021, №5 від 23.11.2021 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 такими, що суперечать наведеним вище положенням Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 16858,93 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За висновками Верховного Суду, викладеними у п. 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК країни).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Отже, Комарівська сільська рада у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Відтак у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів, чим буде відновлене порушене право територіальної громади, яку представляє Комарівська сілька рада, яка є розпорядником таких коштів.

Оскільки додаткові угоди №1 від 30.08.2021, №2 від 02.11.2021, №3 від 03.11.2021, №4 від 08.11.2021, №5 від 23.11.2021 до Договору №120550ВЦ від 15.02.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись умовами договору, підписаного сторонами, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 2,5393416 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Як встановив суд, за поставлену за Договором електричну енергію у лютому-жовтні 2021 року обсягом 120882 кВт/год., позивачем було сплачено 323819,63 грн за рахунок коштів місцевого бюджету, тоді як відповідач мав би поставити 137844 кВт/год, що на 16962 кВт/год менше.

Комарівська сільська рада за поставлену електроенергію в обсязі 120882 кВТ/год мав би сплатити за ціною обумовленою Договором 306960,70 грн, тоді як сплатив 323819,63 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 16858,93 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому доводи відповідача про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються викладеними вище висновками суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Комарівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 16858,93 грн задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду 1 від 30.08.2021, якою внесено зміни до пунктів 2, 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладену між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04061725) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» ЄДРПОУ 41823846).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду 2 від 02.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладену між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04061725) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» ЄДРПОУ 41823846).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду 3 від 03.11.2021, якою внесено зміни до пунктів 2, 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладену між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04061725) та Товариством з обмеженню відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 08.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційну пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладену між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04061725) та Товариством з обмеженню відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 23.11.2021, якою внесено зміни до пункту 3 Додатку №2 «Комерційна пропозиція» до Договору про постачання електричної енергії споживачу №120550ВЦ від 15.02.2021, укладену між Комарівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04412225) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (код ЄДРПОУ 41823846).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Комарівської сільської ради (вул. Соборна, 4, с. Комарівка, Чернігівська область, 16442, код ЄДРПОУ 04412225) кошти в сумі 16858,93 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (проспект Перемоги, буд.126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 16104,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Попередній документ

118704075

Наступний документ

118704077

Інформація про рішення:

№ рішення:	118704076
№ справи:	927/1646/23
Дата рішення:	22.04.2024
Дата публікації:	01.05.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.04.2024)
Дата надходження:	08.12.2023
Предмет позову:	про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

25.12.2023 09:00	Господарський суд Чернігівської області
26.02.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
21.03.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
22.04.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ФЕСЮРА М В

відповідач (боржник):

ТОВ "Енера Чернігів"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"

позивач (заявник):

Заступник керівника Ніжинської окружноїї прокуратури

Перший заступник керівника Ніжинської окружноїї прокуратури

Перший заступник керівника Ніжинської окружноїї прокуратури Чернігівської області

позивач в особі:

Комарівська сільська рада