Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел. 32-05-11 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
23 квітня 2024 рокуСправа № 912/260/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянувши в попередньому засіданні матеріали справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.,
представники:
керуючий реструктуризацією - Баранов Т.О., арбітражний керуючий;
представник боржника - Колісниченко А.С., адвокат, ордер серія АР №1156521 від 22.01.2024;
від кредиторів - участі не брали;
Заявник звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 1-2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з вимогою відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника та ввести процедуру реструктуризації боргів боржника, призначити керуючим реструктуризації арбітражного керуючого Баранова Т.О.
Ухвалою від 05.02.2023 господарським судом постановлено прийняти до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою від 20.02.2024 суд відкрив провадження у справі № 912/260/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Ввів процедуру реструктуризації боргів боржника. Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Баранова Т.О. Призначив попереднє судове засідання на 23.04.2024 об 11:00 год.
21.02.2024 (номер публікації: 72588, дата публікації на сайті ВГСУ: 21.02.2024 18:18) на вебсайті Верховного Суду оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
21.03.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій остання просить суд визнати кредиторські вимоги до боржника у сумі 228 802,00 грн заборгованості за Договором позики від 05.10.2020.
Ухвалою від 22.03.2024 повідомлено заявника про недоліки заяви про грошові вимоги до боржника та встановлено строк для усунення недоліків, які встановлені при поданні заяви. 28.03.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 01.04.2024 господарський суд постановив прийняти заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог у сумі 228 802,00 грн до розгляду. Розгляд заяви кредитора здійснити у попередньому засіданні, яке відбудеться 23.04.2024 об 11:00 год. Зобов'язати ОСОБА_2 надати господарському суду інформацію, з наданням відповідних підтверджуючих документів щодо заявлених кредиторських вимог, а саме: оригінал договору позики від 05.10.2020; докази передачі коштів ОСОБА_1 на виконання умов договору позики від 05.10.2020; докази, що передані кошти у сумі 9 000,00 доларів США є власністю кредитора; докази отримання доходу в доларах США у сумі 9 000,00 доларів США; податкову декларацію або довідку про доходи з податкових органів за 2010-2020 рр.; довідку НБУ про курс валют станом на момент звернення до суду. Встановити ОСОБА_2 строк до 15.04.2024 для подання витребуваних доказів.
21.03.2024 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява про визнання кредиторських (грошових) вимог, в якій останній просить суд:
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 у розмірі 1 726 281,69 грн як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги.
2. Включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у розмірі 1 726 281,69 грн, як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги.
Ухвалою від 22.03.2024 повідомлено заявника про недоліки заяви про грошові вимоги до боржника та встановлено строк для їх усунення. 27.03.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 01.04.2024 господарський суд постановив прийняти заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" про визнання грошових вимог у сумі 1 729 246,79 грн до розгляду. Розгляд заяви кредитора здійснити в попередньому засіданні, яке відбудеться 23.04.2024 об 11:00 год
04.04.2024 до суду від боржника надійшов відзив на заяву з грошовими вимогами Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", у якому боржник визнав грошові вимоги частково в сумі 2 965,10 грн, а також просить суд застосувати позовну давність.
Також, 04.04.2024 до суду від боржника надійшов відзив на заяву з грошовими вимогами ОСОБА_2 , в якому боржник визнав грошові вимоги повністю.
10.04.2024 від керуючого реструктуризацією до суду надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_2 , в якому керуючий реструктуризацією визнав грошові вимоги повністю.
Також, 10.04.2024 від керуючого реструктуризацією до суду надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", у якому керуючий реструктуризацією визнав грошові вимоги частково у сумі 2 965,10 грн, а також просить суд застосувати позовну давність.
Крім того, 10.04.2024 від керуючого реструктуризацією до суду надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника.
15.04.2024 до суду від боржника надійшло клопотання про долучення виправлених декларацій боржника.
19.04.2024 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли додаткові пояснення.
19.04.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява на виконання ухвали суду від 01.04.2024.
Також, 19.04.2024 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшло заперечення відносно заявлених вимог кредитором ОСОБА_2 .
Додаткових заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання всіх учасників справи, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд зауважує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1).
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (ч. 2).
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 КУзПБ встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши заяву кредитора Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - AT КБ "ПриватБанк") про пред'явлення грошових вимог до боржника, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
При цьому, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
За ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76, 77 ГПК України).
Судом встановлено, що заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з грошовими вимогами сформована в системі "Електронний суд" 21.03.2024, а отже строк 30-дений подання такої заяви дотримано.
За змістом заяви, АТ КБ "Приватбанк" просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 1 726 281,69 грн як забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
В обґрунтування заявлених вимог банк посилається на таке.
28.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ТМ-25/2007 (далі - кредитний договір) за наступними умовами:
- видача частин кредиту здійснюється після підписання Договору про видачу траншу;
- загальна сума кредиту - 35 000,00 дол. США;
- термі повернення кредиту - 27.09.2012 рік;
- цілі кредиту - поповнення оборотних, придбання основних засобів.
01.10.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10 000,00 дол. США (відсоткова ставка 15% річних; при простроченні грошового зобов'язання: 32% річних).
17.06.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15 000,00 дол. США (відсоткова ставка 18% річних; при простроченні грошового зобов'язання: 40% річних).
14.08.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про видачу траншу, за яким Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8 500,00 дол. США (відсоткова ставка 18% річних; при простроченні грошового зобов'язання: 40% річних).
01.10.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір № 1505, за яким було надано в іпотеку нерухоме майно, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань перед Банком, в силу чого останній має право в разі невиконання зобов'язань забезпечених іпотекою, одержати задоволення грошових вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами. За Іпотечним договором забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ТМ-25/2007 від 28.09.2007.
AT КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами договору.
Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, станом на 20.02.2024 Банк обліковує заборгованість у наступному розмірі:
а) Договір про видачу траншу від 01.10.2007 (10 000,00 дол. США):
- 6,70 дол. США - тіло кредиту;
- 9 238,35 дол. США - проценти;
- 5000,00 дол. США - пеня.
б) Договір про видачу траншу від 14.08.2008 року (8 500,00 дол. США):
- 7579,51 дол. США - тіло кредиту;
- 20 073,29 дол. США - проценти;
- 4250,00 дол. США - пеня.
AT КБ "ПриватБанк" проводив претензійно-позовну роботу відносно стягнення тіла кредиту у розмірі 7579,51 дол. США за кредитним договором № ТМ-25/2007 від 28.09.2007 року (транш від 14.08.2008 року).
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 року у справі № 404/5234/18 було задоволено позовну заяву AT КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7579,51 дол. США, стягнуто судовий збір у розмірі 2965,10 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 року у справі № 404/5234/18 було змінено рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 року в частині розміру заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5537,08 дол. США.
Таким чином, вимоги AT КБ "ПриватБанк" становлять:
1. Договір про видачу траншу від 01.10.2007 року (10 000,00 дол. США), загальний
борг 557 549,82 грн.:
- 262,23 грн. (6,70 дол. США) - тіло кредиту;
- 361 588,09 грн. (9 238,35 дол. США) - проценти;
- 195 699,5 грн. (5000,00 дол. США) - пеня.
2. Договір про видачу траншу від 14.08.2008 року (8 500,00 дол. США), загальний
борг 1 168 731,87 грн.:
- 216 720,75 грн. (5537,08 дол. США) - тіло кредиту (підтверджено постановою
Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 року у справі № 404/5234/18);
- 785 666,56 грн. (20 073,29 дол. США) - проценти;
- 166 344, 57 грн. (4250,00 дол. США) - пеня.
Також, Банком заявляється до визнання стягнутий рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21.09.2021 року у справі № 404/5234/18 судовий збір у розмірі 2965,10 грн.
Розглядаючи вимоги AT КБ "ПриватБанк" суд враховує таке.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть Преюдиція полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) встановлено, таке: "Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач виконував не належним чином, не в повному обсязі та з порушенням графіку щомісячних платежів вносив кошти на виконання зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 3.10.2013 року згідно розрахунку наданого банком, утворилась заборгованість а саме: 17618,29 дол. США, що за курсом НБУ відповідно складає 140 770 грн 14 коп, яка складається з наступного: 5537,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (а.с.6-8).
З наданого розрахунку встановлено, що нарахування заборгованості за процентами проводилось спочатку з врахуванням відсоткової ставки 18 % річних з 14.08.2008 року, а з 01.02.2009 року по 03.10.2013 року - з 21% річних.
При цьому встановлено, що при укладенні між банком та ОСОБА_1 , в подальшому договорів про видачу траншу №ТМ-25/2007 від 01.10.2007 р., від 19.10.2007 р., від 17.06.2008 року та від 14.08.2008 року з відповідними додатками загальна сума кредиту зросла до 38500 доларів США, збільшено відсоткову ставку банком в односторонньому порядку до 18 відсотків річних, змінено строк повернення кредитних коштів, змінено умови оформлення кредитного договору та відкриття позичкового рахунку шляхом встановлення плати в розмірі 2,8 %; 0,8 % та 2% відповідно в п.п.4.5 договору, а також збільшено відсоткової ставки у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів - до 40%, проте відповідачем змінені умови договору не було оскаржено".
Таким чином, на момент звернення AT КБ "ПриватБанк" до господарського суду з грошовими вимогами у ОСОБА_1 перед зазначеним кредитором станом на 03.10.2013 наявна заборгованість, яка зафіксована в рішенні Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.06.2014 у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14), а саме: 17618,29 дол. США, що за курсом НБУ відповідно складає 140 770 грн 14 коп, яка складається з наступного: 5537,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Стосовно можливості нарахування AT КБ "ПриватБанк" процентів за користування кредитом та пені після закінчення терміну дії Договору, суд погоджується з позицією боржника про відсутність правових підстав для нарахування пені та процентів за користування кредитом після закінчення дії Договору.
Вказана правова позиція викладена в численних постановах Верховного суду (Постанова Верховного суду по справі № 200/10484/16-ц від 11.10.2023; Постанова Об'єднаної палати ВС/КЦС по справі № 357/5125/16-ц від 09.12.2019; Постанова ВС/КЦС по справі № 209/450/17 від 22.01.2020; Постанова ВС/КЦС по справі № 311/3806/14 від 17.01.2020; Постанова ВС/КЦС по справі № 279/3316/14 від 03.03.2020; Постанова ВС/КЦС по справі № 757/30515/15-ц від 02.03.2020; Постанова ВС/КЦС по справі № 205/6431/16-ц від 19.02.2020; Постанова ВС/КЦС по справі № 640/15213/15-ц від 20.11.2019; Постанова ВС/КЦС по справі № 643/1107/16-ц від 18.09.2019; Постанова ВС/КЦС по справі № 185/12285/14-ц від 24.07.2019).
Стосовно грошових вимог тіла кредиту в сумі 5 537,08 дол. США суд зазначає, що вказана заборгованість стягнена рішенням Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 (провадження 22-ц/4809/159/22). На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 70562394, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 (т. 2 а.с. 98-99).
Відповідно до листа № 361 від 11.01.2024 приватного виконавця Шмалько О.О. у Миненка А.П. по виконавчому провадженню № 70562394 станом на 11.01.2024 перед AT КБ "ПриватБанк" наявна заборгованість в сумі 176 331,95 грн (т. 2 а.с. 102).
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги кредитора AT КБ "ПриватБанк" в частині тіла кредиту правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 176 331,95 грн.
Стосовно визнання грошових вимог AT КБ "ПриватБанк" 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд погоджується з позицією боржника та керуючого реструктуризацією про застосування наслідків пропуску позовної давності до вказаних вимог враховуючи таке.
За статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.
Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).
Частиною 1 ст. 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19ЦК України.
Позовна давність відповідно до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді та у ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту ст. 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Суд звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.
Водночас ч. 6 ст. 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч. 1 ст. 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. 3 ГК України).
У справі про банкрутство кредитори звертаються до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.
Тобто кредитори звертаються до суду в розумінні ст. 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 926/950-б/21 від 18.05.2023.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 7.3. Договору термін позовної давності за вимогами щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даною Угодою встановлюються Сторонами тривалістю 5 років.
У рішенні Кропивницького апеляційного суду від 20.09.2022 у справі № 404/5234/18 (провадження 22-ц/4809/159/22) встановлено, що у 2013 році відбулося переривання строку позовної давності, в тому числі щодо стягнення пені та відсотків за кредитом, шляхом подання кредитором до боржника позову.
Господарським судом враховується, що за результатами розгляду вказаного позову у справі № 404/9709/13-ц (провадження 22-ц/781/1253/14) Апеляційним судом Кіровоградської області 19.06.2014 прийнято остаточне рішення.
Таким чином, перебіг п'ятирічного строку позовної давності, визначений п. 7.3. Договору, розпочався 19.06.2014 та закінчився 19.06.2019, а тому строк позовної давності при заявлені AT КБ "ПриватБанк" грошових вимог 7699,64 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4381,57 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором є пропущеним, що є підставою для відмови у визнанні даних грошових вимог.
Стосовно грошових вимог у розмірі 2965,10 грн - конкурсні вимоги другої черги, суд зазначає, що вказана заборгованість є судовим збором, що стягнутий рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 (провадження 2/404/2969/18). На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження № 70562322, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2022 (т. 2 а.с. 101-101).
Доказів виконання вказаного рішення боржником до суду не подано.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги кредитора AT КБ "ПриватБанк" у частині судового збору за вищезазначеним рішенням суду в сумі 2 965,10 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню у загальному розмірі 2 965,10 грн.
Стосовно грошових вимог ОСОБА_2 до боржника в сумі 228 802,00 грн суд зазначає таке.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм ст. 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою як при застосуванні ст. 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні ст. 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
В обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики у підтвердження отримання боржником цієї позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Сторони у п. 1.1. Договору від 05.10.2020 зазначили, що ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9 000,00 дол. США, що є фактично борговою розпискою про отримання коштів (т. 3 а.с. 23).
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Суд під час розгляду цієї справи враховує, що згідно з наведеною усталеною правовою позицією боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи до уваги зазначені мотиви, суд дійшов висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.
З матеріалів справи вбачається, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 5 900,00дол. США, що станом на момент звернення до суду складає 228 802,00 грн (т. 3 а.с. 19-22).
Зазначені грошові вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язань за договором позики.
У поданій заяві (т. 4 а.с. 40-41) щодо джерел отримання доходів ОСОБА_2 зазначила, що кредитор отримувала доходи у гривні, докази цього надані суду, після чого легальним способом купувала валютні цінності - долари США, в закладах обміну валют, адже курс гривні у 2005 році був 1/5; у 2008 1/8, у 2014 1/15; у 2016 1/28 у 2024 1/38, що зумовлює логічну потребу робити заощадження саме у валютних цінностях, зокрема доларах США. Із наданої довідки про доходи чітко вбачається можливість кредитора упродовж 2010-2020 років накопичувати валютні кошти за рахунок заробітку у гривні.
У той же час ОСОБА_2 не надано доказів (квитанцій) про купівлю доларів США протягом 2010-2020 рр. в пунктах обміну валют. Крім того, ОСОБА_2 не надано до суду обґрунтованого розрахунку, в якому б зазначалося розмір коштів, що витрачалися нею на проживання та розмір коштів, за які купувалися валютні цінності протягом 2010-2020 рр, враховуючи розмір її заробітку у вказаний період.
Належних та достовірних доказів про наявність у ОСОБА_2 інших джерел доходів та фінансових можливостей останнім до суду не подано.
На переконання суду, наведені вище обставини справи доводять той факт, що, всупереч обов'язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, ОСОБА_2 не надала господарському суду належне документальне підтвердження своїх кредиторських вимог, зокрема джерел походження коштів, наданих нею як фізичною особою-кредитором у позику іншій фізичній особі-боржнику у розмірі 9 000,00 дол. США.
З огляду на ненадання заявником-кредитором сукупності належних і достатніх документальних доказів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, суд дійшов висновку про відмову у визнанні таких вимог.
Інші кредитори, після офіційного оприлюднення зазначеного оголошення, за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, до господарського суду з письмовими заявами з вимогами до боржника не звертались.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Керуючись ст. 45, 113, 122, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати кредитором у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ):
- Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 176 331,95 грн (забезпечені заставою майна боржника), 2 965,10 грн судового збору стягнутого за рішенням суду від 21.09.2021 у справі № 404/5234/18 та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.
У визнанні решти вимог відмовити.
2. Відмовити ОСОБА_2 у визнанні грошових вимог в сумі 228 802,00 грн у справі № 912/260/24 по відношенню до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боржника, арбітражного керуючого Баранова Тараса Олеговича:
- внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність (відсутність) права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення вимог;
- провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
4. Засідання господарського суду, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 28.05.2024 об 11:00 год.
5. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області за адресою: 25022, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32.
6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
7. Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Копію ухвали надіслати:
заявнику (minenkokorona@gmail.com) та його представнику через систему "Електронний суд",
керуючому реструктуризацією - арбітражному керуючому Баранову Т.О. через систему "Електронний суд",
Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса), через систему "Електронний суд",
Акціонерному товариству Комерційного банку "Приват Банк" через систему "Електронний суд".
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст ухвали складено 29.04.2024.
Суддя Глушков М.С.