вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/112/22
Розглянувши матеріали справи за Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”
до Державного підприємства “Обслуговування повітряного руху України”
про стягнення 8 514,06 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Без виклику представників сторін.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (далі - позивач, ПрАТ “СК “Українська страхова група”) до Державного підприємства “Обслуговування повітряного руху України” (далі - відповідач, ДП “Обслуговування повітряного руху України”) про стягнення 8 514,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача права на виплату відповідачем страхового відшкодування, у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою за участю автомобіля, власником якого був відповідач.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року відкрито провадження у справі № 911/112/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
27.05.2019 року о 19 год. 50 хв. в м. Києві, на вул. Миколи Грінченка 2/1 КД сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Nsssan» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який працював РСП «Київцентраеро», яке входить до Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України». Під час цієї пригоди було заподіяні механічні пошкодження автомобілю марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 .
На момент коли матеріальна шкода була спричинена, діяв договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-18-00293 від 11.06.2018 року, який був укладений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі Позивач) щодо автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вищенаведеного транспортного засобу або вигодонабувачу за договором.
Згідно з Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.07.2019 року у справі № 760/15656/19, яка набрала законної сили, громадянина ОСОБА_1 , який працював водієм відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного порушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.06.2018 страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-18-00293 від 11.06.2018 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та від нещасного випадку та виплату страхового відшкодування.
Заяву розглянуто на підставі: акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 28.05.2019, рахунку № СНС 4368154 - 1 від 28.05.2019, ремонтної калькуляції від 28.05.2019, страхового акту № ДККА-66144 від 29.05.2019 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього 29.05.2019.
Позивач відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-18-00293 від 11.06.2018 здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 42 911,95 грн.
Цивільна відповідальність відповідача застрахована у ПАТ “НАСК “ОРАНТА” за полісом № АМ7507444, який покриває суму збитків позивача у розмірі 34 397,89 грн.
Згідно з статтею 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, у межах ліміту, а також з урахуванням зносу, ПАТ “НАСК “ОРАНТА” за полісом № АМ7507444 виплачено страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 34 397,89 грн., отже, враховуючи вимоги статей 993, 1194 Цивільного кодексу України, позивач отримав право вимоги у розмірі: 42 911,95 грн - 34 397,89 грн = 8 514,06 грн.
Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на вказане, стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України “Про страхування”, з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Вимога позивача (страховика потерпілої особи) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України “Про страхування” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку із виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Судом встаовлено, що до матеріалів справи долучено: Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-18-00293 від 11.06.2018, заяву про настання страхового випадку та виплату відшкодування від 28.05.2019, акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 28.05.2019, рахунку № СНС 4368154 - 1 від 28.05.2019, ремонтної калькуляції від 28.05.2019, страхового акту № ДККА-66144 від 29.05.2019 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього 29.05.2019, платіжне доручення № 13462 від 30.05.2019 на суму 42 911,95 грн., поліс № АМ7507444, заява на виплату страхового відшкодування, платіжне доручення № 48488 від 18.09.2019 на суму 34 397,89 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 42 911,95 грн, а цивільна відповідальність відповідача за полісом № АМ7507444 покриває суму збитків в розмірі 34 397,89 грн, відповідачем вказані обставини не заперечені.
Згідно з статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України “Про страхування” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку із виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги (суброгації) до відповідача як власника транспортного засобу, яким вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП - у розмірі 8 514,06 грн. суми страхового відшкодування збитків відповідачем (42 911,95 грн - 34 397,89 грн), відтак, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі, в сумі 8 514,06 грн.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Обслуговування повітряного руху України” (08300, Київська обл., місто Бориспіль, АЕРОПОРТ, а/с 115, код ЄДРПОУ 19477064 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 8 514 (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп суми сплаченого страхового відшкодування та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін