ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.04.2024Справа № 910/1725/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Сябренка Василя Івановича
до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
про стягнення 366 760,29 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Сябренко Василь Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 366 760,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №541-2 від 10.08.2022 у частині оплати прийнятого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 366 760,29 грн, з яких: 323 470,00 грн основного боргу, 13 453,00 грн 3% річних та 29 837,29 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху.
22.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
22.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд
10.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Сябренком Василем Івановичем (продавець, позивач) та Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №541-2 від 10.08.2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Насоси та насосні агрегати (надалі - Товар) (код: 42120000-6 Насоси та компресори (Насоси та насосні агрегати) згідно Додатку №1, а Покупець зобов'язується його прийняти і оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з п.3.1. Договору Продавець зобов'язаний поставити Покупцю Товар протягом 30 робочих днів з моменту отримання передоплати у розмірі 50 % від загальної суми Договору. Продавець має право на дострокову поставку Товару за погодженням з Покупцем.
Умовами пунктів 3.3. та 6.2. Договору визначено, що датою поставки товару є дата передачі Товару Продавцем Покупцю, що підтверджується підписанням Сторонами накладної на відпуск Товару (видаткової накладної).
Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем: за кількістю - на підставі підписаної уповноваженими особами Сторін та скріпленої печатками Сторін накладної на відпуск товару (видаткової накладної); за якістю - відповідно до розділу 4 цього Договору.
У п.7.1. Договору сторони визначили, що ціна Договору складає 323 470,00 грн без ПДВ, що відповідає загальній сумі Специфікації.
Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору покупець перерахував продавцю 161 735,00 грн, що підтверджується платіжним інструкціями №218793 від 16.08.2022 та №219071 від 30.08.2022 з призначенням платежу: «Аванс за насоси та насосні агрегати згідно договору №541-2 від 10.08.22р. Рахунок №96 від 11.08.22р. R-UA-2022-07-15-1000015-k. Без ПДВ».
Продавець здійснив поставку товару вартістю 323 470,00 грн з ПДВ, що підтверджується накладною № 32 від 13.09.2022.
У позовній заяві зазначено, що станом на дату звернення до суду відповідач не розрахувався за поставлений Товар, сума боргу за Товар складає 323 470,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №541-2 від 10.08.2022 у частині оплати прийнятого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути 366 760,29 грн, з яких: 323 470,00 грн основного боргу, 13 453,00 грн 3% річних та 29 837,29 грн інфляційних втрат.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки ним була здійснена передоплата за поставлений товар.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 10.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Сябренком Василем Івановичем та Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» було укладено Договір купівлі-продажу №541-2 від 10.08.2022, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Насоси та насосні агрегати (надалі - Товар) (код: 42120000-6 Насоси та компресори (Насоси та насосні агрегати) згідно Додатку №1, а Покупець зобов'язується його прийняти і оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
У п.8.2. Договору сторони узгодили наступний порядок здійснення оплати: оплата Товару здійснюється на умовах: 50% передоплата, решта 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору покупцем було сплачено продавцю передоплату у сумі 161 735,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №218793 від 16.08.2022 та №219071 від 30.08.2022.
Також, судом було встановлено, що продавець передав, а покупець отримав товар загальною вартістю 323 470,00 грн, що підтверджується накладною № 32 від 13.09.2022.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, оплата отриманого товару відповідно до умов Договору мала бути здійснена не пізніше 27.09.2022.
Відповідач зазначає, що заборгованість покупця перед продавцем за поставлений товар, з урахуванням здійсненої попередньої оплати, складає 161 735,00 грн (323 470,00 грн - 161 735,00 грн = 161 735,00 грн).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару на суму 161 735,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 161 735,00 грн, а, відтак, часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 453,00 грн 3% річних та 29 837,29 грн інфляційних втрат за період з 24.09.2022 по 12.02.2024 нарахованих на суму 323 470,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач просить суд зменшити розмір стягуваних сум 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, відповідно до діючого законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Відповідно до п. 12.1. Договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від Сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу Сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили.
Так, суд зазначає, що предметом позову у справі № 910/1725/24 є виключно стягнення основного боргу та компенсаційних нарахувань, жодних штрафних санкцій позивачем заявлено до стягнення з відповідача не було.
За своєю правовою природою 3% річних та інфляційні втрати, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Суд, також, зазначає, що відповідач уклавши Договір у період воєнного стану мав розуміти наявні ризики та поряд з цим погодився з всіма істотними умовами, зокрема, зі строком оплати товару.
Відтак, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення стягуваних сум 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
У п.8.2. Договору сторони узгодили, що решта 50% ціни товару сплачується протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Доказів визначення сторонами інших умов оплати матеріали справи не містять.
Таким чином, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 28.09.2022 (перший день прострочення) по 12.02.2024 (як визначено у позовній заяві позивачем), щодо суми 161 735,00 грн.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що обґрунтованими сумами, що підлягають до стягнення з відповідача є 6 684,96 грн та 15 625,26 грн відповідно, в той час як позивачем заявлено до стягнення 13 453,00 грн та 29 837,29 грн, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у зазначених судом розмірах.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код: 36716128) на користь Фізичної особи-підприємця Сябренка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 161 735 (сто шістдесят одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн 00 коп. основного боргу, 6 684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 96 коп. 3% річних, 15 625 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 26 коп. інфляційних втрат та 2 760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн 68 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева