Справа № 671/1107/23
Провадження № 1-кп/671/9/2024
26 квітня 2024 р. м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12022240000000417 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Підволочиськ Тернопільської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Волочиськ Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України,
На розгляді Волочиського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днів з посиланням на існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані при обранні даного запобіжного заходу.
Прокурором також було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у домашнього арешту із забороною залишати місце його проживання в період часу з 21.00 год. по 07.00 год. наступного дня з посиланням на існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані при обранні даного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечували.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_8 , має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно, прокурором не зазначено обґрунтування необхідності застосування найбільш суворого запобіжного заходу. За умов оголошеного в країні військового стану обвинувачений позбавлений можливість виїхати за межі України, що вказує на відсутність ризику ухилення від суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити. Зазначив, що він не має наміру ухилятися від суду.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 календарних днів суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.01.2023 р. відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком по 10.03.2023 року включно.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.03.2023 р. строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено по 07.05.2023 включно.
Під час судового розгляду строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжувався неодноразово.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Суд дійшов висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, є обґрунтованою. Обґрунтованість підозри, зокрема, підтверджує: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілого ОСОБА_9 від 27.09.2022 р.; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 28.09.2022 р.; протокол огляду грошових коштів від 11.01.2023 р.; протокол затримання ОСОБА_4 від 11.01.2023 р.; протокол обшуку від 11.01.2023 р.; протоколи допитів свідків: ОСОБА_10 від 11.01.2023 р., ОСОБА_9 від 20.01.2023 р., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 19.01.2023 р., ОСОБА_13 від 23.01.2023 р.; та інші матеріали кримінального провадження, крім того, на обґрунтованість підозри вказують показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , що надані ними в судовому засіданні, протоколи НСРД. Ці докази об'єктивно зв'язують підозрюваного із злочинами, у вчиненні яких йому пред'явлено обвинувачення.
Суд дійшов висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, продовжують існувати під час судового розгляду, що підтверджується наступним.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику переховування від суду, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, за одне з яких (ч.4 ст.189 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, продовжує існувати та є істотним.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 вважається раніше не судимою особою, суд вважає, що не доведено існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, про який не йдеться у клопотанні прокурора, оскільки та обставини, що ОСОБА_4 багато років тому був притягнутий до кримінальної відповідальності не може свідчити про існування вказаного ризику на даний час, крім того, в силу положень ст. 89 КК України ОСОБА_4 судимості не має.
На даний час більшість свідків допитані в судовому засіданні, залишився недопитаним свідок захисту, а тому на даний ризик незаконно впливу, свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні з метою зміни наданих свідчень або відмови від надання показань в подальшому відсутній.
Під час розгляду судом клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_4 було допитано свідка ОСОБА_8 , яка показала, що ОСОБА_4 є її колишнім чоловіком. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , 2016 р. н. На даний час вона має на утриманні малолітніх дітей в іншому шлюбі, а тому за взаємною домовленістю з колишнім чоловіком син ОСОБА_19 , до моменту взяття ОСОБА_4 під варту, проживав разом з батьком, перебував на його вихованні та утриманні. Після розірвання шлюбу вони разом не проживають.
Суд враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, родину, роботу, на утриманні малолітню дитину, має подяки, що підтверджують його волонтерську діяльність для допомоги ЗСУ, разом з тим, вказані обставини не спростовують доведених стороною обвинувачення ризиків, що з огляду на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , не є такими, що давали б можливість суду застосувати більш м'який запобіжний захід.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч. 4 ст. 183 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Суд відхиляє доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт з підстав, наведених вище.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2023 р. відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 16.00 год. по 07.00 год. наступного дня. Покладено обов'язок прибувати за викликом до Волочиського районного суду Хмельницької області та утриматись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.03.2023 р. строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та відповідних обов'язків відносно ОСОБА_5 продовжено по 07.05.2023 включно.
05.05.2023 в підготовчому судовому засіданні Волочиський районний суд Хмельницької області продовжив строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 по 05 липня 2023 р. включно.
23 серпня 2023 в судовому засіданні Волочиський районний суд Хмельницької області продовжив строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до 28 серпня 2023 р. включно, при цьому, заборонено обвинуваченому ОСОБА_5 залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 21.00 год. по 07.00 год. наступного дня.
Суд дійшов висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, є обґрунтованою, що вбачається з ухвали слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу. Обґрунтованість підозри, зокрема, підтверджує: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілого ОСОБА_9 від 27.09.2022 р.; протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 28.09.2022 р.; протокол огляду грошових коштів від 11.01.2023 р.; протокол затримання ОСОБА_4 від 11.01.2023 р.; протокол обшуку від 11.01.2023 р.; протоколи допитів свідків: ОСОБА_10 від 11.01.2023 р., ОСОБА_9 від 20.01.2023 р., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 19.01.2023 р., ОСОБА_13 від 23.01.2023 р.; та інші матеріали кримінального провадження, крім того, на обґрунтованість підозри вказують показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , що надані ними в судовому засіданні, протоколи НСРД. Ці докази об'єктивно зв'язують підозрюваного із злочинами, у вчиненні яких йому пред'явлено обвинувачення.
Суд також дійшов висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, продовжують під час судового розгляду.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику переховування від суду, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ відповідно до якої ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, за одне з яких (ч.4 ст.189 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, продовжує існувати та є істотним.
На даний час більшість свідків допитані в судовому засіданні, залишився недопитаним свідок захисту, а тому на даний ризик незаконно впливу, свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні з метою зміни наданих свідчень або відмови від надання показань в подальшому відсутній.
Суд також враховує, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, не одружений, не працює барменом у ФОП ОСОБА_20 , що підтверджується копією трудового договору.
Суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й особистого зобов'язання чи особистої поруки, не забезпечить попередження вищезазначених ризиків і належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, впливу на свідків та потерпілого чи інших підозрюваних. Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_5 виконуватиме покладені на нього обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до суду не надходило. Згідно наданих стороною захисту документів ОСОБА_5 вступив на денну форму навчання до Західноукраїнського національного університету, що розташований в м. Тернопіль, разом з тим, покладені на обвинуваченого обмеження не перешкоджають його виїзду на навчання до м. Тернопіль в період часу з 21.00 год. по 07.00 год. наступного дня.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч. 4 ст. 183 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою задовольнити.
Продовжити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) календарних днів тобто до 24 червня 2024 р. включно.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто до 26 червня 2024 р. включно.
Під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 21.00 год. по 07.00 год. наступного дня та покласти на нього обов'язок прибувати за викликом до Волочиського районного суду Хмельницької області та утриматись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та іншим учасникам судового засідання, та направити до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» для відома та виконання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1