61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
26.04.2024 Справа №905/1235/23
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний»
третя особа, яка
не заявляє
самостійних вимог
щодо предмета спору,
на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 118 308,48 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 118308,48 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату страхового відшкодування на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Каско міні» №0152.0104126 від 21.01.2022, внаслідок чого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК від 02.01.2020) перейшло право вимоги до відповідача, як страховика винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 07.04.2022 особи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1235/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін; залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов'язано позивача до початку розгляду справи по суті надати докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
17.10.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про неможливість виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023, оскільки адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а наразі АТ «Укрпошта» не здійснює обслуговування цієї території.
Ухвала суду від 16.10.2023 у справі № 905/1235/23 не відправлена Господарським судом Донецької області в установленому порядку ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 84545 в умовах воєнного стану. Зазначене підтверджується актом про неможливість відправки в умовах воєнного стану від 18.10.2023.
Судом було розмішено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для третьої особи, в якому було повідомлено зміст ухвали від 16.10.2023.
31.10.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують вину водія автомобіля Hyundai (д/н НОМЕР_1 ) у вчиненні ДТП. Надана позивачем копія висновку експертного дослідження від 16.08.2022 №КСЕ-19/104-22/20893 не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки в цьому висновку не досліджувалось питання наявності в діях ОСОБА_1 вини у спричиненні ДТП. Крім того, вина ОСОБА_1 в установленому законом порядку не була встановлена і постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22, оскільки в даному судовому рішенні було лише констатовано викладені в експертному дослідженні обставини. Будь-які інші докази наявності вини ОСОБА_1 у спричиненні ДТП та пошкодженні автомобіля, застрахованого у позивача, позивачем не надано. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності або вирок суду відносно водія ОСОБА_1 також відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що звіт №35/04-22 від 29.04.2022 не може бути належним доказом визначення вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, оскільки у ньому відсутні відомості, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також відповідач наголошує, що витрати на правову допомогу позивача у розмірі 10000 грн є неспівмірними із складністю даної справи.
08.11.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що висновком експерта від 16.08.2022 №КСЕ-19/104-22/20893 встановлено причинно-наслідковий зв?язок між порушенням ОСОБА_1 правил дорожнього руху та настанням ДТП, внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Позивач, з посиланням на постанови Верховного Суду №441/756/18 від 14.09.2022, №465/674/19 від 26.01.2022, наголошує, що вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи. Щодо звіту про оцінку вартості (розміру) збитків №35/04-22 від 29.04.2022 позивач зазначає, що він є письмовим доказом, а не висновком експерта у розумінні ст. 106 Цивільного процесуального кодексу, тому вимоги ч. 5 вказаної статті не поширюються на наданий звіт. Стосовно адвокатських витрат позивач зазначає, що розмір гонорару адвоката є співмірним, оскільки справа не є типовою, адже предметом позову є стягнення страхового відшкодування внаслідок невизнання відповідачем обов?язку з його сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022.
Станом на даний час строк дії воєнного стану неодноразово продовжено та в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Згідно з наказом Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
21.01.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» (страховик) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту, крім залізничного («Каско міні») №0152.0104126.
Предметом Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов?язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними забезпеченими транспортними засобами (п. 1 Договору).
Забезпеченими транспортними засобами за цим Договором є транспортні засоби, перелічені у Додатку №1 до цього Договору (п. 2. Договору).
Страховими випадками за цим Договором є: пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю не менше двох механічних транспортних засобів, в якій відсутня вина водія забезпеченого транспортного засобу та при цьому встановлена винна третя особа (п. 4.1.1 Договору).
Страхова сума за один забезпечений транспортний засіб: 130000,00 грн (п. 5.2 Договору).
Загальний страховий платіж складає: 312500,00 грн (п. 7.1 Договору).
У додатку №1 до Договору визначений перелік забезпечених транспортних засобів, серед яких Peugeot днз. AE2652OT.
07.04.2022 о 08:40 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Peugeot днз. AE2652OT по вул. Старовокзальній, біля буд. 56а у м. Кривий Ріг, під час виявлення небезпеки своєчасно не прийняв міри гальмування, здійснив відворіт керма ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу, допустив зіткнення з автомобілем Hyundai днз. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31.10.2022 у справі №216/1374/22 провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, під час розгляду справи №216/1374/22 призначено комплексну судову автотехнічну та фототехнічну експертизу, на вирішення якої поставили наступні питання:
1) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_2 невідповідність вимогам 2.3 б), 10.1, 11.4, 12.1, 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв?язку із ДТП?
2) Чи вбачається в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв?язку із ДТП?
Висновком судового експерта Пилипенко А.М. від 16.08.2022 №КСЕ-19/104-22/20893 встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв?язку із ДТП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Аско-Донбас Північний» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР002364775.
На підставі страхового акту №0040179.04.22/1 від 26.12.2022 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у загальній сумі 120908,48 грн на рахунок, що був наданий Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», що підтверджується платіжною інструкцією №ЗНО0090061 від 27.12.2022.
02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» (клієнт) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК, відповідно до умов п. 1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов?язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов?язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування.
За цим Договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 Договору).
За передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній переліками переданих регресних вимог, укладених на виконання цього Договору та у строк, вказаний у відповідному переліку переданих регресних вимог. Суми сплачуються без ПДВ (п. 4.1 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за цим Договором (п. 6.1 Договору).
28.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду до Договору про надання фінансових послуг факторингу №02.01.2020-СК, якою погодили змінити та доповнити певні пункти Договору.
Як вбачається з акту прийому-передачі документів №01-01 від 03.01.2023, клієнт передав, а фактор прийняв оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами, згідно переліку у т.ч.: номер страхового випадку - 0040179.04.22/1, сума боргу - 118308,48 грн, боржник - ПрАТ «Аско-Донбас Північний», номер вимоги - 08192_2.
Згідно переліку переданих регресних вимог №01-23 за період 01.01.2023-31.03.2023 ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» передала ТОВ «Маркс.Капітал» регресні вимоги, у т.ч. вимогу 08192_2 (номер страхового випадку - 0040179.04.22/1, сума боргу - 118308,48 грн, боржник - ПрАТ «Аско-Донбас Північний») на загальну суму 2360128,02 грн. За передані регресні вимоги фактор сплачує клієнту 1423493,40 грн включно до 30.09.2023.
Зазначена сума була сплачена ТОВ «Маркс.Капітал» на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Таким чином, до ТОВ «Маркс.Капітал» від ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» перейшло право регресної вимоги до ПрАТ «Аско-Донбас Північний» за страховим випадком 0040179.04.22/1 на суму 118308,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №35/04-22 від 29.04.2022 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Peugeot Boxer 2.0 HDI, днз. НОМЕР_2 становить 122783,63 грн (включаючи ПДВ на матеріали фарбування), проте страхувальнику виплачена сума у розмірі 120908,48 грн.
Оскільки за полісом №АР/2364775 франшиза становить 2600,00 грн, сума страхового відшкодування, яку необхідно стягнути з відповідача складає 118308,48 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Як передбачено ч. 3 ст. 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До позовної заяви позивачем додано копію звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №35/04-22 від 29.04.2022, складеного оцінювачем Болдарєвим С.М.
Заперечення відповідача, що вказаний звіт не може бути належним доказом визначення вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, оскільки у ньому відсутні відомості, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12.07.2001 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 32 цього Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.
В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Об'єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об'єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об'єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов'язок оцінювача передбачені Законом без будь-якої прив'язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ'єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність.
Згідно звіту №35/04-22 від 29.04.2022 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Peugeot Boxer 2.0 HDI, днз. НОМЕР_2 становить 122783,63 грн (включаючи ПДВ на матеріали фарбування). Проте, як вбачається з матеріалів справи, на рахунок СТО за заявою страхувальника ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» були перераховані грошові кошти у розмірі 120908,48 грн.
Суд зазначає, що звіт є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при визначенні належної до виплати суми страхового відшкодування за спірним страховим випадком слід виходити із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, яку зазначив страхувальник у заяві про страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
Відповідно, в даному випадку у відповідача (як страховика за полісом №АР/2364775) на підставі норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виник обов'язок відшкодувати потерпілій особі витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За приписами п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс №АР02364775 передбачає франшизу у розмірі 2600,00 грн.
Отже, з урахуванням визначеної полісом №АР02364775 франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, у відповідача виник обов?язок по спірному страховому випадку відшкодувати позивачу витрати у розмірі 118308,48 грн (120908,48-2600,00 грн франшизи за полісом).
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію заяви про виплату страхового відшкодування №08192 від 03.01.2023, адресовану відповідачу, у якій вимагав сплатити протягом 7 днів шкоду у розмірі 120908,48 грн.
Розглянувши заяву про виплату страхового відшкодування, відповідач у листі від 02.03.2023 №1/02-03 зазначив, що цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, не є доведеною відповідно до вимог чинного законодавства України. У разі отримання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або вироку суду стосовно водія ОСОБА_1 відповідач повернеться до розряду заяви про страхове відшкодування позивача.
Листом №01192/1 від 13.02.2023 позивач повідомив відповідача, що матеріали справи містять інші документи, які підтверджують настання цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_1 , а саме висновок експерта №КСЕ-19/104-22/20893 від 16.08.2022.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільне законодавство в деліктних зобов?язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).
Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновком експерта (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).
Встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, дослідивши наданий позивачем висновок експерта №КСЕ-19/104-22/20893 від 16.08.2022, який був проведений на підставі ухвали суду в межах справи №216/1374/22 судовим експертом Пилипенко А.М., що був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та яким встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 по керуванню автомобілем Hyundai Sonata вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв?язку із ДТП, суд вважає його належним та достатнім доказом підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів сплати належної до виплати суми страхового відшкодування у розмірі 118308,48 грн не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 118308,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022, укладеного між Адвокатським бюро «Терзі та партнери» та ТОВ «Маркс.Капітал»; копію додаткової угоди №1 від 14.02.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 01.09.2023; копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1086288 від 04.10.2022, виданого Адвокатським бюро «Терзі та партнери» на ім'я адвоката Терзі О.С. Також позивач надав копію детального опису робіт (наданих послуг) до акту надання послуг від 01.09.2023, з якого вбачається, що адвокат надав наступні послуги: підготовка та направлення до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення з ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний» шкоди у розмірі 118308,48 грн в порядку суброгації.
Наведеними документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.
Заперечуючи проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі, що розглядається є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Крім того, адвокатом була підготовлена лише позовна заява про стягнення заборгованості у спрощеному провадженні, без штрафних санкцій, що не є складним для адвоката та не потребує значної витрати часу.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, суд погоджується з доводами відповідача, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги не відповідає критеріям розумності та співмірності, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
У зв'язку з чим, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 37, ідентифікаційний код 13494943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36004, м. Полтава, вул. Головка, буд. 10, кв. 128, ідентифікаційний код 44848072) суму страхового відшкодування у розмірі 118308 (сто вісімнадцять тисяч триста вісім) грн 48 коп, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова