465/2613/24
3/465/1632/24
Іменем України
30.04.2024 року Суддя Франківського районного суду м.Львова - Мартьянова С.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 3 статті 126 КУпАП,-
Як вбачається з матеріалів справи, що 23.03.2024 о 00:22 год. в м. Львові по вул. Наукова, 7 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою ВП №63017686 Залізничним відділом державної виконавчої служби м.Львів від 25.06.2021.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції як порушення вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 3 статті 126 КУпАП.
На розгляд суду ОСОБА_1 подав на розгляд заяву про визнання вини, щиро розкаявся. Повідомив суд, що не знав про відкриття виконавчого провадження, про відкриття дізнався від працівників поліції. Після чого одразу сплатив заборгованість по сплаті аліментів, зазначає, що виконавче провадження закрите, у зв'язку з цим просить суд, застосувати ст.22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із положенням статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з положенням пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
У підпункті а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним в разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він, 23.03.2024 о 00:22 год. в м. Львові по вул. Наукова, 7 керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою ВП №63017686 Залізничним відділом державної виконавчої служби м.Львів від 25.06.2021.
Відповідно до Розрахунків заборгованості по сплаті аліментів №В12-31965 від 25.03.2024 сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на 25.03.2023 становила 2069, 00 грн.
Разом з тим, як зазначав ОСОБА_1 в ході розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, про існування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП №63017686 від 25.06.2021 не знав.
На підтвердження необізнаності у судовому засіданні показав застосунок «Дія», в якому будь-які повідомлення про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Так, відповідно ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно змісту постанови від 25.06.2021 також встановлено, що постановою від 14.09.2020 ВП № 63017686 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 11.06.2019 Залізничним районним судом м.Львова про стягнення аліментів. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22.06.2021 за період з 01.01.2020 по 25.06.2021 в сумі 34000 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Також в тексті постанови від 25.06.2021 визначено надіслати дану постанову сторонам виконавчого провадження до відома, а також Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України для виконання після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови - після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Як встановлено в абзаці третьому цієї частини вказаної статті, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Крім того, стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження», що регламентує загальні положення щодо надсилання документів виконавчого провадження,передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (частина 1 вказаної статті).
Також, згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, документи виконавчого провадження органам та особам, які мають офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, надсилаються виключно в електронній формі на такі електронні адреси. За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У відповідності ч. 5, 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб був фактично повідомлений про прийняте щодо нього рішення та встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Окрім цього, судом в ході розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП досліджено надані стороною захисту докази відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
Слід зазначити, що постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові від 25.03.2024 у виконавчому провадженні №563017686, скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у зв'язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративні матеріали не містить жодних доказів того, що ОСОБА_1 станом на момент керування ним транспортним засобом (23.03.2024) був обізнаний про наявність та чинність постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Тому, суд вважає, що у даному випадку відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбачено ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
З наведених міркувань, керуючись статтями 283, 284КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через районний суд.
Суддя Мартьянова С.М.