29.04.2024
Справа № 337/724/24
Провадження № 2/337/752/2024
29 квітня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.
з участю секретаря Нетяга М.І.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги,
встановив:
Позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», по системі «Електронний суд», звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання житлово комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2018 року по 31.12.2023 року у розмірі 48115,69 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань з боку відповідачів.
В обґрунтування позову вказано, що позивач по відношенню відповідачів, як споживача послуг, являється виконавцем комунальних послуг, а саме, з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630, які діяли під час виникнення спірних правовідносин з 01.12.2018 р. по 31.10.2021р., вказано, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі
Позивач свій обов'язок виконав та підготував для відповідачів належним чином оформлений договір та неодноразово запрошував на його укладення шляхом вивішування оголошень на будинку, через засоби масової інформації, направлення листів та шляхом автодозвону. Але, відповідачі не відгукнулися на пропозицію позивача та не уклали договір про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров'я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує надавати відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить як на споживачеві так і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення зі споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами укладений Типовий індивідуальний договір №603514484 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води. Даний договір є публічним договором приєднання,
Вказано, що між КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, однак відповідачі неналежним чином виконують зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, стягнути яку просить позивач та сплачені судові витрати.
Позивачем, згідно до положень ст. 177 ЦПК України, надано до суду доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів
12.02.2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
06.03.2024 року відповідачка ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву у якій вказала, що з позовними вимогами ознайомлена не була і не має можливості викласти заперечення на позовну заяву.
13.03.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надав.
03.04.2024 року, від відповідачки ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, у яких вказано, що вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 48115,69 грн. за період з 01.12.2018 по 31.12.2023 року безпідставними. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. З матеріалів справи вбачається, що доказів про отримання відповідачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у період з 01.12.2018 року по 31.12.2023 року, будь-яких даних про отримання таких послуг відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору матеріали справи не містять.
Так, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг.
Як випливає з позовної заяви, між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 року укладений типовий договір № 603514484 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
Вважає, що у неї є всі підстави на перерахунок (не нарахування) вартості послуг, що не використовуються, відповідно до Постанови КМУ від 29 грудня 2023 р. N 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» так як пп. 7 п. 45 Споживач має право: на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору і згідно її заяви з документами про тимчасовий захист для переміщених осіб.
26 лютого 2024 року засобами електронного зв'язку звернулась до Концерну «Міські теплові мережі» із проханням зробити перерахунок вартості послуг, що не використовуються, згідно заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб, та не нараховувати їх за останні 6 місяців, за адресою АДРЕСА_1 . Для підтвердження свого права надала відповідні заяви на і'мя ОСОБА_1 , двох дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Листом 07.03.2024 року було відмовлено в задоволенні заяви, всупереч Постанови КМУ.
Вважає позов необгрунованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Також від відповідачки ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 надано клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача за період з 01.12.2018 року по 01.12.2021 року.
Представниця позивача надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 у письмових поясненнях просить слухати справу за відсутності відповідача та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився.
Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі.
Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
З 01.11.2021 року між Концерном «Міські теплові мережі» та відповідачами укладено типовий договір №62203696 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За нормами ст. 64, 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води; наймач і всі повнолітні члени сім'ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов'язанням, пов'язаним з найманням житла.
Відповідно до ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормою ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України).
Квартира відповідачів є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення.
Квартира відповідачів не підпадає під термін «неопалювальне приміщення», так як відсутні докази на підтвердження відключення приміщення від центрального опалення в установленому законом порядку.
Суд вважає, що позивачем було правомірно здійснено нарахування обсягів спожитої теплової енергії відповідачам.
Між сторонами існували фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачів від обов'язку оплати до 01.11.2021 року за надані такі послуги (вказане відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.).
Позивач у період з 01.12.2018 року по 31.12.2023 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з яких не оплаченими залишились послуги на суму 48115,69 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.5 ч.2 ст.7, ст.9 цього Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч.3 ст.9 цього Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п.20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Що стосується клопотання відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до вимог позивача за період з 01.12.2018 року по 01.12.2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.
Тому саме з квітня 2020 року має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.
З наведженгого вбачається, що позовна давність по заборгованості тільки за період до квітня 2017 року спливає, а тому тільк на неї дія пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому, відповідно до Указів Президента України неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
На даний час строк дії воєнного стану в України продовжено.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Таким чином, з огляду на приписи ст. 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, на введений в України воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи продовжено, на набрання чинності Законом України від15 березня 2022 року №2120-ІХ щодо продовження строків позовної давності на час дії воєнного стану 24 лютого 2022 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені обставини, а саме, дату звернення позивача із даною позовною заявою 08.02.2024 року, вимоги Концерну «МТМ» підлягають задоволенню за період вказаний у позові.
Щодо тверджень відповідачки ОСОБА_1 на можливість неоплати вартості послуг у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договору і згідно її заяви з документами про тимчасовий захист для переміщених осіб.
Посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що вона не проживає в спірному приміщенні і як доказ надає довідку - доказ подання заяви про тимчасовий захист для переміщених осіб виданої у Барселоні 25.07.2023 року а для дітей 26.07.2023 року, не можуть бути належними та допустими доказами того, що ОСОБА_1 виконала вимогу Правил надання послуг, послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. (яка діяла в період спірних правовідносин до 01.05.2022 р.), правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 р. №1182(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405).
Так, відповідно до п.п. 1 п. 29 Правил надання послуг послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. (яка діяла в період спірних правовідносин до 01.05.2022 р.) споживач має право на зменшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Відповідно до п.п. 7 п. 43 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 р. №1182(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405) споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до п.п. 11-1 п. 45 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 р. №1182(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405)
Індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.
Відповідно до п.п. 5-1 п. 48 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 р. №1182(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1405) Виконавець зобов'язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.
Доказів, що відповідачі за період виникнення заборгованості, звертались до позивача з заявами та офіційним документом, що підтверджує його/їх відсутність, матеріали справи не містять, і таких доказів відповідачами суду не надано.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулась до позивача з відповідною заявою лише 25.02.2024 року, тобто після звернення позивача до суду, та також суд враховує, що вимоги позивача стосуються періоду до 31.12.2023 року.
Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що відповідачами не спростовано доводи позивача про розмір заборгованості і період її виникнення, а позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 89, 141, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП. НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», р/р № НОМЕР_4 , Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) заборгованість за період з 01.12.2018 року по 31.12.2023 року(особовий рахунок, договір №603514484) в розмірі 48115(сорок вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП. НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», № НОМЕР_5 , ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати зі сплати судового збору в розмірі по 1211 грн. 20 коп. з кожного, а всьго 2422 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: