26.04.2024
ЄУН 337/5164/21
Провадження № 2/337/700/2024
26 квітня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.,
за участю секретаря - Коваленко В.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 20.12.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Р29.12882.003487766, відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» надало, а відповідачка ОСОБА_2 отримала в кредит грошові кошти, які зобов'язалась повернути та сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором. Відповідачка не виконала свого обов'язку з повернення наданого їй кредиту та сплати відсотків в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Відповідно до договору факторингу №12/89 від 02.12.2020 ПАТ «Ідея Банк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Додатку №1 до договору факторингу №12/89 від 02.12.2020 - Реєстру боржників №1 від 02.12.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 112493,03 грн, яка складається з заборгованості з основного боргу 34646,92 грн, заборгованості за відсотками 12885,77 грн, заборгованості за комісіями 64960,34 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
Ухвалою суду від 14.09.2021 у справі за вказаним позовом було відкрито спрощене позовне провадження та призначене відкрите судове засідання з викликом сторін.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2021 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» було задоволено повністю.
Ухвалою суду від 31.01.2024 за заявою відповідачки ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Соломон Г.Г., заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2021 було скасовано, справу призначено до нового судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15.02.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Соломон Г.Г.,в якому він просить у задоволені позову відмовити. Зазначив, що умова кредитного договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості (кредиту) та обов'язку позичальника вносити таку плату у виді щомісячного платежу є нікчемною, оскільки після набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» вся інформація щодо споживчого кредиту має надаватися безоплатно. У зв'язку з цим немає підстав для стягнення з відповідачки простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 64960,34 грн. Вимога позивача про стягнення пені в розмірі 12885,77 грн не підлягає задоволенню, оскільки заборгованість за кредитним договором по щомісячних платежах визначена неправильно, а банк іншого розрахунку не надав. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 вчинялися дії щодо сплати заборгованості відповідно до встановленого графіку платежів та частково заборгованість була погашена. На даний час із заробітної плати ОСОБА_2 здійснюються примусові відрахування в рахунок погашення заборгованості, що впливає на розмір останньої. Крім того зазначає, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по 30.04.2020 виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, споживач звільнений від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Також заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом із причин, інших ніж передбачені ч.4 ст.1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01.03.2020 по 31.05.2020. Крім того вказує, що ОСОБА_2 звернулась до позивача з проханням про надання кредитних канікул і була впевнена, що нарахування заборгованості буде призупинене на певний час та у разі поновлення необхідності розпочинати її виплату відповідно до нового графіку, її буде проінформовано. Жодних дій направлених на уникнення відповідальності чи з метою несплати заборгованості Скрипник вчинено не було. Також просить врахувати введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, який діє до теперішнього часу, що внесло непереборні обставини у можливість як комунікації з кредитором, так і сплати заборгованості.
15.02.2024 від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Панкратової Т.В. надійшла відповідь на відзив, в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі та, крім іншого, зазначила, що у відповідності до умов кредитного договору №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017, банк надає позичальнику кредит (кредитні кошти) на поточні потреби в сумі 37480,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (п.1.1. договору). Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Після отримання права вимоги до відповідача, а саме з 02.12.2020 позивачем жодних штрафних нарахувань не здійснювалось. Обставини, на які посилається представник відповідача у відзиві, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є необґрунтованим, недоведеними та таким, що суперечать умовам укладеного правочину, нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим не повинні братись судом до уваги.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у відповіді на відзив просив проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Представник відповідача - адвокат Соломон Г.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частинами 1, 2 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Суд встановив, що 20.12.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір №Р29.12882.003487766, відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» надало відповідачці кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 37480,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), строком на 48 місяців, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6% (п 1.3. договору).
Станом на день укладання договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з Маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5% (п 1.4. договору).
Пунктом 1.10 кредитного договору позичальнику встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, позичальник повертає кредит разом з процентами за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 20 дня/числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 3.2.4. кредитного договору, позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Відповідно до п.5.7 кредитного договору, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 197,72377015%. Орієнтована вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом на момент укладання договору складає 138900,49 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позивальником грошових зобов'язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору.
Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який включає розмір плати по тілу кредиту, відсоткам та комісії визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів).
Так, відповідно до п.6.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячний ануїтентний платіж на погашення кредиту в розмірі 2893,77 грн., останній платіж 20.12.2021 - 2893,30 грн., що складається з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом плати за обслуговування кредиту.
Розмір плати по відсоткам та за обслуговування кредиту змінюється залежно від погашення кредиту.
Крім того при укладенні договору позичальником було підписано Заяву-анкету та паспорт споживчого кредиту.
Згідно з ордером-розпорядженням № 1 «Про видачу кредиту» від 20.12.2017 та ордером-розпорядженням №2 «Про сплату страхового платежу» позивач надав позичальнику кредит, шляхом перерахування на банківський поточний рахунок кредитних коштів, та на витрати на страховий платіж.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 02.12.2020, яка складена АТ «Ідея Банк», заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 становить 112493,03 грн., яка складається із заборгованості з основного боргу - 34646,92 грн., заборгованості за відсотками - 12885,77 грн., заборгованості за комісіями - 64960,34 грн.
02.12.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №12/89, у відповідності до умов якого, ПАТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.2.2. договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 від 02.12.2020 до договору факторингу №12/89 від 02.12.2020, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 в сумі 112493,03 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 34646,92 грн, заборгованості за відсотками - 12885,77 грн, заборгованості за комісіями - 64960,34 грн.
24.12.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» таким, що підлягає частковому задоволенню.
В даній справі суд вважає встановленим та доведеним, що 20.12.2017 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, в якому погодили істотні умови, суму і строк кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, плату за обслуговування кредитної заборгованості тощо.
Суд враховує, що за умовами кредитного договору ПАТ «Ідея Банк» надало відповідачці кредитні кошти, які остання повинна була повернути разом з процентними платежами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Однак, як встановлено судом, відповідачка порушила умови укладеного договору, оскільки належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих в кредит, разом з процентними платежами, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Також суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права АТ «Ідея Банк», і позивач має право вимагати від ОСОБА_2 сплати заборгованості за кредитним договором.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору).
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
31.15. Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).
31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.
32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов'язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»».
Вирішуючи даний спір суд враховує, що у кредитному договорі Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 ПАТ «Ідея Банк» встановив позичальнику щомісячну плату за надання інформації з приводу виконання кредитного договору, а саме: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо (п.1.10 договору).
При цьому, вказаним пунктом кредитного договору ОСОБА_2 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6.1 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 2235,72 грн, останній - 1354,94 грн.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
Водночас, пунктом 3.2.4. кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Зміст пункту 3.2.4. кредитного договору контекстуально дублює положення пункту 1.10 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.10 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
При цьому згідно з графіком платежів загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (за весь період користування кредитом) становить 86175,84 грн та перевищує розмір кредиту, отриманого ОСОБА_2 для власних потреб (37480 грн.), що вочевидь неможна визнати справедливим та розумним.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.1, 1.10 та 6.1 Кредитного договору від 20.12.2017 щодо обов'язку позичальника ( ОСОБА_2 ) сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених Графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
За таких обставин, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за комісіями в розмірі 64960,34 грн слід відмовити, погоджуючись в цій частині з доводами представника відповідачки.
При цьому, з довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 02.12.2020, яка складена АТ «Ідея Банк», вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 становить 112493,03 грн. та складається з заборгованості з основного боргу 34646,92 грн., заборгованості за відсотками 12885,77 грн., заборгованості за комісіями 64960,34 грн.
З виписки по рахунку позичальника ОСОБА_2 , яка долучена до позовної заяви, вбачається, що відповідачем сплачувались кошти за кредитним договором, які зараховувались у тому числі на оплату за обслуговування кредиту.
З урахуванням загального розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісії за весь період користування кредитом), який становить 86175,84 грн та суми визначеної Банком заборгованості за комісіями 64960,34 грн, суд прийшов до висновку, що сплачена позичальником та зарахована на оплату за обслуговування кредиту сума становить 21 215,50 грн, яку суд вважає необхідним зарахувати в рахунок погашення основного боргу за кредитом, у зв'язку з чим заборгованість за основним боргом буде складати 13 431,42 грн (34646,92 грн - 21 215,50 грн)
Розмір заборгованості за відсотками в сумі 12885,77 грн підтверджується довідкою-розрахунком, складеною АТ «Ідея Банк», який стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і враховує при винесенні цього рішення. Будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ»,як новий кредитор, не проводив.
Доводи представника відповідачки про безпідставне нарахування банком відповідачці пені в розмірі 12885,77 грн, суд не приймає до уваги, оскільки ні у позовній заяві, ні у розрахунку заборгованості за кредитом не міститься даних про нарахування та наявність у відповідачки заборгованості за пенею, така позовна вимога до неї не заявлялась.
Отже, з урахуванням нікчемності умов кредитного договору про необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості та з урахуванням проведених позичальником платежів, які неправомірно зараховані як плату за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 21 215,50 грн, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість по кредитному договору № Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 в загальному розмірі 26317,19 грн, яка складається з заборгованості з основного боргу в розмірі 13 431,42 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 12885,77 грн.
Щодо доводів представника відповідачки - адвоката Соломон Г.Г. про необхідність врахування при обрахунку заборгованості суми коштів, які стягнуті з відповідачки ОСОБА_2 за раніше прийнятим заочним рішенням у даній справі, яке було в подальшому скасовано, а саме 21538,38 грн, то суд зазначає, що достатніх доказів на підтвердження обставин безпосереднього одержання позивачем від відповідачки коштів у зазначеній сумі за скасованим в подальшому рішенням суду, стороною відповідача не надано.
В даному випадку суд враховує, що дійсно заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2021 позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» було задоволено повністю та стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 в загальному розмірі 112493,03 грн. та судовий збір у сумі 2270,00 грн.
08.12.2021 на заяву представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивачу було направлено два виконавчих листа на виконання вказаного заочного рішення.
Ухвалою суду від 31.01.2024 за заявою відповідачки ОСОБА_2 заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2021 було скасовано, справу призначено до нового судового розгляду.
Зі звіту про здійснення відрахування та виплати, який наданий представником відповідачки в ході судового розгляду, вбачається, що з заробітної плати відповідачки ОСОБА_2 . Київським національним університетом культури і мистецтв на виконання постанови державного виконавця Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 08.09.2023 в межах ВП №69227134 у період з 01.11.2023 по 31.03.2024 утримано та перераховано платіжними дорученнями: №577 від 24.11.2023 суму 4647,35 грн, №658 від 21.12.2023 - 4560,19 грн., №130 від 29.01.2024 - 2837,52 грн, №177 від 26.02.2024 - 4746,66 грн, №245 від 26.03.2023 - 4746,66 грн,
Поряд з цим, суду не надано доказів на підтвердження того, що кошти у зазначеній сумі, які утримані з заробітної плати ОСОБА_2 за постановою державного виконавця на виконання заочного судового рішення, та, відповідно до пояснень представника відповідачки в судовому засіданні, були перераховані Київським національним університетом культури і мистецтв на рахунок Хортицького ВДВС у місті Запоріжжі, після зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби були перераховані державним виконавцем на визначені стягувачем рахунки.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За змістом ч.1, ч.3 ст. 47 вказаного Закону, грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Отже, враховуючи те, що в межах ВП №69227134 зі ОСОБА_2 стягнуто загальну суму 21538,38 грн, але доказів про суми спрямовані на погашення витрат виконавчого провадження та про суми перераховані державним виконавцем стягувачу відповідачем суду не надано, суд позбавлений можливості визначити самостійно суму коштів, яка була перерахована безпосередньо стягувачу ТОВ «ФК «ЄПАБ» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в межах даного виконавчого провадження.
На підставі викладеного позов слід задовольнити частково.
Крім того, згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 530,95 грн. (з розрахунку: 26317,19 грн х 100% : 112493,03 грн = 23,39 %; 23,39 % х 2270,00 грн. : 100 % = 530,95 грн)
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №Р29.12882.003487766 від 20.12.2017 в загальному розмірі 26317 (двадцять шість тисяч триста сімнадцять) гривень 19 копійок, яка складається з заборгованості з основного боргу 13431,42 грн, заборгованості за відсотками 12885,77 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 530 (п'ятсот тридцять) гривень 95 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2024 року.
Суддя М.В. Сидорова