Дата документу 30.04.2024
Справа № 336/13424/23
Провадження № 2/334/950/24
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Міщенко А.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
25.12.2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя звернувся представник: адвокат Нємна Т.І. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Росвен Інвест Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Р.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову посилалися на те, що 29.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. був вчинений виконавчий напис № 2683 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості у розмірі 24787,67 грн.
Вважають, що вказаний виконавчий напис вчинений із порушенням вимог законодавства в частині перевірки наявності заборгованості, права вимоги, повідомлення боржника, та позиції ВАСУ щодо неможливості вчинення виконавчого напису за договорами, які не були посвідчені нотаріально, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення, так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість, оскільки безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зауважили, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів Україні №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Тобто, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, а кредитний договір, за яким виданий оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом, не був нотаріально посвідчений і ніколи не укладався.
Прохали визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріальноґо округу Григорян Д.Г. від 29.12.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 2683, таким, що не підлягає виконанню; судові витрати та витрати на правничу допомогу покласти на відповідача.
Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
26.12.2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
18.01.2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана цивільна справа.
27.02.2024 року до суду надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
27.02.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.
16.04.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 30.04.2024 року.
30.04.2024 року в судове засідання позивач та його представник: адвокат Нємна Т.І. не з'явилися, 29.04.2024 року представник надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, прохали задовольнити позовну заяву, не заперечували проти заочного розгляду справи.
30.04.2024 року в судове засідання представник відповідача ТОВ «Росвен Інвест Україна» не з'явився, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність не надали, відзив на позов не подали.
30.04.2024 року в судове засідання треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. та Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Р.І. не з'явилися.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
У зв'язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 13.11.1996 року, рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами позову.
29.12.2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис №2683 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №001-99935-281013 від 28.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», за період з 27.01.2018 року по 06.11.2020 року в розмірі 24787,67 грн.
Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І., виконавче провадження №64406906, яке відкрито 11.02.2021 року.
23.11.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Р.І. у виконавчому провадженні №64406906 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» у розмірі відрахувань 20%, загальна сума до стягнення складає 28076,43 грн.
27.02.2024 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/13424/23 зупинено стягнення у виконавчому провадженні №64406906, яке знаходиться на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І., на підставі виконавчого напису №2683 від 29.12.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №001-99935-281013 від 28.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», за період з 27.01.2018 року по 06.11.2020 року в розмірі 24787,67 грн., до завершення Ленінським районним судом м. Запоріжжя розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
При вирішенні справи суд керується наступним.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 Порядку.
Так, згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та постанови від 15.01.2020 року № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (Перелік документів) передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Отже, в основі вчинення нотаріальної дії лежить факт безспірності заборгованості.
Відповідно п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі (висновок Верховного Суду у постанові від 05.03.2018 року, справа № 756/11960/15-ц).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 року по справі № 308/11193/16-ц, провадження № 61-7410св18 зазначив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий же правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 року (провадження № 14-12559св18).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення заборгованості не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, так як не доведено, що позивач отримував від ТОВ «Росвен Інвест Україна» вимогу щодо погашення заборгованості, крім того, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості, у зв'язку з чим не міг як оспорити вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна», так само і виконати їх, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення, яку позивач не визнає та заперечує проти розміру заборгованості, що також свідчить про відсутність безспірності вимог до боржника.
Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від фінансової компанії первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зокрема сума процентів, зазначені у написі є безспірними.
Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що матеріалами справи не доведено, що боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства.
Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у справі сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. за подання позовної заяви та в сумі 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, яку судом задоволено 27.02.2024 року, а всього в сумі 1610,40 грн., тому, в порядку розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 1610,40 грн.
Також, у позові позивач прохав витрати на правничу допомогу адвоката покласти на відповідача.
Відповідно ч.1 п.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, після подання позивачем доказів на підтвердження вказаних витрат за заявою позивача суд може ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9-10, 12, 18, 141, 211, 223, 247, 263-265, 272, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2683 від 29.12.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №001-99935-281013 від 28.10.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», за період з 27.01.2018 року по 06.11.2020 року в розмірі 24787,67 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03126, м. Київ, вул. Вацлава Гавела буд.6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. за подання позову та в сумі 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього в сумі 1610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Суддя: С.М.Телегуз