вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.04.2024м. ДніпроСправа № 904/723/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Зан Любов Василівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
до фізичної особи-підприємця Кабак Ольги Вадимівни, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2
про стягнення боргу за організацію перевезень
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Зан Любов Василівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кабак Ольги Вадимівни про стягнення заборгованості в розмірі 339 743,22грн., судового збору в розмірі 5 096,15грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 300,00грн.
Також в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 4 000,00грн. в якості відшкодування гонорару успіху у випадку задоволення позову.
Ухвалою суду від 08.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
12.04.2024р. до суду електронною поштою від позивача надійшло клопотання про слухання справи без участі представника позивача. Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. До суду повернулась копія ухвали суду від 08.03.2024р., направленої на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 51700, Дніпропетровська область, місто Вільногірськ(з), вул. Криничанська, буд. 10, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ухвалою суду від 16.04.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2024р.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
05.01.2024р. між позивачем - фізичною особою-підприємцем Зан Любов Василівною (надалі - виконавець) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Кабак Ольгою Вадимівною (надалі - експедитор) був укладений договір-заявка № 215 на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні.
Відповідно до вказаного вище договору-заявки в період дії цього договору та на його умовах експедитор доручає заявками, а виконавець приймає та організовує за винагороду на користь експедитора, замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів; перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПН/(із змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978) та законодавчих актів України, цього Договору-заявки.
Також Договором-заявкою визначені дані по вантажу, а саме: маршрут перевезення - Трієст (Італія) - Чернігівська область, м.Бахмач (Україна), дата та час завантаження - 11.01.2024, дата та час прибуття на митницю - 17-18.01.2024, назва вантажу - добрива в біг-бегах вагою 22,5 тон, об'ємом 86 куб, сума фрахту 4 100 євро, форма оплати: б/н, терміни оплати: оплата до розвантаження. Оплата тільки після отримання наступних документів: CMR-2 екземпляри, в акті виконаних робіт ФОП КАБАК О.В. вказувати як експедитор, рахунок, договір-заявка.
Умови оплати: експедитор здійснює оплату транспортних послуг виконавця на його розрахунковий рахунок у гривнях, при наданні оригіналів рахунку-фактури, актів виконаних робіт, CMR-накладну з позначкою одержувача вантажу. (п.12 договору-заявки)
09.01.2024р. між позивачем - фізичною особою-підприємцем Зан Любов Василівною (надалі - виконавець) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем Кабак Ольгою Вадимівною (надалі - експедитор) був укладений договір-заявка № 231 на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні.
Відповідно до вказаного вище договору-заявки в період дії цього договору та на його умовах експедитор доручає заявками, а виконавець приймає та організовує за винагороду на користь експедитора, замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів; перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами/КДПН/(із змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978) та законодавчих актів України, цього Договору-заявки.
Також Договором-заявкою визначені дані по вантажу, а саме: маршрут перевезення - Трієст (Італія) - Чернігівська область, м.Бахмач (Україна), дата та час завантаження - 10.01.2024, дата та час прибуття на митницю - 17-18.01.2024, назва вантажу - добрива в біг-бегах вагою 22,5 тон, об'ємом 86 куб, сума фрахту 4 100 євро, форма оплати: б/н, терміни оплати: оплата до розвантаження. Оплата тільки після отримання наступних документів: CMR-2 екземпляри, в акті виконаних робіт ФОП КАБАК О.В. вказувати як експедитор, рахунок, договір-заявка.
Умови оплати: експедитор здійснює оплату транспортних послуг виконавця на його розрахунковий рахунок у гривнях, при наданні оригіналів рахунку-фактури, актів виконаних робіт, CMR-накладну з позначкою одержувача вантажу. (п.12 договору-заявки)
Як вбачається, на виконання умов договорів-заявок на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні № 215 від 05.01.2024р. та № 231 від 09.01.2024р. позивачем було виконано зобов'язання з перевезення в повному обсязі (товар було отримано вантажоодержувачем), що підтверджується міжнародною товарно-транспортними накладними СМR (а.с. 13, 14).
Згідно даних графи 22 накладної CMR розвантаження відбулось 16.01.2024р. (за договором-заявкою на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні № 215 від 05.01.2024р.) та 15.01.2024р. (за договором-заявкою на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні № 231 від 09.01.2024р.)
Станом на сьогоднішній день відповідачем не було сплачено за вказані вище послуги з організації перевезення за договорами-заявками на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні № 215 від 05.01.2024р. та № 231 від 09.01.2024р.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вказані вище два організованих на замовлення відповідача перевезення в розмірі 339 743,22грн.
Як вбачається з умов договорів-заявок строк оплати за надані послуги є таким, що настав.
Перевіривши розрахунок позивача, з врахуванням курсу НБУ євро до гривні, суд прийшов до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами-заявками на перевезення вантажу в міжнародному повідомленні № 215 від 05.01.2024р. та № 231 від 09.01.2024р. складає 339 743,22грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг з перевезення вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Згідно з частиною 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього ж закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Позивачем надано первинні документи, як то Договір-заявку, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок на оплату.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 18 300,00грн. та гонорару успіху в розмірі 4 000,00грн., суд зазначає наступне.
13.02.2024р. між фізичною особою-підприємцем Зан Любов Василівною (клієнт, довіритель) та Лозою Віктором Миколайовичем (адвокат, повірений) був укладений договір про правову допомогу.
Відповідно до п.п.1.1. п.1 договору, за цим Договором Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії. Надати правову допомогу у спорі, що виник з ФОП Кабак О.В. З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (8 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год) . 3. Здійснити аналіз судової практики (2 год.). 4. Провести арифметичні розрахунки (1 год.). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву(21 год.) . 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді, т.ч. готувати процесуальні документи на виконання ухвал суду, заяви по суті надавати письмові пояснення, тощо (8 год.)
Згідно п.п.2.1. п.2 договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 18 300,00грн.
Розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви. (п.п.2.2. п.2 договору)
У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 4000,00грн. (п.п.2.3. п.2 договору)
Згідно п.6.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.
15.02.2024р. фізичною особою-підприємцем Зан Любов Василівною та ОСОБА_1 був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг на суму 18 300,00грн. (без гонорару успіху).
З вказаного вище акту вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги:
- огляд, дослідження та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 8год.10 хв.;
- проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0год.20хв.;
- аналіз судової практики - 2год.00хв.;
- проведення арифметичних розрахунків - 0год.45хв.;
- підготовка документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 21год.20хв.;
- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи в суді - 8год.00хв.
Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Враховуючи, що розмір гонорару успіху встановлено в фіксованому розмірі зазначення в будь-яких документах між сторонами кількості витрачених годин не вимагається.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2024р. та встановлено, що такі види послуг як огляд, дослідження та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 8год.10 хв., проведення заходів досудового врегулювання спору, проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0год.20хв., аналіз судової практики - 2год.00хв., проведення арифметичних розрахунків - 0год.45хв. не належать до окремих процесуальних дій та повинні входити у вартість послуги як підготовка документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви - 21год.20хв.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00грн. та гонорар успіху в розмірі 4 000,00грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 5 096,15грн.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Кабак Ольги Вадимівни, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь фізичної особи-підприємця Зан Любов Василівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість в розмірі 339 743,22грн., судовий збір у розмірі 5 096,15грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн. та гонорар успіху в розмірі 4 000,00грн.
В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.04.2024
Суддя С.П. Панна