іменем України
29 квітня 2024 року справа 160/20313/22
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 (суддя Сидоренко Д.В.) про відмову в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.04.2019 по 16.10.2019 та компенсацію втрати частини доходів в зв?язку з порушенням строків їх виплати за період з 12.06.2016 по 16.11.2022 (ас62).
Представник позивача 25.10.2023 подала до Військової частини НОМЕР_1 заяву, в який просила виконати рішення суду, нараховані суми перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_2 , надати деталізований розрахунок нарахованих сум (ас95-98).
Представник позивача 23.11.2023 подала до Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з проханням надати інформацію про заходи, вжиті для виконання судового рішення (ас99-102)
Представник ОСОБА_1 18.01.2024 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконання рішення суду. Вказує, що не зважаючи на неодноразові звернення, військова частина ухиляється від виконання рішення суду (ас89).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 в задоволенні клопотання відмовлено. Окружний суд вказав, що рішення має виконуватись шляхом пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання (ас105).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Посилається на те, що відповідач відмовляється добровільно виконувати рішення суду, яке набрало законної сили (ас116).
Вирішуючи питання законності ухвали окружного суду колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції не взяв до уваги, що право ОСОБА_1 на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів в зв?язку з порушенням строків їх виплати, не зважаючи на судове рішення, не відновлено.
Військова частина НОМЕР_1 не надала ніяких доказів вчинення дій з метою перерахування ОСОБА_1 присуджених виплат.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов'язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов'язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов'язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід'ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.
В пунктах 46, 48, 52 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі Іванов проти України зазначено, що від особи, яка домоглась винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. В таких справах державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Відсутність у заявника можливості домогтись виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
З урахуванням того, що права ОСОБА_1 , захищені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023, майже десять місяців фактично не відновлюються з вини відповідача, клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є цілком обгрунтованою.
На переконання колегії суддів, існують об'єктивні причини, які вимагають застосування механізму судового контролю з метою забезпечення належного виконання судового рішення, яке тривалий час набрало законної сили, а доводи окружного суду, на які він послався, відмовляючи у встановленні судового контролю, є безпідставними.
Керуючись статтями 241 - 245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 про відмову у встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом місяця з дня отримання цієї постанови подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/20313/22.
Постанова набирає законної сили з 29.04.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко