04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24238/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 в адміністративній справі №160/24238/23 (суддя Сидоренко Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20;
- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20;
- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію у розмірі 3% річних за прострочення виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду обгрунтовано тим, що невиплата позивачеві присудженої суми зумовлена наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та відсутність бюджетних асигнувань для забезпечення виконання рішень суду.
В свою чергу, відповідачем вживалися заходи з метою усунення зазначених обставин. Так, на виконання вимог п. 49 Порядку № 845 відповідач звертався до Міністерства фінансів України з листами в яких просили збільшити бюджетні призначення за КПКВ 3504030, а саме: №5-05-1-05/17241 від 01.12.2022; №5-05-1-05/2143 від 07.02.2023; №5-05-1-05/6642 від 18.04.2023; №5-05-1-05/8777 від 19.05.2023; №5-06-05/11834 від 03.07.2023; №5-06-05/13770 від 01.08.2023; №5-05-1-05/16014 від 04.09.2023; №5-05-1-05/17933 від 02.10.2023.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що чинним законодавством передбачене безспірне списання коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень та в межах бюджетних асигнувань.
Вимоги частини 4 статті 3 Закону № 4901-VI та абз. 2 пункту 48 Порядку № 845 щодо строку перерахування коштів, законодавцем визначені чіткі часові межі виконання рішень суду. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувану за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак, у тримісячний строк.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20 , позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 651774 (шістсот п'ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №201/9398/20 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року змінено в частині визначення розміру моральної шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 270 293 (двісті сімдесят тисяч двісті дев'яносто три) гривні 00 копійок. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
На виконання цієї постанови Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 06.07.2021 року було видано виконавчий лист.
12.07.2021 року ОСОБА_1 направив до ГУ Державної казначейської служби в Дніпропетровській області заяву про перерахування йому 270293,00 грн. на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у справі №201/9398/20 (вх.№10-19741).
Листом від 09.08.2021 року ГУ Державної казначейської служби в Дніпропетровській області направило пакет документів ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі №201/9398/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року скасовано. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року змінити, викласти другий абзац резолютивної частини у такій редакції: “Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 651 774,00 (шістсот п'ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок на відшкодування моральної шкоди”. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року залишено без змін.
Листом від 07.10.2022 року вих.№1/1461/2022 Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська просило Державну казначейську службу України повернути виконавчий лист від 06.07.2021 без виконання.
Листом від 21.10.2022 року №5-10-10/14727 Державна казначейська служба України, повернула до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська виконавчий лист від 06.07.2021.
10.11.2022 року ОСОБА_1 видано новий виконавчий лист №201/9398/20.
12.11.2022 року ОСОБА_1 направив до Державної казначейської служби України заяву про перерахування йому 651774,00 грн. на виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року .
Листом від 21.11.2022 року №5-08-08/16527 Державна казначейська служба України направила до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області заяву ОСОБА_1 від 12.11.2022р. з доданими документами для здійснення заходів, передбачених Порядком.
Листом від 20.12.2022 року №04-08-08/15988, ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повідомило Державну казначейську службу України про отримання ними заяви ОСОБА_1 від 12.11.2022р. та про те, що 24.11.2022 року направлено запит щодо наявності підстав для зупинення безспірного списання коштів Державного бюджету України до Дніпропетровської обласної прокуратури та до ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області.
01.02.2023 року адвокат позивача звернувся до Державної казначейської служби України із запитом в інтересах ОСОБА_1 щодо стану розгляду заяви останнього.
Листом від 07.02.2023 року №5-06-06/2124 "Про надання інформації" Державна казначейська служба України розглянула адвокатський запит від 01.02.2023 року та повідомила наступне.
У Казначействі за бюджетною програмою 3504030 “Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб” обліковується з 26.12.2022 виконавчий лист Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/9398/20 про відшкодування на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 651774,00 грн.
Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку, передбачено що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” за бюджетною програмою передбачено 150 мільйонів гривень.
Казначейством у межах зазначених вище асигнувань, у поточному році здійснено виконання судових рішень на загальну суму 8,00 млн. гривень.
Станом на теперішній час на виконанні у Казначействі обліковується не виконаних виконавчих документів на суму понад 227,02 млн. грн., які надійшли та обліковуються за бюджетною програмою раніше пред'явленого до виконання виконавчого листа по справі №201/9398/20 на користь ОСОБА_1 .
Стосовно черговості, безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою здійснюється Казначейством виключно за датою надходження виконавчих документів на виконання.
Питання щодо виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №201/9398/2 про відшкодування на користь ОСОБА_1 , розглянуться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищезазначеного виконавчого листа.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
На виконання п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відповідно до абзаців 1-4 ч. 1 ст. 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
За приписами частин 1, 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
З метою реалізації п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року за №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440).
За визначеннями, що містяться у п. 2 Порядку №440, боржник - зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб'єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення; відповідальна особа (особи) - посадова особа органу державної виконавчої служби, на яку покладені обов'язки з ведення обліку рішень, виконання яких гарантується державою, інвентаризації заборгованості за цими рішеннями та їх передачі до органу Казначейства; заявник - фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої ухвалено рішення суду або видано виконавчий документ, або її представник; органи державної виконавчої служби - управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Мін'юсту, Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту; органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - головні управління Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі; виконання рішення в повному обсязі - повна фактична виплата особі, на користь якої ухвалено рішення суду, суми коштів, яка визначена рішенням, а також повне фактичне вчинення дій щодо майна за рішенням зобов'язального характеру; рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
Пункт 8 та 9 Порядку №440 встановлюють, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; друга черга - рішення, пов'язані з трудовими правовідносинами; третя черга - інші рішення.
Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено.
З метою забезпечення заявнику та боржнику доступу до інформації Реєстру про стан погашення заборгованості за рішенням, прийнятим на користь заявника, у повідомленні про прийняття рішення до обліку зазначаються адреса відповідного веб-сайта в Інтернеті, а також ідентифікатор для доступу до інформації Реєстру.
На виконання пунктів 13, 14, 17 Порядку №440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов'язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.
До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом.
Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи.
До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою.
Відповідальна особа не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження акта приймання-передавання надсилає заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про передачу рішення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням реквізитів акта приймання-передавання.
За приписами пунктів 19 та 20 Порядку №440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року.
Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи, відповідачем вживалися заходи з метою усунення зазначених обставин. Так, на виконання вимог п. 49 Порядку № 845 відповідач звертався до Міністерства фінансів України з листами в яких просили збільшити бюджетні призначення за КПКВ 3504030, а саме: №5-05-1-05/17241 від 01.12.2022; №5-05-1-05/2143 від 07.02.2023; №5-05-1-05/6642 від 18.04.2023; №5-05-1-05/8777 від 19.05.2023; №5-06-05/11834 від 03.07.2023; №5-06-05/13770 від 01.08.2023; №5-05-1-05/16014 від 04.09.2023; №5-05-1-05/17933 від 02.10.2023.
Також матеріалами справи наявні листи Міністерства фінансів України №16110-18-5/12668 від 09.05.2023, №16010-18-5/3978 від 10.02.2023, якими повідомлялося про те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” затверджено бюджетні призначення за КПКВК 3504030 у сумі 150000,0 тис.грн. та за КПКВК 3504040 у сумі 100000,0 тис.грн.
Отже, станом на момент звернення позивача із даним позовом, пройшло більше трьох років, однак, кошти позивачу не виплачені.
Суд вважає, що в даному випадку тривалість виконання судового рішення була надмірною і не відповідала положенню статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
У рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України», остаточним стало 15 січня 2010 року (Заява № 40753/07) визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією
У рішенні ЄСПЛ від 17 січня 2006 року по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № 27370/03 і № 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відтак, доводи відповідача, про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди , завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.
Крім того, положеннями частини 1 статті 5 Закону № 4901 встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 2 статті 5 Закону № 4901 передбачено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити .
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20
Зобов'язати Державну казначейську службу України виконати рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20;
Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію у розмірі 3% річних за прострочення виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2020 року у справі №201/9398/20.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров
суддя Н.А. Олефіренко