Справа № 186/318/24
Номер провадження № 2/0186/308/24
30 квітня 2024 року місто Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно,
28 лютого 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської обласної державної військової адміністрації, про визнання права власності на нерухоме майно, подана представником позивачів - адвокатом Шевченко Л.О. через підсистему "Електронний суд".
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року, за клопотанням представника позивачів, замінено первісного відповідача - Луганську обласну державну адміністрацію - Луганську обласну військову адміністрацію, на належного відповідача - Луганську міську раду.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що вони, разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» отримали свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , за підписом керівника органу приватизації ОСОБА_5 . Оригінал свідоцтва при евакуації втрачений. При цьому, в їх паспортах адреса реєстрації вказана з зазначенням назви кварталу, як « ОСОБА_6 ». В розмовній мові назва кварталу також звучала як « ОСОБА_6 », необхідності в проведенні якихось реєстраційних дій з об'єктом нерухомості раніше не виникало, тому відповідно в них ніколи не виникало сумнівів у правильності запису в паспорті та в правовстановлюючих документах. Вищевказана ситуація зумовлена неточностями перекладу з російської на українську мову, однак завдає значних складнощів власникам, які не можуть реалізувати свої права, визначені законом, та зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРП), оскільки кварталу Зарічного взагалі не існує, відповідно в ДРРП також квартал з такою назвою відсутній. Вказане свідоцтво підтверджує право спільної часткової власності в рівних частках та посвідчене управлінням Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі. В свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі розпорядження № 525 від 02 березня 2005 року. Вищевказана квартира зареєстрована управлінням Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності і записана в реєстрову книгу за № 20/2010. Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 - квартира посімейного заселення, розташована на 8 поверсі 10 поверхового будинку та складається з 3 кімнат житловою площею 40.8 кв.м, у тому числі 1-а кімната - 12 кв.м, 2-а кімната - 11,1 кв.м, 3-я кімната - 17.4 кв.м, кухня - 7.0 кв.м, ванна кімната - 2,5 кв.м, вбиральня - 1 кв.м, коридору 2,9;9.8 кв.м, вбудованої шафи 1.0 кв.м. Загальна площа квартира складає 68.9 кв.м. Відновлена вартість квартири становить 12-40 грн. Один із співвласників - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що складено актовий запис № 398 від 30 серпня 2021 року Новоайдарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 03 серпня 2021 року видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_1 . Свідоцтво про право власності на житло підтверджує право спільної часткової власності в рівних частках на кожного позивача та померлого ОСОБА_4 .
Статтею 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. На підставі вищевикладеного, кожному з співвласників належить 1/4 частка у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Для реалізації своїх спадкових прав та оформлення права власності на 1/4 частку померлого, спадкоємці (позивачі) звернулися до нотаріуса, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67947855 від 24 грудня 2021 року. На момент звернення до суду свідоцтво про право на власність чи відмова в видачі свідоцтва про право на власність - не отримані.
Також, 15 січня 2024 року, вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру. Однак, 18 січня 2024 року отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 71167857 мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Згідно із відомостями Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі відповідних документів. Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м. Луганськ є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, відповідно до Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російського Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (з змінами)). Таким чином, подані (отримані державним реєстратором) документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, що є підставою, передбачено пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови в державній реєстрації прав. На запит до Луганської обласної державної адміністрації, отримано інформацію від 13 лютого 2024 року № 6/01.01-13-718, що свідоцтво про право на власності на житло від 02 лютого 2005 року видано виконавчим органом Луганської міської ради, державна реєстрація права власності на приватизоване житло здійснювалася на той час міським КП «БТІ» (м. Луганськ, площа Революції,2 ). У зв'язку з тимчасовою окупацією території Луганської області, жодне бюро технічної інвентаризації області не відновили своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишилися на тимчасово окупованій території, Луганська міська рада також не здійснює повноважень, визначених Конституцією та Законами України.
Отже, через обставини, які виникли не з їх вини - окупація м. Луганська, неправильність перекладу з російської на українську мову, не функціонування органів, які б могли внести зміни в правовстановлюючі документи, можна зробити висновок про відсутність умов у них для підтвердження свого права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
На сьогоднішній день стан квартири взагалі невідомий, невідомо хто проживає в цій квартирі, чи вона пошкоджена чи знищена. В майбутньому, в них може виникнути необхідність подати заяву на отримання компенсації до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги “єВідновлення”.
Відповідно до п.3 ч.13 Порядку необхідно переконатися, що пошкоджений об'єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію. Однак, здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачка, з причин викладених в Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій, та дефекту оригіналу документу про право власності, здійснити не може. На момент окупації м. Луганська росією вони постійно мешкали і були зареєстровані в квартирі. Зважаючи на те, що право власності ними набувалося до введення в дію Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності на нерухоме майно, воно не зареєстровано в цих реєстрах, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав, реєстру прав власності на нерухоме майно.
Просять суд визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку за кожним, у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачі та їх представник - адвокат Шевченко Л.О., у судове засідання не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.
Представник відповідача - Луганської міської ради, в судове засідання повторно не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", відзив на позовну заявуу не надав, про причини неявки суд не сповістив, заяви про розгляд справи в його відсутність на адресу суду не надходило. Зі згоди позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
02 березня 2005 року Управління Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі видало свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в рівних частках. Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Загальна площа квартири становить 68,9 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації 12,40 грн. Характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Свідоцтво видане за розпорядженням №525 від 02 березня 2005 року.
Копією технічного паспорту на приватизовану квартиру підтверджується, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . Казана квартира зареєстрована Управлінням Луганської міської ради по приватизації житла, обліку та розподілу житлової площі на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №20/2010.
Копіями паспортів громадян України - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 підтверджується, що вони зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . На даний час є внутрішньо-переміщеними особами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 співвласник вказаного житлового приміщення - ОСОБА_4 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 30 серпня 2021 року.
Оригінал свідоцтва про право власності на житло втрачений позивачами при евакуації з м.Луганська, яке є тимчасово окупованою територією України.
Статтею 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. На підставі вищевикладеного, кожному з співвласників належить 1/4 частка у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Для реалізації своїх спадкових прав та оформлення права власності на 1/4 частку померлого, спадкоємці (позивачі) звернулися до нотаріуса, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 67947855 від 24 грудня 2021 року. На момент звернення до суду свідоцтво про право на власність чи відмова в видачі свідоцтва про право на власність - не отримані.
Також, 15 січня 2024 року, вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру. Однак, 18 січня 2024 року отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №71167857, яке мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Згідно із відомостями Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі відповідних документів. Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м. Луганськ є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, відповідно до Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російського Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (з змінами)). Таким чином, подані (отримані державним реєстратором) документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, що є підставою, передбачено пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови в державній реєстрації прав.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК), статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень частини 1-4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч.2 ст.41Конституції України).
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 02 березня 2005 року, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» отримали свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 за підписом керівника органу приватизації ОСОБА_5 .
Частина 5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції від 11 червня 2003 року) передбачала, що передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Тобто, на час отримання свідоцтва на право власності на житло законодавство не пов'язувало виникнення права власності на житло з його реєстрацією, а передбачало тільки реєстрацію самого свідоцтва в органах приватизації, що було здійснено, так як про це зазначено по тексту свідоцтва.
На даний час, з огляду на положення статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на підставі свідоцтва на право власності на житло в процесі приватизації не зареєстроване в Державному реєстрі прав, бо державна реєстрація речового права на нерухоме майно на той час не проводилася, а зараз її провести не можливо, оскільки надані документи через неправильність перекладу назви кварталу не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, територія м. Луганська окупована, Луганське БТІ, Луганська міська рада не здійснюють повноважень. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» в осіб, які приватизували житло (квартиру, кімнату, будинок, далі- житло), виникає право спільну сумісної або часткової власності.
Свідоцтво про право власності на житло підтверджує право спільної часткової власності в рівних частках на кожного позивачів та померлого ОСОБА_4 .
Статтею 357 ЦК України визначено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Таким чином, кожному з співвласників належить 1/4 частка у праві спільної часткової власності на вказане житлове приміщення. У позивачів спору щодо розміру часток у спільній сумісній власності не має і вони є рівними, тобто по 1/4 частці у кожного з співвласників.
У пункті 37 Постанови від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
У цьому ж пункті Постанови Пленум ВССУ наголошує, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.
Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.
У постанові Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Тобто, вказані дві підстави пред'явлення позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Зазначені правові висновки Верховного Суду України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України.
Таким чином, в даному випадку йдеться про підтвердження права власності позивачів на зазначену квартиру, яка була набута ними на законних підставах, однак потребує захисту у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на це нерухоме майно, неможливістю на даний час їх відновлення, невірного перекладу назви кварталу, та вирішення цього питання у позасудовому порядку з незалежних від позивачів обставин.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17 березня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.
Таким чином, місто Луганськ розташоване на тимчасово окупованій території України. Фактично, що є загальновідомими обставинами, нині знаходження на території міста Луганськ небезпечне як для здоров'я, так і для життя будь-якого громадянина України, а право на свободу та особисту недоторканість не забезпечуються державою Україна на території цього міста, що випливає із постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод"» № 462 від 21 травня 2015 року.
На запит до Луганської обласної державної адміністрації, отримано інформацію від 13 лютого 2024 року № 6/01.01-13-718, що свідоцтво про право на власності на житло від 02 лютого 2005 року, видане виконавчим органом Луганської міської ради, державна реєстрація права власності на приватизоване житло здійснювалася на той час міським КП «БТІ» (м. Луганськ, площа Революції,2 ).
У зв'язку з тимчасовою окупацією території Луганської області, жодне бюро технічної інвентаризації області не відновили своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишилися на тимчасово окупованій території, Луганська міська рада також не здійснює повноважень, визначених Конституцією та Законами України.
Отже, через обставини, які виникли не з вини позивачів - окупація м. Луганська, неправильність перекладу з російської на українську мову назви кварталу, де розташована належна їм квартира, не функціонування органів, які б могли внести зміни в правовстановлюючі документи, можна зробити висновок про відсутність умов у позивачів для підтвердження свого права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
В зв'язку з чим, позовні вимоги позивачів є такими, що підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.
Оскільки позивачі не просить суд стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого ними при пред'явленні позову до суду, судовий збір слід залишити за позивачами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 331,392 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 223, 258, 259, 264, 265, 273,280-283 ЦПК України, ст.ст.2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, 1.4, 2.2., 4.1. Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 1996 року за №31/1056 п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України №432 від 02 травня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації», абз.6 п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Луганської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності по 1/4 частці за кожним, у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Судові витрати по справі залишити за позивачами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: С.А.Янжула.
Повний текст рішення суду виготовлений 30 квітня 2024 року.