29 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/12366/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Виноградової Д.О, розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/12366/23 від 27.10.2023 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
16.04.2024 представник позивача (заявника) Маслак Марія Станіславівна в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою, у якій просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі № 620/12366/23;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по справі № 620/12366/23.
Заява мотивована тим, що рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не виконано, починаючи з 01.03.2024 відповідачем при перерахунку пенсії позивачу застосовано грошове забезпечення не станом на 01.01.2022, як визначено у рішенні суду від 27.10.2023 по справі № 620/12366/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву представника позивача (заявника) Маслак Марії Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі №620/12366/23. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області у строк до 25.04.2024 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у заяві обставин та докази на їх підтвердження.
Відповідач подав пояснення, у яких просить у задоволенні заяви відмовити повністю та зазначає, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 по справі № 620/12366/23 позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2023 на підставі оновленої довідки від 13.07.2023 № 11/18734-суд про розмір грошового забезпечення, складеної Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2022, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснено виплату з урахуванням виплачених сум. Основний розмір пенсії позивача складає 10258,09 грн, розрахований виходячи з 62 % грошового забезпечення. З урахуванням індексацій за 2022 рік - 1436,13 грн та 2023 рік - 1500,00 грн з 01.01.2024 та з 01.04.2024 пенсія виплачується на виконання рішення суду в розмірі 13194,22 грн. Різниця пенсії на виконання вищевказаного рішення суду за період з 01.03.2023 по складає 35036,00 грн. Виплата зазначеної суми буде проведена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Відповідач зазначив, що доплати пенсій на виконання рішень судів здійснюються при проведенні фінансування Пенсійним фондом України виплатних відомостей для здійснення цих виплат.
Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 620/12366/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.03.2023 на підставі оновленої довідки від 13.07.2023 № 11/18734-суд про розмір грошового забезпечення, складеної Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2022, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2023 на підставі оновленої довідки від 13.07.2023 № 11/18734-суд про розмір грошового забезпечення, складеної Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2022, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду відповідачем здійснено позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2023 на підставі оновленої довідки від 13.07.2023 № 11/18734-суд про розмір грошового забезпечення, складеної Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2022, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснено виплату з урахуванням виплачених сум.
Однак, згідно наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії станом на 01.03.2024, грошове забезпечення позивача включає: посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військове звання 1020,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40% 1676,00 грн та додаткові види грошового забезпечення 5722,30 грн, всього 11588,30 грн (а.с.82), при цьому згідно перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2024 грошове забезпечення останнього включає: посадовий оклад 4470,00 грн, оклад за військове звання 1440,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40% 2364,00 грн та додаткові види грошового забезпечення 8271,30 грн, всього 16545,30 грн (а.с.81).
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/18826/14, від 19.11.2018 у справі № 804/10264/15.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 620/12366/23, яке набрало законної сили 28.11.2023, залишається не виконаним, чим порушено права та законні інтереси позивача.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
З огляду на викладене, зважаючи на невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 241-242, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача Маслак Марія Станіславівна в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/12366/23 від 27.10.2023 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали суду подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 по справі № 620/12366/23.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що у разі неподання звіту у встановлений судом строк, суд може розглянути питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА