з питань винесення додаткового рішення
29 квітня 2024 р. м. Чернівці Cправа № 600/7161/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про ухвалення додаткового рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за своїм батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду та який являється особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у його звільненні з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду та який являється особою з інвалідністю ІІІ (третьої) групи.
26.04.2024 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 65000 грн.
Суд зазначає, що порядок та підстави ухвалення у справі додаткового судового рішення врегульовані ст.252 КАС України.
Рішення суду від 26.12.2023 року ухвалене за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому з урахуванням приписів ч.3 ст.252 КАС України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, наведеними нормами КАС України встановлено порядок та строк для подання заяви та відповідних доказів щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Зокрема, для вирішення судом питання відшкодування витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення встановлено такі умови: відповідні докази подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приймаючи 26.12.2023 року рішення в даній справі, судом вирішено питання щодо судових витрат. Так, в мотивувальній частині, зокрема зазначено, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Окрім того в позовній заяві та під час розгляду справи представником позивача не було заявлено вимог щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.
При цьому, заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, з відповідними доказами, подана представником позивача до суду поза межами п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду.
Так, судове рішення ухвалене 26.12.2023 року за результатами розгляду справи в письмовому провадженні, тобто останнім днем подання відповідних доказів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу є 02.01.2024 року, з урахуванням того, що 30.12.2023 та 31.12.2023 року - вихідні дні.
Разом з тим, заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем подана до суду 26.04.2024 року, тобто з пропуском строку для подання відповідних доказів, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України. При цьому, суд ще раз наголошує, що представник позивач не зробив відповідної заяви протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення та приходить до висновку про залишення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, оскільки до вирішення справи по суті та протягом п'яти днів після цього представник позивача не заявляв, що докази понесених позивачем витрат на правову допомогу будуть надані після ухвалення рішення в справі, а заява щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, разом з підтверджуючими доказами, подана не в порядку та не в строк, передбачені ч. 7 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на додаткове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич