29 квітня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7434/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач-2) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення №241670064014 від 05.10.2023р. Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з моменту звернення, тобто з 28.09.2023р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постійно проживала та постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.01.1993 року. У зв'язку із чим, 28.09.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №241670064014 від 05.10.2023 їй відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного строку проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю. Рішення обґрунтоване тим, що для визначення права із зниженням пенсійного віку враховано період проживання з 26.01.1988 по 10.09.1989 в с.Борівці Кіцманський р-н, Чернівецька обл., що відноситься до 4 категорії зони посиленого радіоекологічного контролю, який складає 1 рік 7 місяців 15 днів та є недостатнім для призначення пенсії. При цьому не враховано для визначення права із зниженням пенсійного віку період проживання з 07.09.1987 по 15.10.1988, оскільки проживання без реєстрації, з 11.09.1989 по 20.07.2000 - період роботи м.Чернівці поза межами зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вважає таке рішення протиправним та незаконним, оскільки, на її думку, право на призначення пенсії згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підтверджується посвідченням особи, яка постійно проживає та постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), та іншими відповідними документами.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач-1 подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Так, пенсійний орган вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки за поданими нею документами не підтверджено проживання або роботу у зоні посиленого радіологічного контролю за умови станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, що передбачено положеннями ст.55 Закону для зменшення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При опрацюванні наданих позивачем документів для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796, Головним управлінням розраховано загальний страховий стаж, що становить 33 роки 08 місяців 17 днів. Зауважив, що для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) враховано період проживання з 26.01.1988 по 10.09.1989 в с.Борівці, Кіцманський р-н., Чернівецька обл., що відноситься до 4 категорії зони посиленого радіоекологічного контролю, який складає 1 рік 7 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховано для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) згідно довідки від 21.09.2023 № 280 період проживання з 07.09.1987 по 15.10.1988, оскільки проживання без реєстрації, з 11.09.1989 по 20.07.2000 - період роботи м. Чернівці (Чернівецьке виробниче взуттєве об'єднання - Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент-ЛТД"), поза межами зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідач-2 подав до суду відзив на позов, в обґрунтування якого наведено доводи, аналогічні тим, про які зазначено у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986р. (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 21.09.2023 року №280 позивач з народження - 15.10.1968 року по 07.09.1987 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яке відноситься до четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року. З 07.09.1987 року по 15.10.1988 року постійно проживала без реєстрації, з 26.01.1988 року по 08.09.1990 року постійно проживала та зареєстрована по даній адресі, з 08.09.1990 року по 20.07.2000 року постійно проживала без реєстрації. Зазначена довідка складена на підставі господарських книг та Акту підтвердження факту проживання від 18.09.2023 року.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в місті Києві прийняло рішення №241670064014 від 05.10.2023р., яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 вказаного Закону з тих підстав, що не підтверджено проживання або роботу у зоні посиленого радіологічного контролю за умови станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.
Листом від 18.10.2023 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомлено позивача про прийняте 05.10.2023 року, в умовах розподілу та опрацювання звернень за принципом єдиної черги, рішення №241670064014 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що до страхового стажу не враховано для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) згідно довідки від 21.09.2023 №280 період проживання з 07.09.1987 по 15.10.1988, оскільки проживання було без реєстрації, з 11.09.1989 по 20.07.2000 - період роботи м.Чернівці (Чернівецьке виробниче взуттєве об'єднання - Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент-ЛТД"), поза межами зони посиленого радіоекологічного контролю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Водночас, відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №556/1153/17, від 11 квітня 2018 року у справі №565/1829/17.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (Порядок №22-1), передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 7 підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ).
Згідно з положеннями пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України №796-ХІІ).
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Отже, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
У матеріалах справи міститься копія посвідчення 4 категорії серії В-1 громадянина (громадянки), який постійно проживав на території радіологічного контролю у 1986 році. Посвідчення видане 01.01.1993 Чернівецькою облдержадміністрацією.
У посвідченні зазначено, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживають на території посиленого радіологічного контролю.
Форма посвідчення затверджена постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зразки посвідчень особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, з вкладишами до них.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Форма додатку №5 цього Порядку передбачала надання відомостей про те, що особа постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю в конкретному населеному пункті області. Додаткових умов, як-то проживання не менше як 4 роки станом на 01 січня 1993 року, для видачі посвідчення такого зразка, передбачено не було.
У розділі компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4, які мають посвідчення серія В (особи, які постійно працюють і проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю), відсутня інформація про те, що такі особи мають право на зменшення пенсійного віку для виходу на пенсію.
Водночас, право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, працювали або проживали визначену кількість років у зоні посиленого радіоекологічного контролю та мають визначений страховий стаж.
01 липня 1992 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №2532-ХІІ.
Названим нормативно-правовим актом внесено зміни, зокрема, до статей 11, 14 та 15 Закону України №796-ХІІ, які передбачили їх викладення у редакції, яка діє на день виникнення спірних правовідносин.
У зв'язку з прийняттям названого Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 501 (далі - Порядок №501), постанову Кабінету Міністрів УРСР №44 визнано такою, що втратила чинність.
Отож, на момент видачі позивачу посвідчення у 1993 році була чинною постанова Уряду, якою затверджено Порядок №501, пунктом 6 якого передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Станом на день видачі посвідчення 01 січня 1993 року, діяв Порядок №501, який передбачав право на видачу посвідчення при умові підтвердження проживання або праці в певній зоні, проте посвідчення позивача видане на основі Порядку №44, який не передбачав будь-яких строків проживання чи праці в певній території для його видачі, достатнім було проживання на час видачі такого посвідчення.
Разом з цим, відповідно до абзацу 2 п. 2 Постанови № 501 дозволено використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками, затвердженими Постановою №44.
Таким чином, суд вважає, що надане позивачем посвідчення 4 категорії серії В-1 громадянина (громадянки), який постійно проживав на території радіологічного контролю у 1986 році, підтверджує факт постійного проживання позивача станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю.
Як вже зазначено судом вище, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, с.Борівці Кіцманський район Чернівецька область (де проживає позивач) відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Згідно зі статтею 9 Закону №796-XII (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку №501, який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії В-1 від 01.01.1993, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
З аналізу наведених правових норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є відповідне посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21.11.2019 року у справі №572/47/17 та від 15.01.2021 року у справі №520/7846/17 та від 21.11.2019 року у справі №572/47/17, який враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.
Таким чином, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком №501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 01.01.1993, виданого Чернівецькою обласною державною адміністрацією, яке підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01 січня 1993 року постійно проживала чи постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент звернення до суду з даним позовом не надано.
У спірному рішенні відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, зазначив, що за наданими позивачем документами період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 1 рік 7 місяців та 17 днів (період з 26.01.1988 по 10.09.1989), що є недостатнім для призначення пенсії (зі зниженням пенсійного віку).
Відповідач зауважив, що не враховано для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) згідно довідки від 21.09.2023 №280 період проживання з 07.09.1987 по 15.10.1988, оскільки проживання без реєстрації, з 11.09.1989 по 20.07.2000 - період роботи м. Чернівці (Чернівецьке виробниче взуттєве об'єднання - Чернівецька виробничо-торговельна колективна фірма "Акцент-ЛТД"), поза межами зони посиленого радіоекологічного контролю.
Проте, суд зазначає, що документом, який підтверджує, що факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993, є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1 від 01.01.1993, яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 1 січня 1993 року такий громадянин прожив у цій зоні не менше чотирьох років.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку було додано довідку Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 21.09.2023 року №280, відповідно до якої позивач:
- з народження - 15.10.1968 року по 07.09.1987 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яке відноситься до четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року;
- з 07.09.1987 року по 15.10.1988 року постійно проживала без реєстрації;
- з 26.01.1988 року по 08.09.1990 року постійно проживала та зареєстрована по даній адресі;
- з 08.09.1990 року по 20.07.2000 року постійно проживала без реєстрації.
Суд зазначає, що вимоги чинного законодавства не встановлюють обов'язку особи надати під час звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії документи, які підтверджують реєстрацію за місцем проживання, будь-які інші докази, які б підтверджували проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю чи інші документи, які б підтверджували правильність відомостей, наведених у довідці органу місцевого самоврядування про період та місце проживання.
Так, суд звертає увагу на те, що в силу вимог підпункту 7 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком (потерпілим від Чорнобильської катастрофи) додаються лише документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
У сукупності викладеного, суд вважає, що відповідач-2 безпідставно не врахував відомості, наведені у довідці Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 21.09.2023 року №280, що зумовило до помилкових висновків щодо непідтвердження позивачем періоду проживання 4 роки у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993.
Отже, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796 за умови досягнення нею 55 років.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №241670064014 від 05.10.2023р. щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію, відповідно до поданої заяви, суд зазначає таке.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року.
За наслідками розгляду цієї справи судом визнано за позивачем право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Проте, перевірити чи правильно проведено пенсійним органом розрахунок загального стажу роботи позивача і чи такий є достатнім для призначення пенсії позивачу, який період зарахований, а який не зарахований, за наявними у матеріалах справи доказами у суду можливість відсутня.
Крім того, суд звертає увагу на те, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого й належить розгляд документів. Суд не може реалізовувати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії за умови, що таких дій не вчинив відповідач.
Отже, вимога про зобов'язання призначити та виплатити пенсію позивачу за встановлених обставин є передчасною.
Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, керуючись ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду у даній справі.
За правилами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню з підстав, зазначених вище.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20грн. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60грн (пропорційно задоволеним вимогам) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №241670064014 від 05.10.2023р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі заяви від 28.09.2023р. з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судові витрати із сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл.Центральна, 3, м.Чернівці Чернівецький район Чернівецька область, 58002; код ЄДРПОУ 40329345)
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368)
Суддя В.О. Кушнір