29 квітня 2024 року справа № 580/1607/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
14.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки, станом на 1 січня кожного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив військову службу у відповідача та на сьогодні виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Грошове забезпечення за вказаний вище період служби відповідач виплатив виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у нього виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 вказаної вище постанови КМУ. Посилався на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 та №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якого у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. Просив врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Ухвалою від 27.02.2024 суд задовольнив заяву вх. від 23.02.2024 позивача про поновлення строку на звернення до суду, визнав поважними причини пропуску та поновив цей строк, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснити правилами спрощеного позовного провадження. Вказану ухвалу сторони отримали 28.02.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в їх електронні кабінети.
12.03.2024 від відповідача до суду надійшли ідентичні відзиви на позовну заяву, в яких просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 викладений у редакції згідно з пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». З 29.01.2020 пункт 6 Постанови №103 (яким пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції) втратив чинність, у зв'язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Відповідно до постанови КМ України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.4 Постанови № 704 внесені зміни, відповідно до яких абзац перший вказаного пункту викладений у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Зазначені зміни набрали чинності з 20.05.2023. Вважає, що відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 до 24.01.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з посвідченням від 10.04.2023 серії НОМЕР_4 позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Витягом із наказу відповідача від 24.01.2023 №26 підтверджується, що з 24.01.2023 позивач виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення. Довідкою відповідача від 01.02.2024 №115 підтверджується, що позивачу у періоді з 30.01.2020 до 24.01.2023 нараховане грошове забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 113467,55 грн, оклад за військове звання - 21744,23грн, надбавка за вислугу років - 36432,66грн, надбавка за особливості проходження служби - 111568,89грн, премія - 149547,36грн, одноразова премія - 2538,07 грн, ОГД 1 - 16816,00 грн, матеріальна допомога на вирішення СПП - 21215,87грн, грошова допомога на оздоровлення - 51595,79 грн, винагорода за участь в ООС - 43416,13грн, додаткова грошова винагорода згідно з постановою КМУ №168 - 298582,96 грн, індексація - 20273,32 грн, компенсація відпустки - 56315,10 грн, вихідна допомога при звільненні - 21846,38 грн.
19.01.2024 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій серед іншого просив перерахувати та виплатити йому за період з 30.01.2020 до 24.01.2023 грошове забезпечення виходячи з розміру розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб із встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 02.02.2024 №1588/39/288 відповідач повідомив, що п.4 Постанови №704, в редакції на момент виникнення правовідносин передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Не погодившись із розміром отриманого грошового забезпечення позивач звернувся в суд з позовом.
Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:
Конституцією України;
законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ);
постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі - Постанова №704).
Абзац п'ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
У ст.7 Закону №294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Статтею 7 Закону №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів, станом на 01.01.2020 - 2102 гривні, на 01.01.2021 - 2270 гривень, на 01.01.2022 - 2481 гривня та на 01.01.2023 становив 2684 гривні.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.
Зважаючи на вказане вище нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення, що вплинуло і на суми грошового забезпечення, виплачені йому під час звільнення.
Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:
«… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.».
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
«…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №340/608/23 відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою №481 змін до пункту 4 Постанови № 704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини та не були мотивом оспорюваної відмови.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з порушенням вимог Постанови №704, із застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення. Для належного та повного судового захисту прав позивача наявні підстави зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок його грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 Постанови №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, доводи позову частково обґрунтовані, а позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із застосуванням у спірному періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 30.01.2020 до 24.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2020-2023 роки станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити сторонам.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, підписане та виготовлене в повному обсязі 29.04.2024.