Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
17 квітня 2024 року № 520/37484/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,
представника позивача - Ковальової Д.А.,
представника відповідача - Середич М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 13.12.2023 р. №00401142411 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення контролюючого органу від 13.12.2023 р. №00401142411 є протиправним та таким, що порушує права позивача як таке, що прийняте на підставі помилкових висновків відповідача. Зазначені обставини зумовили звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою суду від 28.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Ухвалою суду від 18.01.2024 року, зокрема, вирішено розгляд справи №520/37484/23 за вказаним вище позовом здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі №520/37484/23 на 19 лютого 2024 року о 12:00 годині у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №20.
В подальшому у судове засідання представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив таке.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, за результатами якої складено акт від 15.11.2023 № 34664/20-40-07-07-05/43023403.
Під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом за результатами розгляду заперечення позивача від 23.11.2023 № 18-07-1824ВС (вх. ГУ ДПС області від 27.11.2023 № 64527/5/СЕВ) на акт від 15.11.2023 № 34664/20-40-07-07-05/43023403 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, код за ЄДРПОУ 43023403, висновки акту в частині порушень викладено в такій редакції:
- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, вимог Наказу Міністерства Фінансів України № 4 від 13.01.2015р. «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» зі змінами та доповненнями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) та відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (форма № 4-ДФ) надано з недостовірними даними: у Податкових розрахунках 1-2 квартал 2023року не відображались виплати фізичним особам-підприємцям; звіт за 2 квартал 2019 року по строку надання 09.08.2019 року надано 03.10.2023 року;
- статті 6, пункту 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, що призвело до донарахувань єдиного внеску за перевіряємий період;
- пункт 1 частини другої статті 6, частина друга статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI - занижено суму нарахованого єдиного внеску при виплаті доходу 21.03.2023 року ОСОБА_1 за лютий 2021 - 5015,26 грн, березень 2021 - 12956,09 грн, квітень 2021 - 12538,15 грн, травень 2021 - 10866,40 гривень. Всього донараховано єдиного внеску на загальну суму 41375,90 гривень;
- пункт 1 частини другої статті 6, абзац перший пункту 1 частини першої статті 7, частина п'ята, частина тринадцята статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 197233,04 грн, у тому числі за періоди: лютий 2020 року у сумі 10480,66 грн, березень 2020 року у сумі 592,03 грн, червень 2020 року у сумі 3,31 грн, липень 2020 року у сумі 24276,31 грн, серпень 2020 року у сумі 3393,24 грн, вересень 2020 року у сумі 553,48 грн, жовтень 2020 року у сумі 36823,27 грн, листопад 2020 року у сумі 26229,55 грн, грудень 2020 року у сумі 12558,16 грн, січень 2021 року у сумі 2947,72 грн, лютий 2021 року 18826,11 грн, березень 2021 року 108,53 грн, квітень 2021 року у сумі 9357,06 грн, травень 2021 року у сумі 10908,67 грн, червень 2021 року у сумі 24536,84 грн, липень 2021 року у сумі 15500,73 грн, серпень 2021 року у сумі 137,37 гривень.
Зі змісту акту перевірки та поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було виявлено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача перевіряючими використано дані первинних документів, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок.
У зв'язку з виконанням приписів про усунення виявлених порушень Головним управлінням Держпраці у Харківській області та виконанням рішень судів позивачем здійснено донарахування виплат, на які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI нараховується єдиний внесок, на загальну суму 900217,61 грн та єдиного внеску на загальну суму 197233,04 грн за період з січня 2011 року по травень 2021 року.
Враховуючи вищенаведене, посадовими особами контролюючих органів викладено висновок стосовно того, що на порушення п.1 ч.2 ст. 6, ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI позивачем занижено та не визначено, як базу нарахування єдиного внеску за ставкою 22% нараховані та виплачені суми доходів, сплачені за рішенням суду працівнику за трудовими спорами на загальну суму 188072,28 грн за період з 17.02.2021 по 27.05.2021, а саме: за лютий 2021 - 22796,64 грн, березень 2021 - 58891,32 грн, квітень 2021 - 56991,60 грн, травень 2021 - 49392,72 гривень. Внаслідок чого не нараховано єдиного внеску по фізичній особі ОСОБА_1 на загальну суму 41375,90 грн, а саме: за лютий 2021 - 5015,26 грн, березень 2021 - 12956,09 грн, квітень 2021 - 12538,15 грн, травень 2021 - 10866,40 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято рішення від 13.12.2023 року №00401142411 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідно до ч.1 п.2 ст. 6, ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про застосування штрафних санкцій у розмірі 98616,52 грн.
На думку позивача зазначене рішення є протиправним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як передбачено положеннями абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 5 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464, за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 996), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
У статті 9 Закону № 996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Водночас ч.7 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасним виконанням постанови суду.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 5).
До фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 розділу II Інструкції № 5).
Під час розгляду справи встановлено, що перевіряючими відповідача під час проведення перевірки було виявлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено стосовно позивача приписи про усунення виявлених порушень, крім того, нараховувались та виплачувались на користь працівників компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за кожен місяць, премій та компенсацій на виконання рішень судів.
Так згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 200/9880/21 вирішено стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях середній заробіток за час затримки виконання рішення, за період з 17.02.2021 по дату видання Наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 , а саме по 27.05.2021 в сумі 188072,28 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Як було встановлено під час розгляду справи та не спростовано сторонами у справі оплата за рішенням суду була здійснена через державного виконавця, яким в платіжній інструкції від 20 березня 2023 № 29 (#340864169) зазначено призначення платежу « 6611010;2800; Стягнення середнього заробітку за час затримки зг. вик. Листа ДОАС від 16.02.2023 по справі № 200/9880/21 на кор. ОСОБА_1 ».
Отже, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 200/9880/21 стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях середній заробіток за час затримки виконання рішення. В Рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі № 200/9880/21 зазначено, що «як встановлено у рішенні суду від 16 лютого 2021 року № 200/10462/20-а, відповідно до довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях від 26 листопада 2020 року № 21-02-10359 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1899,72 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить: 188072,28 грн (1899,72 грн х 99 дні (період з 17.02.2021 по 27.05.2021 - день прийняття наказу відповідачем).
З огляду на норми Закону №2464 виплачена за рішенням суду середня заробітна плата є об'єктом для нарахувань єдиного внеску, які проводяться в місяці її нарахування. При цьому застосовуються ставки єдиного внеску, що діють на момент нарахування такої заробітної плати. Згідно приписів ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована, що позивачем вчинено не було.
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку про те, що в порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.7 Закону № 2464 позивачем занижено та не визначено, як базу нарахування єдиного внеску за ставкою 22% нараховані та виплачені суми доходів, сплачені за рішенням суду працівнику за трудовими спорами на загальну суму 188072,28 грн за період з 17.02.2021 по 27.05.2021, а саме: за лютий 2021 - 22796,64 грн, березень 2021 - 58891,32 грн, квітень 2021 - 56991,60 грн, травень 2021 - 49392,72 гривень.
Внаслідок вказаного не нараховано єдиного внеску по фізичній особі ОСОБА_1 на загальну суму 41375,90 грн, а саме: за лютий 2021 - 5015,26 грн, березень 2021 - 12956,09 грн, квітень 2021 - 12538,15 грн, травень 2021 - 10866,40 грн.
Також під час розгляду справи встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено приписи про усунення виявлених порушень допущених в період з січня 2011 року по травень 2021 року при нарахуванні премії працівникам у відповідних відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час та без урахування персональної надбавки, чим порушено пп.2.2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 № 2288.
Отже, перевіряючими було встановлено, що у зв'язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах, підприємством занижено базу нарахувань єдиного внеску на загальну суму 900217,61 грн за період з січня 2011 року по травень 2021 року, що призвело до заниження суми єдиного внеску, чим порушено вимоги ч.2 ст.6, ч.1.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Відповідно до поданої звітності з єдиного внеску, самостійно здійснено донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 197233,04 грн, у тому числі за періоди: лютий 2020 року у сумі 10480,66 грн, березень 2020 року у сумі 592,03 грн, червень 2020 року у сумі 3,31 грн, липень 2020 року у сумі 24276,31 грн, серпень 2020 року у сумі 3393,24 грн, вересень 2020 року у сумі 553,48 грн, жовтень 2020 року у сумі 36823,27 грн, листопад 2020 року у сумі 26229,55 грн, грудень 2020 року у сумі 12558,16 грн, січень 2021 року у сумі 2947,72 грн, лютий 2021 року 18826,11 грн, березень 2021 року 108,53 грн, квітень 2021 року у сумі 9357,06 грн, травень 2021 року у сумі 10908,67 грн, червень 2021 року у сумі 24536,84 грн, липень 2021 року у сумі 15500,73 грн, серпень 2021 року у сумі 137,37 грн.
Суд зазначає, що представником позивача під час розгляду справи не було надано до суду доказів на спростування існування вказаних порушень, але зазначено, що позивачем порушення податкового законодавства не допускались.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд доходить до висновку, що доводи позивача про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1, м. Харків, 61057) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2024 року.
Суддя Мельников Р.В.