Справа № 500/1122/24
23 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського Олега Любомировича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
Державний реєстратор Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 (далі - державний реєстратор Марцінковський О.Л., позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту №3058/5 від 25.08.2023 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 ", яким вирішено анулювати державному реєстратору ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі висновків акту камеральної перевірки №4709/19.1.4/23 від 25.08.2023, Мін'юстом видано наказ №3058/5 від 25.08.2023, яким анульовано державному реєстратору ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внаслідок перевірки реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №54907984, №54912439, №54912900, №54912616, №54912712, №55011973. По суті виявлених порушень позивачем фактично не зазначено будь-яких обґрунтувань.
Позивач вказує, що в оскаржуваному наказі немає відомостей про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених за результатами проведення камеральної перевірки. Відповідач навіть не зазначив норми, які було порушено позивачем, спірний наказ містить лише посилання на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV) та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127). Також останній не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
За позицією позивача, в оскаржуваному наказі не наведено фактів вчинення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру. Таким чином, відповідач не встановив неодноразових порушень позивачем у сфері державної реєстрації прав, що стало підставою для прийняття невмотивованого рішення в частинні анулювання доступу до Державного реєстру прав, а тому застосоване відповідачем до позивача стягнення не відповідає принципу обґрунтованості та пропорційності.
На думку позивача, за вказаних обставин спірний наказ №3058/5 від 25.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Мін'юстом подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем при розгляді заяв №54907984, №54912439, №54912900, №54912616, №54912712, порушено вимоги ст. 3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127, оскільки припинено обтяження на підставі документів, які не дають змоги встановити припинення обтяження, та при розгляді заяви №55011973 порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24 Закону №1952-IV, п.12, 77, Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію: за відсутності відомостей про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію; за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси.
Зважаючи на встановлені факти та негативні наслідки допущених порушень, які полягають у проведенні державної реєстрації припинення обтяжень на підставі документів, які не дають змоги встановити припинення обтяження, та державну реєстрацію права власності на гаражі за відсутності відомостей про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію; за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, а також беручи до уваги, що до державного реєстратора ОСОБА_2 протягом останніх дванадцяти місяців вже застосовувались заходи, пов'язані з тимчасовим блокуванням доступу до Державного реєстру прав відповідно до наказів Мін'юсту від 03.11.2022 № 4928/5 строком на 14 днів, від 28.04.2023 № 1518/5 строком на 1 місяць, від 17.08.2023 № 2969/5 строком на 2 місяці, застосування до державного реєстратора ОСОБА_2 заходів реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав відповідає ступеню вчинених порушень та є необхідним для запобігання зловживань у сфері державної реєстрації прав.
Оскільки акт перевірки містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення щодо анулювання державному реєстратору ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру прав, то наказ №3058/5 від 25.08.2023 є вмотивованим, а наведені міркування позивача є помилковими та не заслуговують на увагу. При цьому, чинним законодавством не визначено обов'язку Мін'юсту під час здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав встановлювати порушення прав та законних інтересів заявників.
Відповідач вважає, що оскаржуваний наказ в повній мірі відповідає вимогам законодавства та прийнятий з дотриманням встановленої процедури, а доводи позивача про необґрунтованість спірного рішення та співмірності застосованої санкції є необгрунтованими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи.
У додаткових поясненнях позивач щодо необгрунтованості та непропорційності спірного наказу повідомив, що підставою для визнання такого неправомірним є не висновки щодо допущених позивачем недоліків у роботі, а не дотримання відповідачем вимог щодо обґрунтованості та зазначення мотивів прийняття. Відповідачем у оскаржуваному наказі зазначено лише посилання на акт як підставу для застосування санкції, втім, не містять відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
Анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуворіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Також у додаткових поясненнях позивач просив розгляд справи проводити без його участі.
Мін'юст, заперечує проти викладених в додаткових поясненнях аргументів, наголосило, що зі замісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою його винесення був саме акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора ОСОБА_2 . Акт перевірки має обов'язковий характер для ухвалення рішення Мін'юстом про притягнення державного реєстратора до відповідальності. Враховуючи наведене, зазначені повноваження отримали визначену регламентацію та перестали мати дискреційний характер в частині притягнення або не притягнення до відповідальності. Таким чином, при прийнятті спірного наказу, Мін'юст діяло у межах та у спосіб передбачений законодавством, оскільки рішення було обґрунтовано та прийнято на підставі вищевказаного акта перевірки.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві та запереченні, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що Мін'юстом за результатом здійснення моніторингу реєстраційних дій в Державному реєстрі прав за критерієм "проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом, зокрема, шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів, у тому числі після тимчасового блокування такого доступу", на підставі наказу Мін'юста від 07.08.2023 № 1887/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 " проведено перевірку дотримання вимог законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав державним реєстратором Марцінковським О.Л.
За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора Марцінковського О.Л. складено акт від 25.08.2023 № 4709/19.1.4/23.
Перевіркою встановлено наступне.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 12.04.2023 № 54907984, поданої ОСОБА_3 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ", державним реєстратором Марцінковським О.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2023 № 67189033, на підставі якого у розділі Державного реєстру прав № 1371172961101, відкритому на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , припинено обтяження - арешт нерухомого майна від 29.09.2020 № 38473023, зареєстроване на підставі ухвали Тернопільського міськрайоиного суду Тернопільської області від 17.09.2020 у справі № 607/15363/20.
Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви № 54907984 додано заяву ТОВ "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ" про зняття обтяження № 38473023.
При розгляді заяви №54907984 державним реєстратором Марцінковським О.Л. порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127, оскільки припинено обтяження № 38473023 на підставі документів, які не дають змоги встановити припинення обтяження.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 13.04.2023 №54912439, поданої ОСОБА_3 в інтересах ТОВ "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ", державним реєстратором Марцінковським О.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2023 № 67193113, на підставі якого у розділі Державного реєстру прав №2030305161101, відкритому на об'єкт нерухомого майна - приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 176,6 кв.м), припинено обтяження - арешт нерухомого майна від 18.06.2020 № 36946939, зареєстроване на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.10.2013 у справі № 607/19187/13 .
Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви № 54912439 додано зроблений державним реєстратором ОСОБА_2 запит щодо ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2022 у справі № 607/2821/14-к, в якому зазначено, що ухвала не набрала законної сили, що також підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, на момент вчинення реєстраційної дії ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2022 скасована на підставі ухвали Тернопільського апеляційного суду від 02.11.2022 у справі №607/2821/14-к, яка набрала законної сили 02.11.2022.
При розгляді заяви №54912439 державним реєстратором Марцінковським О.Л. порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127, оскільки припинено обтяження № 36946939 на підставі документів, які не дають змоги встановити припинення обтяження.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 13.04.2023 № 54912900 державним реєстратором Марцінковським О.Л. прийнято відповідне рішення та проведено державну реєстрацію припинення обтяження - арешту нерухомого майна від 04.04.2015 № 9294141.
До заяви № 54912900 для державної реєстрації припинення обтяження було додано запит, ідентичний запиту, доданому до заяви № 54912439, у зв'язку з чим державним реєстратором Марцінковським О.Л. допущені аналогічні порушення вимог ст.3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 13.04.2023 № 54912616, поданої ОСОБА_4 в інтересах ТОВ "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ", державним реєстратором Марцінковським О.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2023 № 67193261, на підставі якого у розділі Державного реєстру прав № 2030305161101, відкритому на об'єкт нерухомого майна - приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 176,6 кв.м), припинено обтяження - арешт нерухомого майна від 02.11.2017 № 35475667, зареєстроване на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2017 у справі № 607/13473/17.
Згідно з відомостями Державного реєстру прав до заяви № 54912616 додано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.06.2019 у справі №607/12249/19, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 18.06.2019. Відповідно до резолютивної частини Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.06.2019 у справі № 607/12249/19 частково скасовано арешт, накладений у кримінальному провадженні № 12017210010003486 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2017 по справі № 607/13473/17 (провадження № 1-кс/607/8366/2017) на нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною прощею 60,1 кв. м, та на будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 6681,6 кв.м.
При розгляді заяви №54912616 державним реєстратором Марцінковським О.Л. порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127, оскільки припинено обтяження № 35475667 на підставі документів, які не дають змоги встановити припинення обтяження.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 13.04.2023 № 54912712 державним реєстратором ОСОБА_2 прийнято відповідне рішення та проведено державну реєстрацію припинення обтяження - арешту нерухомого майна від 02.11.2017 № 35475133.
До заяви № 54912712 для державної реєстрації припинення обтяження було подано документ, ідентичний документу, поданому до заяви № 54912616, у зв'язку з чим державним реєстратором Марцінковським О.Л. допущені аналогічні порушення вимог ст.3, 10, 18, 24, 27 Закону №1952-IV, п.12 Порядку № 1127.
За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21.04.2023 № 55011973, поданої ОСОБА_5 , державним реєстратором Марцінковським О.Л. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.04.2023 № 67331428, на підставі якого відкрито розділ № 2724938061060 на гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 и (далі - гаражі), та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 (номер запису 50041064).
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав до заяви № 55011973 додано: витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 15.04.2023 № TO01:4548-3007-1244-5869; довідку про резервування адреси, видану відділом архітектури та містобудівного кадастру Чортківської міської ради від 13.04.2023 № 68/10-33.
Державним реєстратором Марцінковським О.Л. отримано відомості: з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічного паспорта, виготовленого станом на 14.04.2023 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 , №ТІ01:4937-0253-3428-2126; з Державного земельного кадастру від 21.04.2023 № 63236698 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125510100:01:003:0240. Згідно з відомостями технічного паспорту від 14.04.2023 дата завершення будівництва гаражів - 20.04.2023.
Державним реєстратором ОСОБА_2 порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24 Закону №1952-IV, п.12, 77, Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію: за відсутності відомостей про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію; за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси.
Комісія зазначає, що у відповідь на лист Мін'юсту від 08.08.2023 № 104373/19.1.4/9-23 від державного реєстратора ОСОБА_2 пояснення не надходили.
При цьому комісія зауважує, що державним реєстратором Марцінковським О.Л. неодноразово приймались рішення з порушенням процедури у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців вказаний державний реєстратор притягувався до передбаченої законом відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав згідно з наказами Міністерства юстиції України від 03.11.2022 №4928/5 строком на 14 (чотирнадцять) днів, від 28.04.2023 № 1518/5 строком на 1 (один) місяць, від 17.08.2023 № 2969/5 строком на 2 (два) місяці.
Зважаючи на встановлені факти порушень законодавства у сфері державної реєстрації прав та неодноразовість проведення реєстраційних дій у реєстрі з порушенням законодавства, керуючись принципами законності, обґрунтованості, рівності, розумності та пропорційності, комісія вважає, що застосування до державного реєстратора ОСОБА_2 заходів відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав є виправданим та співмірним ступеню вчиненого порушення, а також єдиним можливим заходом впливу.
Наказом Мін'юсту №3058/5 від 25.08.2023 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 ", позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись з таким наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій та актів відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону № 1952-VІ державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1952-VІ організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону № 1952-VІ передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
За приписами ч.1 ст.37-1 Закону № 1952-VІ контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
Згідно з ч.2 ст.37-1 Закону № 1952-VІ за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.37-1 Закону № 1952-VІ).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Порядок №990).
Відповідно до пп.5 п.4 Порядку № 990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється, зокрема шляхом моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.
Згідно з пп.4 п.6 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій в реєстрах як комплекс організаційно-технічних заходів, що за допомогою програмних засобів ведення реєстрів забезпечує проведення посадовими особами Мін'юсту вибіркового аналітичного дослідження реєстраційних дій за певний проміжок часу (тиждень, місяць або квартал) за принципом зростання (без перевірки попередніх періодів), здійснюється за такими критеріями: проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом одного року з дня отримання ідентифікаторів доступу до відповідного реєстру у зв'язку з призначенням на відповідну посаду суб'єктом державної реєстрації, призначенням на посаду державного нотаріуса чи реєстрацією приватної нотаріальної діяльності, а також протягом шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів, у тому числі після тимчасового блокування такого доступу.
Камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.9 Порядку № 990).
У відповідності до п.10 Порядку №990 у рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Згідно з п.11 Порядку №990 строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (п.13 Порядку №990).
У п.14 Порядку №990 передбачено, що за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
При цьому, у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п.14 Порядку №990).
Як встановлено судом, відповідачем за результатом здійснення моніторингу реєстраційних дій в Державному реєстрі прав за критерієм "проведення державним реєстратором реєстраційних дій протягом, зокрема, шести місяців з дня відновлення доступу державного реєстратора до реєстрів, у тому числі після тимчасового блокування такого доступу", на підставі наказу Мін'юста від 07.08.2023 № 1887/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 " проведено перевірку дотримання вимог законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав державним реєстратором Марцінковським О.Л.
За результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора Марцінковського О.Л. складено акт від 25.08.2023 № 4709/19.1.4/23, де визначено про факти встановлених порушень у сфері державної реєстрації прав, відповідно до яких позивачем порушено вимоги ст.3, 10, 18, 24 Закону №1952-IV, п.12, 77, Порядку №1127.
Мін'юстом прийнято рішення у формі наказу № 3058/5 від 25.08.2023, яким анульовано доступ державному реєстратору ОСОБА_2 до Державного реєстру прав.
Зі замісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою його винесення був акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора Марцінковського О.Л.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення позивача стосовно інкримінованих йому порушень по суті.
Акт за результатами перевірки має обов'язковий характер для ухвалення рішення Мін'юстом про притягнення державного реєстратора до відповідальності.
Враховуючи наведене, зазначені повноваження отримали визначену регламентацію та перестали мати дискреційний характер в частині притягнення або не притягнення до відповідальності.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.09.2019 у справі № 2140/1832/18 та постанові від 29.08.2022 у справі № 160/4731/20, що враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.
Так, зважаючи на встановлені факти та негативні наслідки допущених порушень, які полягають у проведенні державної реєстрації права власності за відсутності документів, що підтверджують таке право, а також беручи до уваги те, що до державного реєстратора ОСОБА_2 неодноразово приймались рішення з порушенням процедури у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим протягом останніх дванадцяти місяців вказаний державний реєстратор притягувався до передбаченої законом відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру прав згідно з наказами Міністерства юстиції України від 03.11.2022 № 4928/5 строком на 14 днів, від 28.04.2023 № 1518/5 строком на 1 місяць, від 17.08.2023 № 2969/5 строком на 2 місяці, комісія вважала, що застосування до державного реєстратора ОСОБА_2 заходів реагування у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав відповідає ступеню вчинених порушень та є необхідним для запобігання зловживань у сфері державної реєстрації прав.
Відтак, всупереч доводам позивача, відповідачем зазначено мотиви, за яких державному реєстратору анульовано доступ до Державного реєстру прав, та за які конкретно визначені порушення, по суті яких позивачем фактично не зазначено будь-яких обґрунтувань, застосовано саме цей захід впливу.
Санкція, яку відповідно до Закону №1952-IV має право застосовувати Мін'юст є елементом правової норми, що встановлює невигідні наслідки для суб'єктів здійснення реєстраційних дій у разі порушення правил, визначених диспозицією.
Саме санкція Мін'юсту є одним із засобів спонукання державного реєстратора до додержання норм права.
Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Мін'юст, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийняти рішення, враховуючи допущені порушення законодавства.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25.01.2019 у справі №820/5866/17 та від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17.
Суд вважає за необхідне наголосити, що приписами п.14 Порядку №990 чітко визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується п.2 ч.2 ст. 37-1 Закону №1952-IV, яким передбачено саме анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
Твердження позивача про те, що не підлягає врахуванню позиція відповідача щодо наявності відносно позивача наказів Мін'юсту про тимчасово блокований доступ до реєстру та наказ про анулювання доступу до реєстру, оскільки такі накази не вважаються чинними в силу закону враховуючи право реєстратора на їх оскарження в судовому порядку не заслуговують на увагу, оскільки право та можливість оскарження наказу не ставить під сумнів його законність та чинність, оскільки наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вказаний у самому наказі.
При цьому, чинним законодавством не визначено обов'язку Мін'юсту під час здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав встановлювати порушення прав та законних інтересів заявників.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2019 у справі №820/5866/17 відсутність будь-яких відомостей про негативні наслідки здійснених позивачем порушень, зокрема, порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб не може бути підставою звільнення позивача від застосування санкцій, передбачених ст.37-1 Закону №1952-IV.
Відтак, доводи позивача щодо відсутності відомостей про негативні наслідки порушень, як на підставу для скасування оскаржуваного наказу, є також безпідставними.
Разом з цим, позивач помилково посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17 та від 20.05.2019 у справі №826/9046/16 щодо оскарження наказів прийнятих за результатом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється відповідно до ст.37 Закону №1952-IV, натомість оскаржуваний наказ прийнятий за наслідком проведення камеральної перевірки відповідно до ст.37-1 Закону цього ж Закону.
Зі змісту абз.2 п.1 Порядку № 990 слідує, що дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється відповідно до ст.37 Закону №1952-IV.
Тому практика Верховного Суду, на яку посилається позивач є не релевантною та не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки у вказаних справах відносини стосувалися процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що передбачена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.12.2015 № 1128, а не проведення камеральної перевірки, що передбачено Порядком № 990.
У спірних правовідносинах відповідачем при прийнятті рішення дотримано принцип пропорційності, оскільки принцип пропорційності, який є загально правовим принципом, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються, та дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що спірний наказ Мін'юсту №3058/5 від 25.08.2023 "Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 ", яким позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідає критеріям правомірності, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування останнього, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, надали суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність оскаржуваних рішень, про що описано вище.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Відмовити в позові державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського Олега Любомировича до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.08.2023 року №3058/5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Державний реєстратор Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: вул. Миру, 3,смт Гусятин,Тернопільська обл., Чортківський р-н,48201, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Міністерство юстиції України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Городецького, 13,м.Київ,01001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622);
Головуючий суддя Мандзій О.П.