Справа № 500/1048/24
29 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання відповіді незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати незаконною відповідь Тернопільської міської ради від 08.01.2024 №315/20224 "Про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 " та її скасувати;
зобов'язати Тернопільську міську раду надати дозвіл інваліду війни ОСОБА_1 на укладання договору земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 відповідно до заяви і доданих документів станом на 26.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2023 позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0040 га на встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 . Протягом місяця дозволу на розробку проекту землеустрою він не отримав, поряд із цим листом виконавчого комітету міської ради від 08.01.2024 року №315/2024 позивача повідомлено про те, що законних підстав для задоволення його заяви немає, що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Ухвалою судді від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.03.2024 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, які суд в силу ст.162 КАС України приймає як відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що 26.12.2023 позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проходу до будівлі магазину, за адресою АДРЕСА_2 в.
08.01.2024 відповідачем надіслано відповідь листом №315/2024, у якому зазначено, що рішенням Тернопільської міської ради від 13.03.2020 №7/47/163 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою вул. Київська,9в. Зважаючи на вищевикладене, немає законних підстав для задоволення клопотання.
Вказує, що 22.07.2015 між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 , укладено договір оренди землі відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку, кад. номер 6110100000:05:002:0069 загальною площею 0.0144га.
Відповідно до п. 15 даного договору земельна ділянка передається для обслуговування нежитлової будівлі.
Таким чином, подавши на затвердження Тернопільської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:05:002:0069 та згодом скріпивши договір оренди землі від 22 липня 2015 року своїм підписом і печаткою, ОСОБА_1 , підтвердив власну згоду на отримання земельної ділянки саме такою площею - 0,0144 га, а отже вважав її цілком достатньою для обслуговування належної йому нежитлової будівлі (магазин), в тому числі для розгрузки товару для магазину (арк. справи 36-37).
Ухвалою суду від 13.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи №500/1048/24 з викликом сторін відмовлено.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
26.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_2 в.
Листом від 08.01.2024 №315/2024 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що законних підстав для задоволення його клопотання немає (арк. справи 7).
Також у даному листі зазначено що рішенням Тернопільської міської рад від 13.03.2020 №7/47/163 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: вул.Київська, 9В.
Не погодившись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Згідно приписів ст.99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п.а та п.в ч.1 ст.99 Земельного кодексу України).
Відповідно до положень ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.
Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.
Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначено статтею 124-1 Земельного кодексу України.
У відповідності до ч.1 ст.124-1 Земельного кодексу України, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До клопотання додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
Згідно з ч.2 ст.124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:
особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;
особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст.124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
З аналізу вищенаведеного слідує, що у випадку встановлення земельного сервітуту на несформованій земельній ділянці особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.
При цьому, за результатами розгляду вказаного клопотання, нормами чинного законодавства чітко визначено обов'язок суб'єкта владний повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу, або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Частинами першою-третьою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що органи місцевого самоврядування повинні діяти відповідно до закріпленої імперативної норми щодо розгляду земельних питань виключно на сесії ради. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Суд зауважує, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину, за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 9в, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа № 315/2024 від 08.01.2024.
Однак суд зазначає, що лист відповідача не є рішенням уповноваженого органу, чим порушено право позивача на належний розгляд його заяви.
За наведеного правового регулювання, відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради винесеного на її пленарному засіданні за результатами розгляду заяви позивача від 26.12.2023, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача уповноваженим органом (сесією ради).
Також представник відповідача зазначив, що рішенням Тернопільської міської ради від 13.03.2020 №7/47/163 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: вул.Київська, 9В.
Однак, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №500/1025/20 (яке залишено в силі судом апеляційної інстанції та набрало законної сили) скасовано рішення Тернопільської міської ради від 13.03.2020 №7/47/163.
Таким чином, оскільки уповноваженим органом та у встановлений спосіб (на пленарному засіданні сесії ради з прийняттям відповідного рішення) відповідачем не розглянуто заяву позивача, належним та ефективним способом відновлення порушеного права є зобов'язання Тернопільської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою та прийняти рішення передбачене ч.3 ст.124-1 Земельного кодексу України.
Вимоги позивача щодо зобов'язання надати дозвіл на укладання договору земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 відповідно до заяви і доданих документів станом на 26.12.2023, - не відповідають змісту заяви з якою він звернувся до відповідача та обставинам встановленим судом, крім цього, є передчасними, оскільки рішення щодо вказаного звернення не прийнято уповноваженим органом ради.
У зв'язку з цим, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради, яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 від 26.12.2023.
Зобов'язати Тернопільську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0040 га для обслуговування (будівництва) земельного сервітуту для влаштування проїзду до будівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_2 в, та прийняти відповідне рішення передбачене ч.3 ст.124-1 Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 34334305);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.