Справа № 500/62/24
29 квітня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Денис А.І., надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Органік Кофі» до Тернопільської митниці у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000189/2 від 13.10.2023 та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403070/2023/000300 від 13.10.2023;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000206/2 від 26.10.2023 та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403070/2023/000321 від 26.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено між позивачем (покупець) та компанією «Redfour MSS Ltd» (Кіпр) (продавець) укладено контракт №ІМ/01-23 від 09.03.2023 за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар - «кава не смажена, зелена з кофеїном в зернах для промислової переробки» на визначених сторонами умовах (з урахуванням додатків до договору). Позивач зазначає, що на виконання умов контракту проводилися постачання (ввезення) вказаного товару на митну територію України, з метою митного оформлення якого товариством подавалися електронні митні декларації із заявленою митною вартістю «за ціною договору».
Позивач вказує, що після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв два оскаржених рішення, якими скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України (шостим) аргументуючи тим, що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, а митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.
Позивач з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень не погоджується, вважає їх протиправними, так як декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
19.01.2024, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що під час здійснення митного оформлення за МД №23UA403070004519U8 від 12.10.2023 та МД №23UA403070004821U1 від 24.10.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено недоліки та невідповідності, відсутність окремих документів, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці. Виявлені фактори вказували на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
При цьому, відповідачем зазначено, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація щодо товару, ввезеного позивачем на територію України в попередніх періодах №UA305160/2023/016620 від 20.05.2023 із ціною на рівні 2,6800 дол. США/кг.
Представник відповідача вказує, що оскаржувані рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. справи 71-85).
Суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної судової справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвало від 14.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, встановивши десятиденний для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання на адресу суду копій усіх документів, доданих до позову та викладених іноземною мовою, з офіційним перекладом на українську мову (в примірниках, відповідно до кількості учасників справи).
Ухвалою від 26.03.2024 суд задоволив клопотання представника позивача та продовжив процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у даній справі на 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про продовження процесуального строку.
01.04.2024, на виконання вимог суду представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 03.04.2024 суд продовжив розгляд справи.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш Органік Кофі» (далі - ТОВ «Фреш Органік Кофі»), зареєстровано як юридичну особу з основним видом економічної діяльності є «оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами».
Як слідує з матеріалів судової справи, 09.03.2023 між компанією «Redfour MSS Ltd» (Кіпр, продавець) та ТОВ «ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ» (Україна, покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1М/01-23 (арк. справи 22-24), згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує каву зелену в зернах (робуста) Guinea (далі товар), в кількості і асортименті вказаному в додатках-специфікаціях (рахунках-фактурах) до цього контракту, що є його невід'ємною частиною на умовах, викладених у цьому контракті (пункт 1.1)
Сторони узгодили, що ціна на товар, який продається за цим контрактом становить 1,30 (один долар США 30 центів) за один кілограм кави на умовах доставки FOB (Free on Board /Вільно на борту) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2020 року) Конакрі, Гвінея. Загальна вартість партії товару вказується в додатках-специфікаціях (рахунках-фактурах) на кожну поставку товару, до цього контракту (пункт 2.1). В ціну включена вартість тари, упаковки, маркування (пункт 2.3).
Умовами договору передбачено, що продавець поставляє покупцю товари, що продаються за цим контрактом, на умовах FOB (Free on Board /Вільно на борту) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2020 року) Конакрі, Гвінея протягом терміну дії даного контракту. Дата доставки - це дата завантаження товару на борт судна в місці доставки (пункт 3.1.). Товари поставляються партіями узгодженими в додатках-специфікаціях (рахунках-фактурах) до цього контракту (пункт 3.2). Термін поставки узгоджується сторонами і фіксується в рахунку-проформі (проформа) для кожної окремої партії і становить до 15 днів від дати рахунку-проформи. У разі затримки доставки товару, продавець зобов'язаний повідомити покупця, не пізніше ніж за десять (5) днів до дати поставки узгодженої в рахунку-проформі (проформі) (пункт 3.3).
Так, зі змісту пункту 3.4. вказаного договору слідує, що сторони в договорі визначили, що вантажовідправником по даному контракту є: AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL.
Умовами договору визначено, що платежі за товари, що постачаються повинні проводиться в доларах США в безготівковій формі на рахунок продавця з використанням платіжних доручень (пункт 4.1). Платежі за цим контрактом здійснюються покупцем шляхом оплати вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти днів) з моменту поставки, на підставі підписаного сторонами додатку-специфікації та виставленого продавцем рахунку-фактури (інвойсу) (пункт 4.2).
Судом встановлено, що на виконання цього зовнішньоекономічного контракту Товариством згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №2/23 від 28.07.2023 та рахунком-фактурою (інвойс) №3/23 від 01.08.2023 на митну територію України ввезено товар.
Так зокрема, уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення дві МД типу ІМ40ДЕ, а саме:
МД №23UA403070004519U8 від 12.10.2023, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Кава не смажена, зелена з кофеїном в зернах для промислової переробки: Green caffee GUINEA screen 16 Robusta - 36368 кг. Торгівельна марка: нема даних. Виробник: AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL. Країна виробництва: GN», до якої згідно відомостей, що міститяться у гр. 44 МД, до митного оформлення подано такі документи:
сертифікат якості №814/ONCQ/AGUIPEX/2023 від 29.07.2023;
пакувальний лист №2 від 28.07.2023;
рахунок-проформа №1-2/23 від 24.07.2023;
рахунок-фактура (інвойс) №2/23 від 28.07.2023;
коносамент №229317058 від 11.09.2023;
накладна УМВС №039792 від 01.10.2023;
фітосанітарний сертифікат №807від 29.07.2023;
сертифікат про походження товару №814 MC/ONCQ/AGUIPEX/2023 від 29.07.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №132 від 10.10.2023;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару №21384 від 09.10.2023;
розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 28.07.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ІМ/01-23 від 09.03.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №2 від 28.07.2023;
договір про надання послуг митного брокера №б/н від 01.10.2023;
договір (контракт) про перевезення №21384 від 14.07.2023;
договір (контракт) про перевезення №ТЕО-043888444 від 08.05.2023;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10572545 від 11.10.2023;
копія митної декларації країни відправлення №20230070 від 29.08.2023 (арк. справи 77);
МД №23UA403070004821U1 від 24.10.2023, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Кава не смажена, зелена з кофеїном в зернах для промислової переробки: GUINEA SCREEN 16 ROBUSTA (Робуста) - 640 мішків (36240 кг). Торговельна марка: нема даних Виробник: AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL Країна виробництва: Гвінея-GN, Місць: 640 мішків.», до якої згідно відомостей, що містяться у гр. 44 МД, до митного оформлення подано наступні документи:
сертифікат якості №817/ONCQ/AGUIPEX/2023 від 04.08.2023;
пакувальний лист №3 від 01.08.2023;
рахунок-фактура (інвойс) №3/23 від 01.08.2023;
коносамент №MAEU228750514 від 12.09.2023;
накладна УМВС №040154 від 12.10.2023;
фітосанітарний сертифікат №820 від 04.08.2023;
сертифікат про походження товару №817 MC/ONCQ/AGUIPEX/2023 від 04.08.2023;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №140 від 19.10.2023;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 01.08.2023;
розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 01.08.2023;
некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) №06 від 01.08.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ІМ/01 -23 від 09.03.2023;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація №3 від 30.07.2023;
договір (контракт) про перевезення №24/03-21-2 від 24.03.2021;
договір (контракт) про перевезення №ТЕО-043888444 від 08.05.2023;
інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №10628218 від 23.10.2023;
- інші некласифіковані документи - лист виробника товару №б/н від 17.10.2023 (акр. справи 79 зворот).
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО «Інспектор» згенеровано форми митного контролю, а саме: 101-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 107-3 Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 115-7 Перевірка з метою виявлення товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності відповідно до розділу XIV Митного кодексу України. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.
Відповідачем направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці повідомлено, що всі документи, які підтверджують митну вартість кави GUINEA скрін 16 (Робуста), отримані від відправника AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL (Республіка Гвінея) по контракту №ІМ/01-23 від 09.03.2023, були представлені декларантом.
За результатами здійснення митного контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою відповідача прийнято два оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: №UА403070/2023/000189/2 від 13.10.2023 та №UА403070/2023/000206/2 від 26.10.2023, та картки відмови (відповідно) (арк. справи 16-17, 14-15).
Судом встановлено, що зміст графи 33 вказаних рішень є аналогічним, у яких відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні(перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
За результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 09.03.2023 №ІМ/01-23. Встановлені невідповідності щодо витрат включених у ціну товару; згідно з п. 2.2 договору від 09.03.2023 №ІМ/01-23, в ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування, однак не надано калькуляцію ціни. Крім того, із порту призначення до митного кордону України, задекларований товар переміщувався залізничним видом транспорту перевізником «РКР CARGO CONNECT Sp. z. о. о.», однак декларантом не надано транспортно-експедиційного договору, документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника.
Встановлено, що в поданій довідці про транспортно-експедиторські витрати від 09.10.2023 №21384 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК України). В поданих рахунках-фактурах про транспортно-експедиторські витрати від 10.10.2023 №132 та 19.10.2023 зазначено договір контракт на перевезення який зазначений в 44 гр. МД, але не надано копію даного договору, а в наданих специфікаціях №3 від 30.07.2023 та №2 від 28.07.2023 не вказані умови поставки.
В наданих розрахунках ціни (калькуляції) б/н від 28.07.2023 та б/н від 01.08.2023 не вказано вартість сировини (кави). Надані прайс-листи від 28.07.2023 б/н та від 01.08.2023 адресовано виключно ТОВ «Фреш Органік Кофі», містить інформацію щодо цін товарів виключно на умовах поставки FOB Conakry та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.
Відповідач вказав, що таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості заявлених товарів зі схожими технічними характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах (www.alibaba.com, made-in-china.com.) є вищою за заявлену декларантом. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.
За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 20.05.2023 №UA305160/2023/016620 на рівні 2,6800 дол. США/кг.
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Однак позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій за заявленою митною вартістю (за ціною договору) та коригуванням митної вартості товарів, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Так, засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу наведених положень слідує, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за умови наявності хоча б однієї з підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Частиною третьою статті 57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України:
на виконання пункту 1 цієї норми подано декларацію митної вартості з вказівкою на документи, що підтверджують заявлену митну вартість (графа 44 декларації митної вартості);
на виконання пункту 2 - зовнішньоекономічний договір (контракт) №IM/01-23 від 09.03.2023 з додатком специфікаціями №2 від 28.07.2023 та №3 від 30.08.2023, у якій сторони вказали загальну кількість та суму партії товару зеленої кави GUINEA скрін 16 (Робуста) в узгодженій кількості за ціною 1,30 США/кг;
на виконання пункту 3 - рахунки-фактури (інвойс) №2/23 від 28.07.2023 та №3/23 від 01.08.2023;
на виконання пункту 4 - банківський платіжний документ, що стосується оплати товару, не надавався, бо строк сплати не настав. Так, за умовами пункту 4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № IM/01-23 від 09.03.2023 платежі здійснюються покупцем шляхом оплати вартості поставленого товару протягом 30 днів з моменту поставки, на підставі підписаного сторонами додатку-специфікації та виставленого продавцем рахунку-фактури (інвойсу);
на виконання пункту 5 - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: пакувальний лист AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL (виробник товару); прейскурант (прайс-лист) виробника товару AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL; розрахунки ціни (калькуляція) виробника товару; листи виробника AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL з відомостями про партію товару: кількість, ціну за кг, загальну вартість. При цьому, умови контракту №ІМ/01-23 від 09.03.2023 передбачають що виробник AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL товару, який купується позивачем через посередника REDFOUR MSS LTD, одночасно витупає вантажовідправником по контракту (пункт 3.4 контракту), з огляду на що більшість документів, що підтверджували митну вартість надані саме вантажовідправником - виробником товару. Вантажовідправником кави GUINEA скрін 16 (Робуста) є AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL (виробник товару), про що сторонами було домовлено при підписанні контракту, а тому на підтвердження понесення витрат, декларантом окрім контракту подано калькуляцію від виробника від 15.06.2023, прайс-лист від 09.03.2023, копію МД країни відправлення;
на виконання пункту 6 - рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги та договір (контракт) про перевезення №TEO-043888444 від 08.05.2023, довідка №93 від 29.08.2023;
на виконання пункту 7 - ліцензія на імпорт товару не подавалась, оскільки товар не підлягає ліцензуванню;
на виконання пункту 8 - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не подавались, оскільки страхування товару не здійснювалось.
Крім того, як встановлено судом, разом з митною декларацією додатково були надані і інші документи, що стосуються товару: сертифікати якості, фітосанітарні сертифікати, сертифікати про походження товару, а також (суд наголошує) надано копії митних декларацій країни відправлення.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суд зазначає, що вони містить загальні фрази цитування положень МК України, як-от, «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару». Таке обґрунтування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості з покликанням на типові формулювання з нормативних актів та загальні фрази на підтвердження сумнівів митного органу щодо заявленої митної вартості товару, не може вважатися достатнім і правомірним за своєю суттю.
Стосовно інших обставин і розбіжностей на, які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, то суд встановив таке.
В оскаржених рішеннях відповідач вказав у недоліку неналежне підтвердження транспортних витрат. Дослідивши надані стороною позивача докази у спростування покликань відповідача, суд зазначає таке.
Так, доказами у межах спірних правовідносин транспортних витрат є: договір (контракт) про перевезення №TEO-043888444 від 08.05.2023, листи про прибуття вантажу, відомості про контейнери, коносаменти та довідки про транспортно-експедиторські витрати. Про надання вказаних документів митному органу при митному оформленні товару свідчить посилання на них в оскаржуваному рішенні та не спростовується у відзиві на позовну заяву.
Вказані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару за напрямками з пункту навантаження Конакрі (Гвінея) до пункту розвантаження Гданськ (Польща), далі з порту м. Гданськ до Тернопільської області (Україна) (залізничним транспортом).
Відповідно до пункту 1.1 договору №ТЕО-О43888444 від 08.05.2023, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ "АФ-Групп Україна" (експедитор), клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за винагороду і за рахунок Клієнта транспортно- експедиторське обслуговування (TEO), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за погодженням Сторін. Пунктом 1.3 договору визначено, що під кожне конкретне перевезення клієнт та експедитор підписують заявку, в якій обмовляється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.
Пунктом 4.3 передбачено, що клієнт оплачує послугу з перевезення вантажу, супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження і/або розвантаження вантажу, агентський збір, тощо), на підставі виставленого рахунку по факту прибуття вантажу до місця призначення (розвантаження). Рахунок Експедитора, надісланий за допомогою електронних засобів зв'язку, вважається належним чином отриманий Клієнтом і приймається для оплати).
Відповідно до довідки про транспортні витрати №21384 від 09.10.2023, яка була пред'явлена до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Конакрі до Тернопільської області становить 310248,12грн компенсація вартості послуг ТЕО, виконаних нерезидентом за межами України, становить 300202,00грн.
Відповідно до довідки про транспортні витрати №21483 від 19.10.2023, яка була пред'явлена до митного оформлення, вартість перевезення по маршруту Конакрі до Тернопільської області становить 310248,10грн, компенсація вартості послуг ТЕО, виконаних нерезидентом за межами України становить, 299588,14грн.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.
Позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було додано витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та плата експедитору.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
З огляду на це суд зазначає, що видані експедитором ТОВ "АФ-Групп Україна" довідки №21384 від 09.10.2023 та №21483 від 19.10.2023, про транспортні витрати разом з договором на надання транспортно-експедиторського обслуговування, є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо тверджень митниці стосовно того, що в довідках про вартість транспортно-експедиторських послуг вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України, проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК України).
Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання, яке визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місце постачання послуг визначається відповідно до пунктів 186.2 - 186.4 статті 186 ПК України.
Згідно з підпунктом "ж" пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 ПК України). Отже, місцем постачання послуг з перевезення вантажів є місце реєстрації постачальника таких послуг.
Послуги з перевезення вантажів надаються нерезидентами, отже, з урахуванням норм пункту 185.1 статті 185 ПК України, за операціями з постачання таких послуг об'єкта оподаткування ПДВ не виникає.
При цьому транспортно-експедиторські послуги, що надаються замовнику-резиденту експедитором-нерезидентом, є самостійним об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання відповідно до підпункту "ж" пункту 186.3 статті 186 ПК України є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, тобто, у даному випадку, митна територія України. Податкові зобов'язання за операціями з постачання таких послуг нараховуються отримувачем послуг від нерезидента виходячи з вартості експедиторської винагороди у порядку, визначеному статтею 208 ПК України.
Відповідно до пунктів 208.2, 208.3 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.
При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.
Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема, відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.
Таким чином, ПДВ на суму коштів, зазначених як винагорода експедитору-нерезиденту є окремим об'єктом податку на додану вартість, який сплачується виключно отримувачем послуг на території України і не повинен включатись до транспортних витрат, які надаються до кордону України і які включаються у митну вартість товару в ході митного оформлення. Додавання суми ПДВ до транспортних витрат, як складової митної вартості, призвело б до подвійного оподаткування ПДВ, з огляду на що вказані сумніви митного органу суд оцінює критично.
При цьому, щодо ненадання митному органу доказів розрахунку (калькуляції) ціни за основним договором суд оцінює критично, позаяк надання такого розрахунку не може вплинути на не підтвердження вартості товару за основним договором.
Ще одна обставина, на яку вказує відповідач, у підставах неприйняття митної вартості товарів за ціною договору, стосується того, що поданий до митного оформлення прайс-лист адресований виключно ТОВ «ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ», а тому не є прайс-листом для необмеженого кола покупців.
З цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.
Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 09.03.2023, відповідає іншим документам, які надавалися позивачем до митного оформлення з урахуванням націнки посередника, то це дає підстави вважати, що ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.
Також суд зазначає висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості товару щодо оскаржених рішень позивач долучив до матеріалів справи висновок Держаного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», відповідно до змісту якого на запит Держаного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» отримано лист від компанії виробника кави AGENCE BALYA INTERNATIONAL SARL (Гвінея) №5 від 02.10.2023, згідно з яким ціна на каву зелену несмажену в зернах GUINEA скрін 16 (Робуста) на умовах поставки FOB Conakry, Гвінея у березні-вересні 2023 становила 1,25 дол.США/кг. Суд зазначав про торгового посередника компанією «Redfour MSS Ltd» (Кіпр, продавець), який є продавцем кави позивачу за ціною 1,30 дол. США/кг.
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося від цього ж суб'єкта ЗЕД, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості. Такі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023.
Щодо спрацювання індикаторів ризиків при митному оформленні товару, ввезеного позивачем, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17, в якій касаційний суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 у справі №810/2547/17).
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО «Інспектор» та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю ідентичних товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже такі є протиправним та підлягають скасуванню.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 6056,00грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000189/2 від 13.10.2023 та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403070/2023/000300 від 13.10.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА403070/2023/000206/2 від 26.10.2023 та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403070/2023/000321 від 26.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ" судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ОРГАНІК КОФІ" (місцезнаходження: просп. Злуки, 41, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46024, код ЄДРПОУ: 43888444);
відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576).
Головуючий суддя Мірінович У.А.