Справа № 500/751/24
29 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати незаконною дію (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у перерахунку належних пенсійних виплат, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області врахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 на посаді директора МП «Контакт»; з 02.10.1995 по 07.08.1999 на посаді інженера по монтажу вентиляційних систем Фірми «Лукова» ЛЛС; з 01.01.2004 по 04.06.2008 за частковий стаж роботи в ЗАТ «Центр Сервіс-Л», зобов'язати перерахувати розмір пенсії починаючи з 09.03.2022 з урахуванням наведеного стажу і заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації виходячи з інформації, що є у довідках про дохід фізичної особи форми №2-НДФЛ за 2000-2008 роки.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.12.2023 №10013-11281/П-02/8-1900/23 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, зокрема, не враховано до страхового стажу спірні періоди роботи і заробітну плату, отримувану з 2000 по 2008. Проте, позивач вважає, що неврахування для обчислення розміру пенсії заробітної плати, виплаченої роботодавцями на території російської федерації є прямим порушенням прав позивача, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача. До того ж, звернув увагу суду на тому, що для врахування при обчисленні розміру пенсії позивача заробітної плати за період з 2000 по 2008 підстав також немає. Вважає, що з позовом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії позивач звернувся в лютому 2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить задовольнити даний позов повністю.
Судом встановлено, що позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідь на звернення позивача щодо страхового стажу, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №11013-11281/П-02/8-1900/23 позивача повідомлено про наступне. До страхового стажу не враховано період роботи з 01.02.1988 по 18.06.1988 в колгоспі ім. Щорса, відповідно до записів трудової книжки, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за вказаний період. Також не зараховано період роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 в МП «Контакт», оскільки трудова книжка заповнена не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: вищевказаний запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства що не є чітким (не читається). Одночасно, до страхового стажу не зараховано період роботи у фірмі «Лукова», так як підстава звільнення (наказ та дата) у трудовій книжці дописані та даний запис завірено відтиском печатки, за якою неможливо ідентифікувати підприємство та мову, якою виконана печатка. Переклад даної печатки з іноземної на державну мову відсутній. До страхового стажу не враховано також періоди роботи в російській федерації з 01.01.2004 по 04.06.2008, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації. Також, відповідач вказав, що відсутні підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати за період з 2000 по 2008 рік підстав також немає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Щодо незарахування спірних період роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 на посаді директора МП «Контакт»; з 02.10.1995 по 07.08.1999 па посаді інженера по монтажу вентиляційних систем Фірми «Лукова» ЛЛС, суд зазначає наступне.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач з 01.02.1992 по 25.09.1995 працював на посаді директора МП "Контакт", з 02.10.1995 по 07.08.1999 на посаді інженера з монтажу вентиляційних систем Фірми "Лукова" ЛЛС.
Разом з тим, матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про недостовірність вказаних записів у трудовій книжці.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу з огляду на те, що трудова книжка заповнена не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (запис про звільнення з роботи завірено печаткою підприємства, що не є чітким (не читається), підстава звільнення (наказ та дата) у трудовій книжці дописані та запис завірено відтиском печатки, за якою неможливо ідентифікувати підприємство та мову, якою виконана печатка, переклад даної печатки з іноземної на державну мову відсутній), є протиправними.
З огляду на це, суд вважає, що вищезазначені спірні періоди роботи підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування спірних періодів роботи з 01.01.2004 по 04.06.2008 за частковий стаж роботи в ЗАТ «Центр Сервіс-Л», суд зазначає наступне.
Згідно записів №29, 33 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач з 17.06.2023 прийнятий в порядку переведення начальником енергомеханічної служби у ЗАТ "Центр Сервіс-Л", та з 04.06.2008 звільнений роботи за згодою сторін.
Разом з тим, при незарахуванні вказаного періоду відповідач покликається на те, що відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 та була чинною станом на дату призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" однак у період роботи позивача з 23.10.2015 по 30.08.2020 вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Окрім цього, на теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами чи плати страхових внесків за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки, з 24.02.2022 у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Поряд з цим, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд зауважує, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Разом з тим, неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
З огляду на це, на думку суду, відмова у зарахуванні до страхового стажу спірного період роботи з єдиної підстави, такої як відсутність даних про сплату страхових внесків, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Таким чином, на думку суду, дії відповідача щодо незарахування спірного періоду роботи з 01.01.2004 по 04.06.2008 в ЗАТ «Центр Сервіс-Л», є протиправними. Послідовно, суд вважає, що даний період підлягає до зарахування до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання перерахувати розмір пенсії починаючи з 09.03.2022 з урахуванням наведеного стажу і заробітної плати за період трудової діяльності на території російської федерації виходячи з інформації, що є у довідках про дохід фізичної особи форми №2-НДФЛ за 2000-2008 роки, суд зазначає наступне.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, при цьому, зарахування спірних періодів роботи позивача відповідачем ще не здійснено, тому такі вимоги є передчасними.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд вважає, що у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 на посаді директора МП «Контакт»; з 02.10.1995 по 07.08.1999 на посаді інженера по монтажу вентиляційних систем Фірми «Лукова» ЛЛС, з 01.01.2004 по 04.06.2008 в ЗАТ «Центр Сервіс-Л».
Вирішуючи даний спір по суті, суд перевіряє рішення відповідача, що оформлене листом №11013-11281/П-02/8-1900/23 від 06.12.2023 на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України. Відтак, на переконання суду, у спірному випадку слід визнати не лише дії відповідача щодо відмови у зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, але й визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, що оформлене листом №11013-11281/П-02/8-1900/23 від 06.12.2023.
При цьому, суд також зауважує, що у спірному випадку відмова відповідача викладена у листі, датованому 06.12.2023, відтак у спірному випадку позивачем не порушений строк звернення до суд з даним позовом.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 на посаді директора МП «Контакт»; з 02.10.1995 по 07.08.1999 на посаді інженера по монтажу вентиляційних систем Фірми «Лукова» ЛЛС, з 01.01.2004 по 04.06.2008 в ЗАТ «Центр Сервіс-Л».
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №11013-11281/П-02/8-1900/23 від 06.12.2023 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1992 по 25.09.1995 на посаді директора МП «Контакт», з 02.10.1995 по 07.08.1999 на посаді інженера по монтажу вентиляційних систем Фірми «Лукова» ЛЛС, з 01.01.2004 по 04.06.2008 в ЗАТ «Центр Сервіс-Л».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_2 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 29 квітня 2024 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.