Справа № 500/259/24
29 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, відповідач-1), Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі, відповідач-2), в якому просить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу - серії ПШ №028028 від 02.01.2024 про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 гривень - визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що доказом маси автомобіля може бути лише зважування у спеціально відведених місцях, тобто обладнаних відповідно до вимог закону стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю. На думку позивача, винесені на підставі відомостей щодо ТТН адміністративно-господарські штрафи без фактичного зважування на пункті ДВК є протиправними, за своєю суттю та підлягають скасуванню в установленому законом порядку. Також, просить врахувати, що в ТТН №YY00-227818 від 13.11.2023 вказано водія ОСОБА_2 , ВОВ 005827, що не відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а також вагу зазначено із врахуванням ваги транспортного засобу. Вказані відомості, на переконання позивача, підтверджують необхідність проведення точного габаритно-вагового контролю та встановлення особи, яка здійснювала перевезення вантажу, а також чи самостійно особа здійснювала перевезення вантажу чи на виконання договірних відносин інших осіб. Звернув увагу суду, що при складанні актів та винесенні постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу не зазначені будь-які належні докази того, що при в'їзді на автодорогу А/Д О-236418 1 км наявні знаки, що попереджують водія про з'їзд на дороги місцевого значення або встановлені габаритно-вагові обмеження для транспортних засобів. Додатково зазначив, що автомобільна дорога а/д О-236418 км вказана у Постанові від 02.01.2024 серії ПШ №028028 про застосування адміністративно-господарського штрафу відсутня переліку обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області. До того ж, на переконання позивача, факт підпису водія у складеному акті серії АВ №005227 "Копію отримав" не є визнанням правопорушення, а лише підтверджує факт ознайомлення з таким актом. Крім того, просить врахувати, що водій звертався до інспекторів з проханням здійснити повторне зважування ТЗ, однак йому було відмовлено.
Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також, даною ухвалою постановлено залучити Державну службу України з безпеки на транспорті як другого відповідача у справі. Також, ухвалою встановлено відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що перевіркою зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю відповідно до вимог підпункту 5-1 пункту 1 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007. Просить врахувати, що під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено: маса транспортного засобу з вантажем становить 39,0 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 62,5%. Просить врахувати, що в даному випадку було проведено документальний контроль, шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу, яка вказана у наданій для перевірки товарно-транспортній накладній. Просить врахувати, що на офіційному сайті державної установи «Служба місцевих доріг Хмельниччини» у вкладці «водіям і перевізникам» наведено карту доріг. Вказує, що автомобільна дорога 0-230418 належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони. Відтак, вважає, що вказана інформація є загальнодоступною для ознайомлення для недопущення випадків перевищення вагових норм, аналогічно ситуації, що склалася під час перевірки. Також, на переконання представника Державної служби України з безпеки на транспорті, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснено у спосіб, визначений чинним законодавством.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001018 від 10.11.2023 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Укртрансбезпеки у період з 13.11.2023 по 19.11.2023, проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів автомобільних перевізників на території: площина на території радіусом 200 км. з центром на АДРЕСА_1 , А/Д Н-25, 230-233 км., 273 км., А/Д Н-03, 169-170 км., 192 км., 270 км., 288 км., А/Д М-30, 214 км., 252 км., 280 км., 321 км вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", інших вимог законодавства.
13.11.2023 уповноваженими особами відповідачів складено Акт №АВ005227 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Також, 13.11.2023 уповноваженими особами відповідачів складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №028804. Зокрема, під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН №YY00-227818 від 13.11.2023 с. Гуменці - с. Вілія. Під час перевірки встановлено: водій рухався автомобільною дорогою місцевого значення , повна маса транспортного засобу 39 т при дозволеній для доріг місцевого значення - 24 т, що на 62,5% перевищує дозволену. Порушено п. 22.5 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1301 від 10.10.2001. В Акті зазначено про порушення позивачем ч. 1 абз. 17 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм у 30 відсотків при перевезенні неподільного або подільного вантажу без відповідного дозволу.
В даному Акті у графі "Пояснення водія про причини порушень" зазначено "я не знав, що цією дорогою їздити не можна, вказівних знаків не було" копію Акту отримав, водій ОСОБА_3 .
В подальшому, позивачу направлено повідомлення від 27.11.2023 "Про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства", яким запропоновано позивачу прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 02.01.2024 з 10.00 год по 16.00 год.
Після цього, Відділом Державного нагляду (контролю) у Тернопільській області складено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №028028 від 02.01.2024, якою за порушення абз. 17 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу ФОП ОСОБА_1 .
Також, на адресу позивача надіслано повідомлення від 04.01.2024, зі змісту якого вбачається, що адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється (квитанція, платіжне доручення із зазначенням номера постанови) територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Не погоджуючись з постановою відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Як передбачено статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.
Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частин 7, 14 статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідачів.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок «Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1567).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 12. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
В даних спірних правовідносинах перевізником виступає - ФОП ОСОБА_1 , що й не заперечується ним, а отже, на думку суду, суб'єкт відповідальності визначений правильно.
У відповідності до Договору оренди рухомого майна №1 від 05.07.2021, укладеного між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар), Орендодавець передає, а Орендар приймає за плату в користування автомобіль МАН TGX 18.440 випуск 2013 року, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ВАНТАЖНИЙ СПЕЦІАЛЬНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ - Е, який зареєстрований в ТСЦ 6143. 13 листопада 2020 року та напівпричіп MEGA MNW, випуск 2006 року, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , НАПІВПРИЧІП -СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ, Н/ПР-САМОСКИД-Е, який зареєстрований в ТСЦ 43.18 листопада 2020 року, що є предметом цього договору належить "Орендодавцю" на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого в ТСЦ 6143 13 листопада 2020. Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого в ТСЦ 6143 , 18 листопада 2020 року (Майно).
Суд зазначає, що пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до пункту 11.3 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Відповідно до пункту 11.4 Правил №363, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Пунктом 10.6 Правил №363 передбачено, що після укладення Договору або разового договору Перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, якщо Замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з Перевізником змінені реквізити цих документів.
Відповідно до статті 52 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник має право: відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів; відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо.
Зважаючи на вищезазначене, водій ТЗ перед прийняттям вантажу зобов'язаний перевірити відповідність реквізитів ТТН договору перевезення, в тому числі відповідність маси ТЗ із вантажем, зазначеної у ТТН договору перевезення вантажу та чинним нормам законодавства щодо дозволених вагових параметрів.
Отож, за умови будь-яких невідповідностей, водій може відмовитись від прийняття вантажу для перевезення, узгодивши зазначене з перевізником.
З наведеного мотиву, вирішуючи даний спір по суті, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що в ТТН №YY00-227818 від 13.11.2023 вказано водія ОСОБА_2 , ВОВ 005827, що не відповідає встановленим фактичним обставинам справи
У даному випадку водієм транспортного засобу MAN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки MEGA MNW, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 пред'явлено для перевірки товарно-транспортну накладну №YY00-227818 від 13.11.2023 (автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 ).
Згідно даної ТТН, водієм здійснювалось перевезення товару "курячий послід", одиниця виміру - т., кількість 24,00.
При цьому, за результатами проведеної перевірки уповноваженими особами відповідача встановлено, що водій рухався автомобільною дорогою місцевого значення, повна маса транспортного засобу 39 т при дозволеній для доріг місцевого значення - 24 т, що на 62,5% перевищує дозволену.
Також, як слідує з товарно-транспортної накладної, у спірному випадку загальна вага автомобіля з вантажем становила 39,0 ., загальна вага причепа з вантажем -31,32 т.
То ж, суд приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що в даному випадку було проведено документальний контроль, шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу, яка вказана у наданій для перевірки товарно-транспортній накладній.
Суд звертає увагу, що позивачем до позову не додано жодних документів, які б підтверджували те, що до прийняття вантажу до перевезення він перевірив вагу вантажу, що перевозиться та відповідність її договору про перевезення та нормам Правил дорожнього руху України, висловив будь-які заперечення щодо не проведення зважування перед перевезенням вантажу вантажовідправником, чи вчинив будь-які інші дії щодо встановлення маси ТЗ із вантажем до прийняття останнього до перевезення.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%, зокрема, такий висновок зроблено в Акті перевірки від №028804.
Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила).
Відповідно до пункту 1 Правил визначено, що вони встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Правилами, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктами 2, 3 даних Правил Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Як встановлено пунктом 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 25 Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Пункт 1 Порядку №879 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах.
Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Як слідує зі змісту підпункту 5-1 пункту 2 даного Порядку документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують допустимої фактичної маси для вантажного автомобіля: двохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 24 т на дорогах місцевого значення.
Жодних дозвільних документів, які давали право на рух даного транспортного засобу під час проведення перевірки чи розгляду справи по суті не подано, також позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу, які б зафіксовані в акту перевірки порушення, спростували та чітко констатували перевезення вантажу іншої ваги, тощо.
Суд зазначає, що виявлене відповідачем порушення є перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для застосування відповідних санкцій, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», що і було зроблено відповідачем.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування виявлених порушень сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Суд також зауважує, що клопотань про проведення точного габаритно-вагового контролю уповноважена особа позивача (водій транспортного засобу) не заявляла і таких заперечень у актах перевірки не виклала.
Отже, водій не був позбавлений під час перевірки спростувати інформацію в частині ваги завантаженого ТЗ, але зазначеним правом не скористався.
З огляду на це, доводи позивача про непроведення точного габаритно-вагового контролю зважаючи на відсутність таких клопотань з боку водія є безпідставними.
Крім цього, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до пункту 1 розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №100/2022-р від 10.02.2022 «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області», передано автомобільні дороги загального користування місцевого значення в існуючому стані з балансу державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» на баланс державної установи «Служба місцевих доріг Хмельниччини» (на праві господарського відання).
Як слідує з відомостей з офіційного сайту державної установи «Служба місцевих доріг Хмельниччини» у вкладці «водіям і перевізникам» наведено карту доріг.
Згідно даного переліку автомобільна дорога 0-230418 належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони.
Відтак, на думку суду, вказана інформація є загальнодоступною для ознайомлення з метою недопущення випадків перевищення вагових норм, аналогічно ситуації, що склалася під час перевірки.
Суд також зазначає, що позивачу направлено повідомлення від 27.11.2023 "Про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства", яким запропоновано позивачу прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 02.01.2024 з 10.00 год по 16.00 год. Вручення вказаного повідомлення підтверджується реєстром відправлень за 27.11.2023.
Вказане свідчить, що відповідачем дотримано вимоги законодавства в частині належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.
Отже, враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд також враховує, що у постанові від 29.01.2020 у справі 814/1460/16 Верховний Суд сформулював висновок, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто на момент їх вчинення.
Відтак, враховуючи зафіксовані порушення законодавства, 02.01.2024 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн., відповідно абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Пунктом 29 Порядку №1567 визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи слідує, що Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ028028 від 02.01.2024 була направлена позивачу супровідним листом від 04.01.2024 №713/37/24-24, на підтвердження чого відповідачем долучено реєстр згрупованих відправлень (Список №123).
Суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
То ж, на переконання суду, спірна постанова винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень із дотриманням процедури її розгляду та прийняття та у відповідності до норм Закону України Про автомобільний транспорт, Порядку №1567 та є правомірною.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи та докази, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позову, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 29 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідачі - Державна служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження:вул. Антоновича, 51, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ:39816845);
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження:вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46027 код ЄДРПОУ:39816845).
Головуюча суддя Дерех Н.В.