Справа № 500/8166/23
11 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни
представника позивача Горщар С.В.
представника відповідача Мартиць В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, яка зареєстрована за № 2879 про призначення пенсії за віком. Також у поданій заяві позивач зазначила, що у 1996 році раніше вже отримувала пенсію по інвалідності в Автономній республіці Крим, де на той час проживала.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 04.12.2023 за № 1000-0210-8/186739 повідомило позивача що за наслідками розгляду її заяви прийнято рішення та у додатку до цього листа долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач) від 20.11.2023 № 104450010589 про відмову у призначенні пенсії.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік позивача складає 63 роки та 7 місяців, а страховий (трудовий) стаж становить 29 років 08 місяців 03 дні, що за приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатнім для призначення відповідного виду пенсії. Тобто відповідачем визнається, що позивач виконала всі необхідні умови а саме набула достатнього стажу та досягла необхідного віку.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недотриманням п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає рішення відповідача протиправним та звернулася до суду за захистом своїх прав. Відмова відповідача у призначенні та виплаті їй пенсії є незаконною.
Ухвалою суду від 26.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 09.01.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно наданих документів позивач проживала у Автономній республіці Крим до 2014 року, що позивач не заперечує.
У заяві про призначення пенсії позивач зазначає, що вона отримувала пенсію по інвалідності в АР Крим у 1996 році.
Після анексії АР Крим позивач виїхала на підконтрольні Україні території та являлась ВПО згідно довідки №3216-5002961076 від 18.09.2023.
Згідно рішення Бучацької міської ради №133 позивачу скасовано статус ВПО.
Відповідач зазначив, що позивач документів що свідчать про скасування статусу ВПО до органу Пенсійного фонду України не надала.
Згідно із п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1, зокрема з питань призначення та переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, поданим громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234.
Внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Відповідно до Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позбавлене можливості направити запит щодо витребування пенсійної справи позивачки до органів російської федерації, оскільки військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який є продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року на 90 діб - до 20 травня 2023 року, відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що є поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Відповідно, повністю припинено поштове співробітництво з країною- агресором.
Оскільки у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області немає можливості отримати з російської федерації пенсійну справу позивача та, відповідно, перевірити, чи не отримує ОСОБА_1 пенсію від органів російської федерації, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Таким чином, позивачу відмовлено в отримані пенсії у зв'язку з недотриманням пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 25.01.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 20.02.2024 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року доручено Тернопільському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання 20 лютого 2024 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалами суду від 20.02.2024 року, від 12.03.2024 року відкладено на 12.03.2024 року о 10:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволенні відмовити повністю.
Суд, заслухавши сторін, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач) є громадянкою України згідно паспорту серія НОМЕР_1 що видано Первомайським РВ ГУМВС України в Криму 09.12.1995; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2023/009345447 від 15.11.2023; є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серія АВ №1115096 від 31.08.2023; є матір'ю військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 31.07.2023.
Позивач зазначає, що вона проживала у Автономній республіці Крим до 2014 року, після анексії якої країною-агресором, виїхала до м. Буча Київської області де проживала як внутрішньо-переміщена особа, у подальшому придбала житло та зареєструвала місце проживання за вищевказаною адресою. Дані обставини підтверджує рішення Бучанської міської ради від 15.1 1.2023 за № 13 «Про скасування довідки ВПО ОСОБА_1 ».
15.11.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, яка зареєстрована за № 2879 про призначення пенсії за віком. На підтвердження наявного страхового (трудового) стажу позивачем були надані: свідоцтво про навчання № 2579 від 06.07.1979, трудова книжка НОМЕР_3 від 21.09.1977, свідоцтво про укладення шлюбу від 14.02.1981.
Також у поданій заяві позивач зазначила, що у 1996 році раніше вже отримувала пенсію по інвалідності в Автономній республіці Крим, де на той час проживала.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 04.12.2023 за № 1000-0210-8/186739 повідомило позивача що за наслідками розгляду її заяви прийнято рішення та у додатку до цього листа долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач) від 20.11.2023 № 104450010589 про відмову у призначенні пенсії.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік позивача складає 63 роки та 7 місяців, а страховий (трудовий) стаж становить 29 років 08 місяців 03 дні, що за приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатнім для призначення відповідного виду пенсії. Тобто відповідачем визнається, що позивач виконала всі необхідні умови а саме набула достатнього стажу та досягла необхідного віку.
Разом з тим, у призначенні пенсії позивачу було відмовлено з підстав не надання нею документів органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії та строків її виплати. У якості правової підстави відповідач послався па недотриманням позивачем гі.2.8 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234.
Зокрема у оскаржуваному рішенні зазначено: «...Згідно із п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1. зокрема з питань призначення та переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які г зживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234.
Абзацом дев'ятим п.2.8 Порядку, громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати цим особам після надходження на запиту пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
У зв'язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 запити про отримання даних щодо припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються. Документи органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо отримання пенсії ОСОБА_1 , та строки її виплати не надано.
Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недотриманням п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач не згідна із рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №104450010589 від 20.11.2023 року про відмову в призначенні та виплаті їй пенсії, а тому звернулася до суду для захисту прав та законних інтересів.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
За змістом статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 етап і 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлений порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За змістом пункту 1.3 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії громадянам України, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника, або надсилається поштою до органів, що призначають пенсію.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637;
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 1 "Про забезпечення прав і свобод громадян в правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Згідно з вимоги п. 14-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як убачається з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII встановлено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 234 (далі - Постанова № 234).
Відповідно до вимог п. 3 Постанови № 234 визначено, що особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Пунктом 4 Постанови № 234 встановлено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Разом з тим слід зауважити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації. У подальшому військовий стан неодноразово продовжувався у встановленому порядку.
Суд зауважив, що введеними обмеженнями у зв'язку з запровадженням військового стану не передбачено припинення виплати пенсій або припинення розгляду уповноваженими органами заяв про призначення (поновлення) пенсії.
Додатково слід зауважити, що витребування пенсійної справи від Пенсійного Фонду Російської Федерації так само як і документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя повинно застосовуватися до осіб, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у той час, як позивачка на дату звернення зареєстрована у Київській області як внутрішньо-переміщена особа.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право па постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За статтею 4 Закон України № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Відповідно до частини першої етапі 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у стані 1 цього Закону.
За частиною другою стані 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з частинами першою, третьою стані 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 615 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району доведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від жовтня 2014 року № 509.
Згідно з пунктом 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2 16 року (далі - Порядок № 365), для призначення (відновлення) виплат особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного уживання (перебування), незалежно від факту реєстрації місця проживання (перебування). До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
За пунктом 6 Порядку № 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України», який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 10 наведеного Порядку структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у містах Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Необхідність наданню паперової справи з тимчасово окупованої території для призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам указаними нормами не передбачена.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для внутрішньо переміщених осіб з окупованої території Автономної Республіки Крим не існує особливого порядку відновлення пенсійних виплат. З огляду на це, пенсійний орган, пропонуючи такій особі заповнити бланк для витребування пенсійної паперової справи, витребуючи таку справу, зокрема, від пенсійних органів Російської Федерації та врешті відновлюючи пенсійні виплати після з'ясування дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії діє неправомірно.
Аналогічний висновок у справі за схожих фактичних обставин викладено Верховним судом Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.04.2019 у справі №752/9930/17 (адміністративне провадження №К/9901/58160/18).
Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Натомість, у даній справі, позивач на час звернення мала статус внутрішньо переміщеної особи та проживала у Київській області.
Відтак, посилання відповідача па необхідність витребування пенсійної справи позивача у органів Російської Федерації для призначення їй пенсії є безпідставним.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, щодо позовних вимог про "зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 15.11.2023 року", то суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Тернопільській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2023 року про призначення їй пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.
За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.
З матеріалів справи видно, що правову допомогу було надано адвокатом Горщар С.В., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 06.12.2023 року.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 6500,00 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги 06.12.2023 р., Протоколом №1 від 06.12.2023 року., квитанцією до прибуткового касового ордеру №82/23 від 06.12.2023 року.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У відповідності до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6500,00 грн. є неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 6500,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та не відповідають реальності таких витрат, та розумності їхнього розміру.
Виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд часткового погоджується з доводами відповідача щодо недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України, а тому вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 2500,00 грн.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 20.11.2023 року №104450010589 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2023 року про призначення пенсії за віком з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області понесені нею витрати за надання правничої допомоги в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Саєнка Андрія,10,м. Фастів,Київська область,08500 код ЄДРПОУ 22933548).
Головуючий суддя Подлісна І.М.