29 квітня 2024 року м. Рівне №460/2298/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, щодо відмови про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 січня 2024 року.
Ухвалою від 04.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №460/2298/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Білятичі Сарненського району, де постійно проживала до 01.09.1984. В період з 01.09.1984 по 03.07.1986 навчалася в середньому професійно-технічному училищі №102 м.Комунарськ, Запоріжської області. На період навчання була зареєстрована та проживала в гуртожитку даного навчального закладу. Після закінчення навчання, 04.07.1986 була працевлаштована в управління громадського харчування Комунарського району на посаду кухаря в піонерський табір «Сонячний». Однак, враховуючи, що після закінчення училища не було канікул, керівництво підприємства, з 05.07.1986 по 05.08.1986 надало відпустку, що можуть підтвердити свідки. 22.06.1988 позивач звільнилась з роботи та повернулась додому в с.Білятичі. Проживаючи в батьків, познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_2 , який на той час працював водієм дрезини 4-го розряду ПЧ-6 Сарненської дистанції колії Рівненської області та винаймав квартиру по АДРЕСА_1 , в якій був прописаний. Через деякий час, вона та ОСОБА_2 вирішили проживати разом, а тому, в листопаді 1988 року ОСОБА_1 переїхала проживати в м.Сарни, з 23.01.1989 була працевлаштована на посаду кухаря Сарненського комбіната громадського харчування. Ствердила, що факт її проживання з листопада 1988 року в м.Сарни можуть підтвердити свідки, які на той час, проживали по сусідству. 31.07.1989 у зв'язку з ліквідацією Сарненського комбіната громадського харчування, позивач була переведена в комерційне підприємство громадського харчування «Робітник», в якому працювала до 03.01.1996, що підтверджується записами в трудовій книжці. Підсумовуючи вище викладені факти, позивач зауважила, що період її роботи/проживання в зоні радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, становить 4 роки 1 місяць 10 днів, з огляду на що вона набула право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області період фактичного проживання позивача в м.Сарни не взяло до розрахунку. Також даним відповідачем не враховано, що позивач має посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, яке є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом 796-ХІІ, у тому числі на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Оскільки підстави для видачі вказаного посвідчення та призначення пенсії є ідентичними, то в разі звернення особи із заявою про призначення пенсії із застосуванням ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої для підтвердження особливого статусу заявника додано посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС та трудова книжка, подання інших первинних документів, в яких зазначено період роботи та населений пункт, де особа проживала, не є обов'язковим. За наведеного просила позов задовольнити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позовні вимоги не визнало. В обґрунтування своїх заперечень покликалося на те, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 26 років (31 - 5). Страховий стаж позивача становить 23 роки 4 місяці 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.1992 по 03.01.1996, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.07.1986, оскільки наявне виправлення дати звільнення. Період проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю - станом на 01.01.1993 становить 3 роки 3 місяці 20 днів. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із непідтвердженням проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 4 років в зоні посиленого радіоекологічного контролю, та через відсутність необхідного страхового стажу 26 років. Додатково сторона даного відповідача звертала увагу на те, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено. Аналогічну правову позицію було викладено у Постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №556/1172/17. За наведеного, просила в позові відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позовні вимоги ОСОБА_1 також не визнало. В обґрунтування своїх заперечень покликалося на те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII за заявою від 25.01.2024, у зв'язку з непідтвердженням статусу постраждалої особи від аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) та про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років та відсутністю необхідного страхового стажу. Просило відмовити у позові.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Білятичі Сарненського району, та є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_2 , виданим 08.09.2000 Рівненською облдержадміністрацією (а.с.4,9).
В період з 01.09.1984 по 03.07.1986 навчалася в середньому професійно-технічному училищі №102 м.Комунарськ, Запоріжської області (а.с.10,23).
Згідно з даних трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , зокрема у період, що охоплює з 26.04.1986 по 01.01.1993, працювала:
- з 04.07.1986 по 22.06.1988 - в управлінні громадського харчування Комунарського району;
- з 23.01.1989 по 31.07.1992 - в Сарненському комбінаті громадського харчування;
- з 01.08.1992 по 03.01.1996 - в комерційному підприємстві громадського харчування «Робітник» (а.с.10-11).
Згідно довідки №13/11-825 від 27.11.2023, виданої виконавчим комітетом старостинського округу №11 Сарненської міської ради Рівненської області ОСОБА_1 зареєстрована і проживає в с. Білятичі з 02.12.1988 по 18.08.1989, з 26.09.2023 по даний час (а.с.30).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Білятичі Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (III зона).
Згідно довідки №415/09-13-09 від 27.11.2023, виданої ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області ОСОБА_1 зареєстрована в м. Сарни: з 22.08.1989 по 28.01.1992, з 19.02.1992 по 01.11.2000, з 01.11.2000 по 26.09.2023 (а.с.29).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, м.Сарни Рівненської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (IV зона).
Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , позивач одружилася з ОСОБА_2 21.10.1989 (а.с.8).
25.01.2024 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
02.02.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення №172650008155, яким відмовило у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.24-26).
У вказаному рішенні зазначено про те, що вік заявниці 54 роки 11 місяців; страховий стаж позивача становить 23 роки 04 місяці 12 днів, при необхідному - 26. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.1992 по 03.01.1996, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.07.1986, оскільки наявне виправлення дати звільнення. В матеріалах електронної пенсійної справи наявна архівна довідка від 12.12.2023 №1119 про прийняття на роботу з 01.08.1992 та зазначено про відсутність у книгах наказів за 1996 рік даних про звільнення позивача (а.с.30-32). Згідно з даними трудової книжки позивача звільнено відповідно до наказу № 28 від 01.11.1995.
Також у рішенні зазначено, що період проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.1993 становить 03 роки 03 місяці 20 днів. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не визначено.
У підсумку, позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років та відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень цього Закону передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом п'ятим пункту другого частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, з приміткою, що початкова величина - 3 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Абзацом шостим цього ж пункту цієї ж частини передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, з приміткою, що початкова величина - 2 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіоекологічного контролю в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту пункту другого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіоекологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Оскільки пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону, то період проживання та/або роботи особи в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає включенню в період проживання та/або роботи такої особи в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Саме такий правовий висновок міститися у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №556/1172/17.
Судом встановлено, що в період часу з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року позивач перебувала в м.Комунарськ, Запоріжської області, де по 03.07.1986 навчалася в СПТУ №102, а з 04.07.1986 - працювала в управлінні громадського харчування Комунарського району. Відповідно до цього, початкова величина зниження пенсійного віку, передбачена правилами з приміткою до пункту другого частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991, до позивача незастосовна.
Твердження позивача про перебування у с.Білятичі у відпустці з 05.07.1986 по 05.08.1986 документально не підтверджені.
Документально підтверджено, що позивач повернулася у с.Білятичі 02.12.1988 і проживала там до 18.08.1989.
Даний населений пункт включений до додатку №1 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення» постанови Кабінету Міністрів УРСР №106а від 23.07.1991 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"» (зі змінами), а саме як населений пункт, розташований в зоні гарантованого добровільного відселення (III зона).
Таким чином підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення в періоді з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року - 8 місяців 17 днів.
Також документально підтверджено, що з 22.08.1989 по 28.01.1992 та з 19.02.1992 по 01.11.2000 позивач проживала у м.Сарни.
Крім того, ОСОБА_1 з 23.01.1989 по 31.07.1992 працювала в Сарненському комбінаті громадського харчування, що розташований в м.Сарни, а з 01.08.1992 по 03.01.1996 - в КП громадського харчування «Робітник», що також розташований в м.Сарни.
Даний населений пункт включений до додатку №1 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення» постанови Кабінету Міністрів УРСР №106а від 23.07.1991 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи"» (зі змінами), а саме як населений пункт, розташований в зоні посиленого радіоекологічного контролю (IV зона).
Таким чином підтверджено факт проживання/роботи ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю в періоді з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року - 3 роки 11 місяців 10 днів.
Твердження позивача про проживання у м.Сарни з листопада 1988 року документально не підтверджені. Такий період не узгоджуються ні з даними свідоцтва про шлюб, ні з даними про працевлаштування.
Оскільки відсутні докази проживання/роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто у III зоні, протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тобто у IV зоні, протягом чотирьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, то ОСОБА_1 не набула права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991.
Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу в такому випадку вже не мають жодного правового значення, хоча й суд вважає безпідставним незарахування ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.08.1992 по 03.01.1996, який в повній мірі підтверджений записами у її трудовій книжці НОМЕР_1 від 04.07.1986.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право встановлення пільг і компенсацій мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Таким чином, наявність лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, є підставою для призначення до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень.
Право ж на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали/працювали, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років станом на 01.10.1993, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 обґрунтовуючи своє право на призначення пільгової пенсії, з покликанням на практику Верховного Суду вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах на які покликається позивач, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.
Суд зазначає, що посилання позивача на зазначені постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки у останніх надано аналіз правовідносин до внесення змін Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021 до Порядку №22-1 щодо документів, які підтверджують право на призначення потерпілим від Чорнобильської катастрофи пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
За наведеного, слідує, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд наголошує, що враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання/роботи позивача на території зони гарантованого добровільного станом на 01.01.1993 не менше трьох років, або на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років, як того вимагає Порядок №22-1, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ.
За сукупності встановлених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №172650008155 від 02.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення, а позивач не довела обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.
Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо відмови призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25 січня 2024 року, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл.,54008, ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159)
Суддя Н.В. Друзенко