29 квітня 2024 року м. Рівне №460/3211/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172750004911 від 26.02.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до загального страхового стажу періоду роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999 в Свято-Дмитрівському храмі с.Користь Корецького району Рівненської області, що зазначений в трудовій книжці № НОМЕР_1 заповненій від 01.02.1985, та призначити у пенсію за віком з 22.01.2024.
Ухвалою суду від 27.03.2024 відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з досягненням віку 60 років та наявності необхідного страхового стажу позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, проте йому відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу. У рішенні повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в Свято-Дмитрівському храмі с.Користь згідно з трудовою книжкою з 01.01.1993 по 31.12.1999, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. На переконання позивача, відмова зарахувати такий період роботи до його страхового стажу є протиправною, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків покладений на роботодавця. З огляду на вказане, позивач просив позов задовольнити повністю.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до змісту відзиву на позовну заяву наголошує, що релігійні організації, їх підприємства і заклади зобов'язані зареєструватись у Пенсійному фонді України, як платники внесків, вносити до Пенсійного фонду України відрахування на державне пенсійне страхування у порядку і розмірах, визначених для громадських організацій, їх підприємств і установ. Оскільки до заяви про призначення пенсії не надано жодного документу на підтвердження сплати внесків за спірний період, а також згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу, періоди роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999 не враховані при обчисленні страхового стажу за відсутності підтвердження сплати страхових внесків. За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; згідно з записом №7 трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 від 01.02.1985, ОСОБА_1 28.12.1992 призначений настоятелем Свято-Дмитрівського храму с.Користь Корецького району Рівненської області. Запис внесено на підставі указу №448-у від 28.12.1992.
Відповідно до довідки УПЦ Рівненської єпархії другого Корецького благочиння Рівненської області с.Користь №1 від 25.01.2024, ОСОБА_1 з 28.12.1992 призначений на посаду настоятеля Свято-Дмитрівського храму с.Користь Корецького району Рівненської області, згідно указу №448-у від 28.12.1992 де і працює по даний час.
19.02.2024 позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу із письмовою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172750004911 від 26.02.2024, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 31 рік. Вказано, що страховий стаж заявника становить 27 років 3 місяці 28 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999 в релігійній організації згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-XII) передбачено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оподаткування.
Згідно ст. 28 Закону №987-XII громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Згідно ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.
Згідно ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» (далі - Постанова № 794) - доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року. Так, відповідно до п. 3 Постанови № 794 установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення"здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Таким чином, в будь-якому випадку відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж до 01.07.2000 р., є трудова книжка.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17.
Як встановлено судом з відомостей трудової книжки позивача та довідки №1 від 25.01.2024, а також не спростовано відповідачами, починаючи з 28.12.1992 по даний час - ОСОБА_1 служить настоятелем Свято-Дмитрівського храму с.Користь Корецького району Рівненської області.
Відповідачем не ставиться під сумнів достовірність записів в трудовій книжці позивача за вказаний період про прийняття/звільнення на посади/з посад в релігійній організації.
Отже, період роботи позивача, зокрема з 01.01.1993 по 31.12.1999 належним чином підтверджений записом №7 його трудової книжки.
Спірне рішення ґрунтується на тому, що за період 01.01.1993 по 31.12.1999 відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Суд наголошує, що 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, яким введене поняття «страховий стаж» (до 01.01.2004 застосовувалось поняття «трудовий стаж»). До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески.
Одночасно з цим до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та законодавства СРСР.
До 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Після 01.01.2004 стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку, зважаючи на суми сплачених внесків.
Таким чином, стаж роботи ( служби) позивача з 01.01.1993 по 31.12.1999 прирівнюється до страхового стажу, відтак цей період слід зарахувати в цілях вирішення питання призначення пенсії. Докази того, що у цей період позивач не отримував оплату праці за службу у відповідних установах, суду не надані і судом не встановлені.
За даними розрахунку стажу для права на пенсію, що сформований за допомогою Автоматизованої системи ПФУ (форма РС-право), стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 28 днів, в тому числі з 01.01.2000 по 31.12.2003 - 4 роки та з 01.01.2004 по 31.12.2023 - 14 років 4 місяці 24 дні, тобто період роботи в Свято-Дмитрівському храмі с.Користь Корецького району Рівненської області.
Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України (форма ОК-5) містять дані про наявність у позивача страхового стажу за період роботи в Свято-Дмитрівському храмі с.Користь Корецького району Рівненської області - починаючи з 2000 року.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не зарахувавши до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999 (7 років), діяло не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Отже, суд дійшов висновку, що такий період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 виповнилося 60 років.
Відповідно до ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У спірному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 27 років 3 місяці 28 днів. Відтак, з урахуванням 7 років, які підлягають до зарахуванню (період 01.01.1993 по 31.12.1999), умова щодо наявності страхового стажу не менше 31 року є дотриманою.
За наведеного, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172750004911 від 26.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії позивач звернувся 19.02.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому в даному випадку пенсія підлягає призначенню саме за днем досягнення пенсійного віку - 22.01.2024.
За наведеного, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області як належного відповідача за цією позовною вимогою, призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.01.2024, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийняло спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №172750004911 від 26.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 22.01.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1999.
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158-Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69057, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)
Суддя Н.В. Друзенко