29 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4939/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
До Полтавського окружного адміністративного суду 23.04.2024 надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови від 08.04.2024 №74679197 про стягнення виконавчого збору у розмірі 28400,00 грн.
Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у цій справі, що обґрунтоване посиланням на відсутність у позивача коштів для сплати судового збору.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Тож законодавством чітко регламентовано право суду, зокрема, відстрочити сплату позивачем судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Разом з цим, законодавцем визначено, що підставою для ухвалення судом відповідного рішення є незадовільний майновий стан сторони. Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) визначається судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір за звернення до суду. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Однак доводи заявника щодо необхідності відстрочення сплати судового збору через неспроможність сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для задоволення його клопотання.
При цьому суд також враховує, що для цієї категорії справ встановлені скорочені строки їх розгляду (десять днів з дня відкриття провадження у справі), а позивач у поданій до суду позовній заяві жодним чином не мотивував можливість вирішення питання про сплату судового збору до ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Окрім того, як визначено частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте жодна з наведених умов не стосується позивача.
Слід зазначити, що надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з позовною заявою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Тобто особа, яка має намір звернутись до суду з позовною заявою, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі щодо оплати судового збору.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №560/6797/20.
Однак пенсійний орган не надав суду доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону в частині сплати судового збору.
У поданій до суду позовній заяві, окрім посилання на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування органів Пенсійного фонду та скрутний майновий стан позивача, ініціатор звернення не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору.
За таких обставин, у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 5, 132, 133, 143, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення у цій справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Учасники справи можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Кукоба