Номер провадження 22-ц/821/747/24; 22-ц/821/655/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/4605/23 Категорія: 306010000 Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
24 квітня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.,
за участю секретаря Матюхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги адвоката Ан Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2024 року та на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він працює на посаді Директора філії № 22 «Київ» (Північ) в ТОВ «Нова пошта». Позивач та ще 1414 осіб, серед яких ріелтори, орендодавці, потенційні орендарі, є учасниками каналу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у месенджері «Viber», що підтверджується знімком екрану «Учасники».
Цей канал є загальнодоступним і був створений з метою розміщення оголошень для здачі в оренду приміщень для бізнесу, що підтверджується знімком екрану «Запрошення». Там можуть писати лише адміністратори, які привертають увагу потенційних клієнтів до приміщень, які вони бажають здати в оренду, що підтверджується знімками екрану «3-11».
Акаунт-адміністратор під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» зареєстрований за номером телефону НОМЕР_1 , що підтверджується знімками екрану « ОСОБА_3 від 28.06» і « ОСОБА_3 від 07.07».
Номер телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказує, що 28 червня 2023 року відповідачем було розміщено фото позивача і повідомлення, що підтверджується знімками екрану «1-2» та відеозаписом екрану «Відео». На відеозапису екрану «Відео» видно дані повідомлення і акаунт з номером телефону відповідача, який їх і надіслав.
Вищезазначені повідомлення наступного змісту:
Знімок екрану 1: «ІНФОРМАЦІЯ_3".
Знімок екрану 2: «ІНФОРМАЦІЯ_4».
ОСОБА_1 стверджує, що розмови такого змісту між ним, відповідачем і іншими особами, на яких посилається у своєму повідомленні відповідач не було. Жодних пропозицій, які зазначені у вищенаведеному повідомленні позивачем не робилося. Наголосив на тому, що опублікована відповідачем інформація є недостовірною та такою, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Як видно із витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер телефону НОМЕР_1 , з якого була розповсюджена недостовірна інформація, належить ОСОБА_2 . Отже саме відповідач поширив недостовірну інформацію, внаслідок чого було порушено особисті немайнові права позивача.
Також вказана недостовірна інформація шкодить діловій репутації позивача, оскільки, він займає відповідальну посаду і розповсюдження такого роду інформації у каналі професійного спрямування (канал створений для орендодавців та орендарів) завдало удару по авторитету позивача. Є ризики того, що з ним не будуть співпрацювати потенційні орендодавці та орендарі, які є учасниками каналу.
Вказує, що позивачу були спричинені моральні страждання та переживання, внаслідок розповсюдження відповідачем недостовірної інформації.
Повідомленнями з фото позивача, які розповсюдив відповідач була принижена честь та гідність позивача, а також його ділова репутація. Позивачу були спричинені моральні страждання та переживання. Внаслідок розповсюдження відповідачем недостовірної інформації у позивача були порушені ділові стосунки з оточуючими людьми.
Тому, сума моральної шкоди у 100000,00 грн. моральної шкоди цілком обґрунтована.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, опубліковану ОСОБА_2 в каналі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у месенджері «Viber», а саме, інформацію опубліковану відповідачем в повідомленні від 28.06.2023 року о 08.19 год. в каналі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у месенджері «Viber» «ІНФОРМАЦІЯ_3"; інформацію опубліковану відповідачем в повідомленні від 28.06.2023 року о 08.21 год. в каналі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у месенджері «Viber» «ІНФОРМАЦІЯ_5»;
- зобов'язати відповідача видалити зазначені повідомлення, спростувати викладену в них інформацію, як таку, що не відповідає дійсності і зганюбила честь, гідність і ділову репутацію позивача шляхом опублікування в каналі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у месенджері «Viber» повідомлення із вибаченнями за поширення про нього неправдивої інформації, приниження честі, гідності та ділової репутації на наступний день після набрання законної сили рішенням у зазначеній справі;
- стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн. моральної шкоди;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. 00 коп., суму сплаченого судового збору, гонорар успішності в розмірі 10% від суми задоволених позовних вимог, передбачений п.2 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 28062023 від 28.06.2023 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2024 року доповнено реченням наступного змісту:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 000 грн. 00 коп. Решті відмовити.».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факту поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Тому суд дійшов висновку про відмову в позові у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
В обґрунтування додаткового рішення судом зазначено, що відповідачами не заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, не доведено неспівмірність витрат позивача понесених на оплату правничої допомоги.
Враховуючи викладене вище, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 43 000,00 грн. та враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 43000,00 грн.
Відносно вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткового гонорару в розмірі 20% від суми спору майнового характеру (20000,00 грн.), суд першої інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Ан І.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 ,оскаржила його в апеляційному порядку та зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи, судом не дотримано норм матеріального права, а тому просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що інформація повідомлена відповідачем стосується особи позивача. В усіх вищезгаданих повідомленнях відповідача міститься негативна інформація щодо позивача, його особистих та моральних якостей, всі висловлювання викладені у формі фактичних тверджень, а не суджень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкової думки про те, що у повідомленні відповідача містяться судження. Неправдива інформація, порушує особисті немайнові блага позивача, а саме честь, гідність і в першу чергу ділову репутацію, як порядної, чесної людини.
Крім того, зазначає, що у розумінні чинного законодавства скріншот з вайберу є способом фіксації електронного доказу, тобто скріншот сам по собі не є електронним доказом, а виступає лише джерелом інформації, тобто є копією електронного документу.
До того ж звернуто увагу, що на підтвердження поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної інформації сторона захисту посилалася зокрема, на збіг номерів Акаунт-адміністратора під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» зареєстрований за номером телефону НОМЕР_1 та номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказаний факт жодним чином не заперечувався відповідачем.
Щодо завданої моральної шкоди, то представник позивача акцентує увагу, що окрім моральних хвилювань, страждань, які були завдані позивачу розповсюдженням недостовірної, образливої інформації також було завдано і нищівного удару по діловій репутації позивача, як порядної людини. У зв'язку з цим позивач змушений був забрати низку свого часу від своїх професійних обов'язків задля захисту порушених прав, змінити звичний спосіб життя, витрачати власний час та кошти на свій захист та відновлення порушеного права.
Також адвокат Ан І.М. оскаржила в апеляційному порядку і додаткове рішення суду та просила його скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у відшкодуванні понесених судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що вартість витрат на правничу допомогу значно завищена. У додатку №1 до Договору у п. 1 визначено, що вартість правової допомоги складає 10 000,00 грн. У пункті 2 цієї ж Додаткової угоди вказується, що у разі представництва інтересів клієнта адвокатом у суді клієнт оплачує фіксований розмір 500,00 грн. за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Водночас, як вбачається з наданого акту наданих послуг вартість правової допомоги визначена у розмірі 43000,00 грн.
Крім того, сума судових витрат, заявлених до відшкодування істотно перевищує суму заявлену у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Суд першої інстанції не врахував надані представником позивача заперечення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, відповідно до Довідки № 4115 від 07 липня 2023 року, ОСОБА_1 працює на посаді Директора філії № 22 «Київ (Північ)» з окладом згідно штатного розпису з 23.03.2021 (наказ № 54-К від 22.03.2021 року) по теперішній час.
Як зазначає позивач, він та ще 1414 людей, серед яких ріелтори, орендодавці, потенційні орендарі є учасниками каналу під назвою «Комерция» у месенджері «Viber».
Даний факт підтверджується «скрін-шотом» екрану мобільного телефону (а.с. 11).
Даний канал був створений з метою розміщення оголошення здачі в оренду приміщень для бізнесу.
Як вбачається з фотоматеріалів, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 24) , акаунт-адміністратор під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» зареєстрований за номером телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .
Як зазначає позивач, 28 червня 2023 року відповідачем було розміщено фото позивача і повідомлення, що підтверджується знімками екрану «1-2» та відеозаписом екрану «Відео». На відеозапису екрану «Відео» видно дані повідомлення і акаунт з номером телефону відповідача, який їх і надіслав.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Безсумнівно, пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв'язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі Lingens v. Austria).
У статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції та практики ЄСПЛ щодо її застосування.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.
Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.
У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому в надрукованому тексті є оціночними судженнями.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Lingens v. Austria»).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини
«Lingens v. Austria», заява № 9815/82, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (§ 46).
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.
Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
При розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо заявленого позову до відповідача у даній справі, то колегія суддів доходить висновку, що дійсно в матеріалах справи наявні докази того, що одним із адміністраторів чату «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мобільному застосунку Viber є зокрема адміністратор під ім'ям «ІНФОРМАЦІЯ_6» мобільний номер НОМЕР_1 .
Вказаний номер телефону зазначений також у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як контактний номер ОСОБА_2 .
Тобто з даних доказів вбачається, що саме ОСОБА_2 є адміністратором під ім'ям «ІНФОРМАЦІЯ_6».
Щодо наданих роздруківок, то колегія суддів вважає їх належними доказами у справі та вважає їх поширеними саме адміністратором під ім'ям «ІНФОРМАЦІЯ_6», оскільки колегією суддів переглянуто відео надане позивачем з якого видно, що інформація, яку просить спростувати позивач міститься без зазначення користувача поширювача, однак така інформація розміщена відразу після повідомлень адміністратора чату «ІНФОРМАЦІЯ_6».
Дані обставини підтверджують той факт, що інші учасники групи інформацію не поширювали, оскільки зазначене було б видно із напису у верхній частині повідомлення.
Отже, підстав вважати, що у даній справі позов заявлено до неналежного відповідача відсутні.
Щодо самого змісту повідомлень, які на думку позивача є такими, що завдають шкоди, зокрема його діловій репутації, то колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вищезазначені норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки інформація, яку просить спростувати позивач, містить ознаки оціночних суджень.
Побудова конструкцій спірних виразів свідчить про те, що зазначена інформація є власною думкою, оціночним судженням, оскільки автор висловив лише власні переконання та погляди щодо поведінки ОСОБА_1 , критичне ставлення до вказаної особи, а також містить відсилку на слова інших осіб. Відповідач висловлював свою думку стосовно певних дій ОСОБА_1 , використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень засоби.
Таким чином, оспорювані висловлювання відносно особи позивача у повідомленнях у месенджері Viber є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки та переконання відповідача.
За наведених обставин справи колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Щодо додаткового судового рішення
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
24 січня 2024 року представник відповідача - адвокат Зайцев І.Ю. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій, зокрема, просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63 000 грн.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 4 статті 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано наступні докази.
Договір про надання правової (правничої) допомоги від 17 серпня 2023 року, укладеного між адвокатським бюро «Івана Зайцева «Гесер» в особі засновника Зайцева Івана Юрійовича та ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобовязання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором у Придніпровському районному суді м. Черкаси у цивільній справі № 711/4605/23.
Додаток № 1 до Договору № 1 від 17.08.2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 17 серпня 2023 року.
Відповідно до п. 1 Додатку, правову допомогу, що надається Бюро, Клієнт оплачує в розмірі 10000 грн. протягом 10 днів з моменту підписання Договору.
Відповідно до п. 2 Додатку, у разі представництва інтересів Клієнта адвокатом у суді, правову допомогу, що надається Бюро, Клієнт оплачує в наступні строки та розмірі: 5000 грн. 00 коп. за кожне судове засідання у разі його проведення у режимі відеоконференції чи відкладення, без особистої участі у приміщенні суду, що не враховує фактичні витрати, та сплачується Клієнтом протягом 5 днів після його проведення; 8000 грн. 00 коп. за кожне судове засідання у разі особистої участі адвоката у приміщенні суду, що не враховує фактичні витрати, та сплачується Клієнтом протягом 5 днів після його проведення.
Відповідно до п. 3 Додатку, Сторони погодили додатковий гонорар (премію) відповідно до п. 6 основного Договору у розмірі 20% майнової вигоди, яка розраховується від різниці розміру задоволених позовних вимог до Клієнта, що складає 100000 грн. 00 коп. Також, додатковий гонорар (премія) відповідно до п. 6 основного Договору у розмірі 20% майнової вигоди сплачується, якщо для клієнта прийнято позитивне рішення та відмовлено в задоволенні майнових вимог позивача чи їх частини до Клієнта, який сплачується Клієнтом протягом тридцяти календарних днів з дня ухвалення рішення суду першої інстанції. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою, закриття провадження у справі, залишення справи без розгляду, в тому числі а заявою іншої сторони у справі, відкликання виконавчого документу.
Акт наданих послуг від 18 січня 2024 року, який складений між Адвокатським бюро «Івана Зайцева «Гесер» в особі засновника Зайцева Івана Юрійовича та ОСОБА_2 про те, що Виконавець передав, а Замовник прийняв відповідно до Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 17.08.2023 року, Додатку № 1 від 17.08.2023 року до Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 17.08.2023 року, наступні послуги: первинна консультація - 3 год.; збір та вивчення інформації щодо справи Клієнта - 8 год.; вивчення позовної заяви та додатків до неї, судової практики та судової перспективи позову - 18 год.; аналіз зібраних документів та розроблення тактики та стратегії захисту в межах справи № 711/4605/23 - 6 год.; узгодження та консультування Клієнта щодо обраної тактики і стратегії захисту в суді - 3 год.; підготовка відзиву на позовну заяву - 8 год.; підготовка процесуальних документів: заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву - 1 год.; введення переговорів від імені Клієнта без обмеження повноважень з представниками сторін та інших підприємств, установ, організацій - 3 год.; здійснення представництва інтересів Клієнта як відповідача у Придніпровському районному суді м. Черкаси у цивільній справі № 711/46056/23 : судове засідання 30.08.2023 - 3 год.; судове засідання 25.09.2023 - 3 год.; судове засідання 15.11.2023 - 3 год.; судове засідання 08.12.2023 - 3 год.; судове засідання 16.01.2024 - 10 год.
Загальна кількість годин витрачених Виконавцем на надання правової (правничої) допомоги - 74 год.
Загальна вартість послуг відповідно до Додатку № 1 від 17.08.2023 року до Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 17.08.2023 року - 43000 грн., яка є фактично сплаченою на момент підписання акту наданих послуг.
Підписанням цього Акту Замовник/Клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 17.08.2023 року, в свою чергу Акт наданих послуг підтверджує сплату Клієнтом обумовленої суми гонорару Виконавцю.
Цей акт підтверджує, що у Клієнта відсутні претензії до Виконавця стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому Акті.
Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії АІ № 1239586 ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 1від 17 серпня 2023 року у Придніпровському районному суді м. Черкаси адвокатом Зайцевим Іваном Юрійовичем.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС № 5507/10 на ім'я Зайцева Івана Юрійовича .
Платіжну інструкцію № @2PL639931 від 24.08.2023 про сплату ОСОБА_2 15000 грн.00 коп. (Призначення платежу: Оплата згідно договору № 1 від 17.08.2023 пл. ОСОБА_2 ).
Платіжну інструкцію № @2PL647246 від 29.09.2023 про сплату ОСОБА_2 5000 грн.00 коп. (Призначення платежу: Оплата згідно договором про надання правової допомоги від 17.08.2023 пл. ОСОБА_2 ).
Платіжну інструкцію № @2PL136090 від 17.11.2023 про сплату ОСОБА_2 5000 грн.00 коп. (Призначення платежу: Оплата згідно договором про надання правової допомоги від 17.08.2023 пл. ОСОБА_2 ).
Платіжну інструкцію № @2PL135268 від 08.12.2023 про сплату ОСОБА_2 10000 грн.00 коп. (Призначення платежу: Оплата згідно договором про надання правової допомоги від 17.08.2023 пл. ОСОБА_2 ).
Платіжну інструкцію № @2PL243784 від 18.01.2024 про сплату ОСОБА_2 8000 грн.00 коп. (Призначення платежу: Оплата згідно договором про надання правової допомоги від 17.08.2023 пл. ОСОБА_2 ).
При поданні відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану у цій справі в суді першої інстанції, становить 15 000,00 грн. Натомість, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення від 24 січня 2024 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Зайцев І.Ю. просив суд стягнути на користь відповідача зазначені витрати у розмірі 63 000,00 грн.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача просив суд залишити без розгляду зазначену заяву у зв'язку з не направленням її на адресу сторони позивача, а також наголошував на неподанні доказів понесених витрат на правничу допомогу, яка заявлена у попередньому розрахунку.
Встановивши фактичний обсяг наданих відповідачу послуг адвокатом Зайцевим І.Ю., складність справи, врахувавши строки розгляду позову ОСОБА_1 у суді першої інстанції та кількість проведених судових засідань, заперечення сторони позивача щодо стягнення вказаних витрат, зокрема наведені і в апеляційній скарзі, а також критерії необхідності, реальності наданих послуг та розумності їх вартості, суд доходить висновку, що справедливим і співмірним буде відшкодування на користь відповідача за рахунок ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Крім того, колегією суддів враховано явну невідповідність заявленого попереднього розміру витрат з витратами заявленими по закінченню розгляду справи у суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що заявлений ОСОБА_2 до відшкодування в порядку статті 141 ЦПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, є необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає критеріям необхідності, реальності та розумності.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частини першої статті 376 ЦПК України).
Виходячи з викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції до 15 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Ан Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2024 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката Ан Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу з 43 000,00 грн. до 15 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.
Судді: