Провадження № 33/821/245/24 Справа № 696/317/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Ніколенко О. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
26 квітня 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Демиденка М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 02 березня 2024 року о 10 год. 31 хв., на автодорозі Кам'янка-Ребедайлівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Тест зі згоди водія проводився на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, тест №6250, 0,84‰ алкоголю, тест позитивний. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 (А) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову, а справу закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що дана постанова не відповідає матеріалам та обставинам справи.
З огляду на положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) приводить доводи щодо безпідставності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Внаслідок чого, переконана, що оскільки зупинка ОСОБА_1 була здійсненна без законних на те підстав, з порушенням норм п.4 ч. 1, ч.2 ст. 31 та ч. 3 ст. 35 Закону, всі подальші докази отримані в результаті такої незаконної зупинки - також є незаконними.
З цього приводу посилається на рішення Касаційного адміністративного суду України.
Вважає, що з відеозапису, який був наданий працівниками патрульної поліції до матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_2 , вбачається упереджене відношення та заздалегідь запланована зупинка транспортного засобу.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції затверджене: спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванню під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок).
Оспорює наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, котрі є підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
Зазначає, що на жодному відео не зафіксовано, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів було складено у присутності водія а більш того ним підписаний.
Зауважує, що ОСОБА_1 неодноразово вказував на те, що він не вживав алкогольних напоїв.
Вважає, що всі докази, подані органом Національної поліції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є недопустимими та неналежними, оскільки вони зібрані з порушенням установленого законом порядку, а також внаслідок істотного порушення прав та свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисниці Демиденко М.В., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №401404 від 02 березня 2024 року ОСОБА_1 в цей день о 10 год. 31 хв., на дорозі Кам'янка-Ребедайлівка, керував транспортним засобом ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою спеціального приладу Alcotest Drager 6810, тест №6250, результат огляду 0,84 ‰.
Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
У відповідності до відомостей роздруківки приладу Alcotest Drager 6810 від 02 березня 2024 року, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів результат огляду ОСОБА_1 становив 0,84‰.
Окрім того, судом першої інстанції наданий аналіз відеозаписам з нагрудних камер (бодікамер) поліцейських та зі службового автомобіля патрульної поліції, з яких видно, що 02 березня 2024 року о 10 год. 31 хв., на автодорозі Кам'янка-Ребедайлівка, зупинено автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування поліцейські повідомили водію про наявність в нього ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу Drager, на що той погодився. За наслідками огляду встановлено алкогольне сп'яніння, результат 0,84‰. Воднораз ОСОБА_1 висловив згоду з таким результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Приписами ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також п. 1 розділу І Інструкції передбачена можливість водія не погоджуватися з результатами огляду, проведеного поліцейським, та у такому випадку той зобов'язаний забезпечити доставку цієї особи до найближчого закладу охорони здоров'я.
Частина 3 статті 266 КУпАП визначає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Такі ж саме норми містяться в ст. 7 розд. І Інструкції та ст. 6 Порядку.
Заразом можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП пов'язується з установленням стану алкогольного сп'яніння водія, що здійснений на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у разі згоди водія з таким результатом.
Утім в цій справі не має відомостей, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами огляду, проведеного поліцейським.
Попри позицію захисника, у такому випадку поліцейський відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП, ст. 9 розд. ІІ Інструкції та ст. 7 Порядку не мав обов'язку забезпечити проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 були предметом перевірки судом першої інстанції та визнані законними.
Водночас апеляційний суд відзначає, що всупереч доводам апелянта, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній йде мова про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
Щодо відсутності на відеозаписи засвідченого факту підписання ОСОБА_1 акту на стан сп'яніння, то збіжні доводи апеляційної скарги були заявлені захисницею в суді першої інстанції та обґрунтовано відкинуті. Суд першої інстанції правильно вказав, що це не може свідчити про його підробку.
Водночас апеляційний суд зауважує, що сторона захисту до часу апеляційного перегляду не вжила будь-яких заходів на доведення своєї позиції щодо не підписання ОСОБА_1 акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, зокрема шляхом звернення до органу досудового розслідування про вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, та в ході проведення досудового розслідування за цієї заявою - почеркознавчої експертизи, з метою встановлення справжності підпису особи.
Отже у даному випадку відсутні об'єктивні дані, що цей документ підписала інша особа.
Суд першої інстанції, з огляду на фактичні дані відеозаписів з бодікамер поліцейського, обґрунтовано вказав, що дослідженні докази повністю узгоджуються між собою та не суперечать матеріалам справи. Порушник визнав результат тесту алкотестеру Alcotest Drager 6810, який підписав, та свідомо відмовився від медичного освідування на стан визначення алкогольного сп'яніння, котре тому було запропоноване.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисниці Демиденка М.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук