Справа № 643/4873/20 Номер провадження 22-ц/814/938/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
25 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Стеценко В.С.,
з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лозового С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Лозовим Сергієм Вікторовичем,
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 28 вересня 2023 року, постановлене суддею Черняєвою Т.М. (повний текст складено 06 жовтня 2023 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна, ОСОБА_3 , про часткове розірвання спадкового договору,
27.03.2020 ОСОБА_4 звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору, посвідченого 20.06.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П., р.№920, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позову зазначила, що за змістом указаного договору відповідачі, як набувачі, зобов'язались виконувати її розпорядження як відчужувача і, у разі її смерті набувають, по частці у праві спільної часткової власності на належну їй квартиру.
Оскільки відповідачі, у значній мірі ОСОБА_2 , не виконують своїх зобов'язань за договором, позивач просила суд розірвати вказаний спадковий договір.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_4 померла.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання про залучення до розгляду справи правонаступників померлої.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 17.12.2020 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 відмовлено, провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18.05.2021 указана ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 10.11.2021 ухвала Московського районного суду м.Харкова від 17.12.2020 та постанова Харківського апеляційного суду від 18.05.2021 -скасовані, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12.01.2022 ОСОБА_1 звернувся і суд із заявою про залучення його до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки ОСОБА_4 та подав уточнену позовну заяву про часткове розірвання спадкового договору, а саме, в частині укладення його з ОСОБА_2 /а.с.9, 10 т.2/
В обґрунтування уточненого позову зазначив, що відповідач ОСОБА_2 покладені на нього спадковим договором обов'язки не виконував, не забезпечував належним доглядом та харчуванням відчужувача, не цікавився її станом здоров'я, не приймав участь в оплаті комунальних послуг, утриманні квартири, тоді як він, ОСОБА_1 ці обов'язки виконував, про що зазначала ОСОБА_4 у позові, правонаступником якої він є на даний час.
Розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 20.04.2023 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання, яке закрито ухвалою суду від 16.08.2023.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 28.09.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчений 20.06.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Тетяною Петрівною, реєстровий №919, у частині укладення його з ОСОБА_2 .
Рішення районного суду вмотивовано тим, що невиконання відповідачем умов спадкового договору в частині виконання особистих немайнових розпоряджень ОСОБА_4 , а саме: у разі необхідності супроводжувати відчужувача до медичних закладів та будь-яких інших організацій та установ; здійснювати поточний ремонт житла відчужувача за його кошти; забезпечувати відчужувача необхідною допомогою за домовленістю сторін є підставою для розірвання спадкового договору.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач ОСОБА_2 та в його інтересах адвокат Лозовий С.В. подав до Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Посилаючись на положення статті 55 ЦПК України, зазначає, що усупереч указаній нормі така процесуальна дія, як залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача шляхом постановлення відповідної ухвали районним судом не була вчинена, що є порушенням норми процесуального права та права іншого учасника справи на оскарження такої ухвали відповідно до п.28 ч.1 ст.353 ЦПК України.
Указує, що відповідно до вимог ч.4 ст.49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускається, крім випадків, визначених цією статтею. Однак суд прийняв уточнену позовну заяву, тоді як повинен був розглядати первісний позов, але з правонаступником, який замінив позивача.
Наголошує на неможливості процесуального сумісництва, оскільки суб'єкт цивільних правовідносин не може в одній і тій же справі перебувати більш як в одному процесуальному становищі.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 1302, 1307, 1308 ЦК України та не врахував правові висновки Верховного Суду, судова практика якого щодо застосування статті 1308 ЦК України (розірвання спадкового договору) є сталою та сформованою. Відповідно до правових висновків Верховного Суду у справі №591/1419/20 від 10.04.2023 спадковий договір є нерозривно пов'язаним з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Тому вважає, що спадкоємець ОСОБА_1 не має право вимоги за даним позовом, а позов не підлягає задоволенню.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Лозовий С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні.
Позивач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2-кімнатна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 ./а.с.7 т.1/
20.06.2018 між ОСОБА_4 (відчужувач) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (набувачі) укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.П., реєстровий №919./а.с.6 т.1/
Пунктом 1 указаного договору передбачено, що набувачі зобов'язуються виконувати розпорядження відчужувача і в разі його смерті набувають по частині у праві спільної часткової власності на майно ОСОБА_4 , яке складається з квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 6 договору набувачі зобов'язуються виконувати особисті немайнові розпорядження відчужувача, а саме: у разі необхідності супроводжувати відчужувана до медичних закладів та будь- яких інших організацій та установ; здійснювати поточний ремонт житла відчужувана за його кошти; забезпечувати відчужувача необхідною допомогою за домовленістю сторін.
Набувачі зобов'язалися поховати після смерті ОСОБА_4 на будь-якому цвинтарі м.Харкова або Харківської області (пункт 7 договору).
Відповідно до пункту 10 спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачами його розпоряджень.
На підставі указаного спадкового договору приватним нотаріусом ХМНО Алтуніною Т.П. 20.06.2018 накладено заборону на нерухоме майно./а.с.8 т.1/
01.07.2020 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01.07.2020 Харківським міським ВДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)./а.с.32 т.1/
Згідно повідомлення приватного нотаріуса ХМНО Алтуніної Т.П. від 22.03.2021 нею відкрита спадкова справа за №24/2020 за заявою дітей спадкоємця. Згідно інформації зі Спадкового реєстру ОСОБА_4 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_1 /а.с.127 т.1/
12.01.2022 ОСОБА_1 подав до районного суду про залучення його до участі у справі в якості правонаступника позивачки ОСОБА_4 та подав уточнену позовну заяву, в якій просить розірвати спадковий договір від 20.06.2018 в частині укладення його з ОСОБА_2 . Вимоги мотивовані тим, що відповідач ні за життя відчужувача, ні після її смерті, покладені на нього спадковим договором обов'язки не виконував. Тоді як він, ОСОБА_1 , підтримував відчужувача до останнього, повністю її утримував, лікував, підтримував помешкання у належному санітарному та технічному стані, ніс витрати по оплаті комунальних послуг та згодом поховав матір.
На підтвердження здійснення ним поховання надав накладну на придбання ритуальних товарів, довідку КНП «Міська поліклініка №6» Харківської міської ради від 01.07.2020 про причину смерті ОСОБА_4 , лікарське свідоцтво про смерть №484 від 01.07.2020, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть для отримання допомоги на поховання №00026863833 від 01.07.2020./а.с.15-18 т.2/
На підтвердження здійснення догляду за ОСОБА_4 надав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для останньої №0001-11МХ-9Х00 від 01.06.2020, де довіреною особою пацієнта вказано ОСОБА_1 /а.с.19 т.2/
Згідно інформаційної довідки, сформованої 10.01.2022, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.06.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 на підставі спадкового договору (дублікату), виданого 18.06.2021 приватним нотаріусом Алтуніною Т.П. по р.р.490, 489./а.с.22-23 т.2/.
Задовольняючи позов правонаступника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та розриваючи спадковий договір у частині укладення його з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що останній не виконував умов цього договору в частині виконання особистих немайнових розпоряджень ОСОБА_4 , а саме: у разі необхідності супроводжувати відчужувача до медичних закладів та будь-яких інших організацій та установ; здійснювати поточний ремонт житла відчужувача за його кошти; забезпечувати відчужувача необхідною допомогою за домовленістю сторін, що є підставою для розірвання договору. Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позову та встановлених судом обставин.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому колегія суддів враховує таке.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України встановлено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження (стаття 1307 ЦК України).
Згідно статті 1308 ЦК Україниспадковийдоговірможе бути розірвано судом на вимогувідчужувача у разіневиконаннянабувачемйогорозпоряджень.Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
За змістом частини першої статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У справі, що переглядається, установлено, що відчужувач за спірним спадковим договором ОСОБА_4 за життя (у березні 2020 року) звернулася до суду із позовом про розірвання цього договору, а отже факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах. Тому відповідно до положень статті 55 ЦПК України суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі та вирішити питання про залучення до участі у справі правонаступника померлої ОСОБА_4 .
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у цій справі при касаційному перегляді ухвали Московського районного суду м.Харкова від 17.12.2020 про закриття провадження, залишеної без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18.05.2021, які були скасовані судом касаційної інстанції.
Однак при повторному розгляді справи суд першої інстанції, допустивши до участі у справі в якості правонаступника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та прийнявши до розгляду його уточнену позовну заяву, помилково не звернув на увагу на те, що останній є набувачем в оспорюваному спадковому договорі та відповідачем у даній справі, а отже, не може бути правонаступником позовних вимог відчужувача.
Крім того, надавши одному зі спадкоємців - відповідачу ОСОБА_1 статус правонаступника померлого відчужувача у спірних правовідносинах, районний суд залишив поза увагою, що інший відповідач - ОСОБА_2 , з огляду на загальні положення цивільного права, також є спадкоємцем першої черги за законом, а отже правонаступником ОСОБА_4 .
Зважаючи на статус ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , визначених у спадковому договорі, як набувачів, та визначених позивачкою ОСОБА_4 , як відповідачів у її позові, вони не можуть бути правонаступниками позивачки у спірних правовідносинах та один із них не може поєднувати ув собі статус набувача і правонаступника відчужувача.
Також районний суд не врахував викладені висновки касаційної інстанції у цій справі щодо необхідності з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_4 , обмежившись наявною у матеріалах справи інформацію приватного нотаріуса Алтуніної Т.П. щодо відкриття нею спадкової справи за заявами дітей спадкоємця про прийняття спадщини, без зазначення їх осіб./а.с.127 т.1/
Апеляційним судом витребувано відповідну інформацію зі спадкової справи №24/2020, заведеної 04.07.2020 приватним нотаріусом Алтуніною Т.П., щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Згідно повідомлення приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Єрмакової Л.С., яка діє в порядку заміщення ОСОБА_5 , спадкоємцями, що звернулися за оформленням спадщини, є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ./а.с.137 т.2/ Остання не є стороною спадкового договору та могла бути залучена до участі у справі в якості правонаступника. Відсутність волевиявлення ОСОБА_3 у цій справі на правонаступництво позивачки ОСОБА_4 , як відчужувача у спадковому договорі, щодо заявлених нею за життя вимог пророзірвання договору, - не є підставою для залучення правонаступником позивача у цій справі - відповідача ОСОБА_1 .
При цьому апеляційний суд враховує правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у справі №591/1419/20 від 10.04.2023, у якій вказано, що спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору можуть лише відчужувач або набувач.
Між тим, суд першої інстанції, хибно визначивши одного з відповідачів правонаступником позивачки та прийнявши до розгляду його уточнену позовну заяву, помилково не врахував положення статті 49 ЦПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускається.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Згідно зі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору: на користь держави - судовий збір у розмірі 992,40грн. (який не був сплачений за подання уточненої позовної заяви), на користь ОСОБА_2 -1 283,90 грн. (за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст.367, 368, 376 ч.1 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в його інтересах представником - адвокатом Лозовим Сергієм Вікторовичем, - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 28 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 : на користь держави - судовий збір в розмірі 992,40 грн. за подачу позовної заяви; на користь ОСОБА_2 - судовий збір у розмірі 1 283,90 грн. за апеляційну скаргу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.04.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак