Житомирський апеляційний суд
Справа №935/1063/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_4
23 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_4 ,
суддів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю: секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 (дистанційно),
захисників ОСОБА_10 (дистанційно), ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження № 935/1063/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2024 року включно, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_9 менш суворий запобіжний захід, у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 . За неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити розмір застави у розмірі, що відповідає 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір є посильним для обвинуваченого. Вважає, ухвалу незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що в ухвалі відсутнє обгрунтування неможливості застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а також не враховано дані про особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки. Вважає підозру необгрунтованою, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведеними.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 04.04.2024 задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2024 року включно.
Своє рішення суд обгрунтував тим, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12016060140000247 за обвинуваченням ОСОБА_9 та інших, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 та ч.2 ст.263 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає 11.04.2024, проте судовий розгляд не розпочато. Ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження вказаного запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 146, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, які відносяться згідно ст.12 КК України, до тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, а за ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. Ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, вони є обгрунтованими та продовжують існувати, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу на 60 днів.
Заслухавши доповідача, доводи захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст.331 КПК України вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
Так, ризик можливого переховування обвинуваченого від суду обгрунтований тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинах, за одне з яких (ч.2 ст.115 КК України) передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, та під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, свідків в даному провадженні обгрунтований тим, що з метою уникнення відповідальності за кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується останній, він може вчиняти спроби незаконного впливу на потерпілих, свідків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню обгрунтований тим, що з метою уникнення відповідальності обвинувачений може впливати на свідків, потерпілих, які ще не допитані судом.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обгрунтований тим, що в даному провадженні ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів.
За таких обставин, враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Вказання апелянтом на те, що в ухвалі суду відсутні посилання на докази існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою суду встановлено, що ризики, які існували при застосуванні (продовженні) відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, а тому наявні підстави для продовження раніше застосованого запобіжного заходу відносно останнього. Наведене не суперечить вимогам ст. 199 КПК України.
Доводи апелянта про то, що прокурором не доведено обгрунтованості підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даній стадії процесу ОСОБА_9 має статус обвинуваченого і судом не перевіряється обгрунтованість підозри, а під час судового розгляду встановлюється чи винна особа у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки дані про особу обвинуваченого не змінилися з часу застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання апелянта на те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе повною мірою запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що не була проведена перевірка щодо вчинення тиску на обвинуваченого з боку правоохороних органів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалами слідчіх суддів та апеляційним судом вживалися заходи щодо перевірки зазначених заяв у відповідності до ст.206 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 червня 2024 року включно - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :