Справа №761/36779/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/610/2024
11 квітня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про визнання договору міни удаваним та переведення прав та обов'язків покупця,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про визнання договору міни удаваним та переведення прав та обов'язків покупця.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буглак Олеся Гурамівна про визнання договору міни удаваним та переведення прав та обов'язків покупця залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано договір міни, укладений 20.10.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 6244, удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу; Переведено на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 6244.
18 березня 2024 року ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат.
В обґрунтування заяви зазначила, що відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно до умов Договору 1/20-1 від 28.10.2020 року про надання правової допомоги та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору Адвокатське об'єднання «Міжнародна правова безпека» взяло на себе зобов'язання надавати ОСОБА_1 (Клієнту) правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до умов Договору від 28.10.2020 року про надання правової допомоги та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, отримання винагороди Виконавцем за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар розраховується відповідно до кількості годин, витрачених адвокатом Виконавця на надання правової допомоги клієнту .Згідно із пунктом 1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору від 28.10.2020 року сторонами було погоджено, що Гонорар Виконавця за здійснення представництва та захисту інтересів Клієнта у справі визначається з розрахунку вартості однієї години роботи у розмірі 2 500,00 грн. Пунктом 1.2. Додаткової угоди № 1 до Договору від 28.10.2020 року передбачено, що Виконавець у разі задоволення позову повністю або задоволення позову частково має право на отримання додаткової винагороди (гонорар успіху) у розмірі 20 000,00 грн. Під час виконання доручення Клієнта було надано послуги на загальну суму 145 000,00 грн, що перераховані в Актах наданих послуг та деталізовані в Детальному описі робіт (наданих послуг), а також відповідно до пункту 1.2. Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 28.10.2020 року у Клієнта виник обов'язок сплати гонорару успіху у розмірі 20 000, 00 грн. Вказане підтверджується доказами: копією Договору про надання правової допомоги № 1/20-1 від 28.10.2020 року; копією Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 1/20-1 від 28.10.2020 року; копією Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 1/20-1 від 28.10.2020 року;- детальним описом робіт (наданих послуг);
На підставі викладеного, просила суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу, отриману нею ув ході розгляду справи, у розмірі 165 000, 00 грн.
10.04.2024 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання 11.04.2024 року треті особи та ОСОБА_3 не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
З поданого ОСОБА_3 заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу вбачається, що останній просив залишити вищевказану заяву без розгляду, оскільки заявником було подано до суду не оригінал, а копію такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що вищевказану заяву було подано представником позивача від імені останньої. При цьому, представник має право вчиняти дії, які може вчиняти сторона, за виключенням обмежень, встановлених укладеним між ними договором за їх наявності. Заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу була направлена на електронну адресу апеляційного суду і підписана ЕЦП. При цьому, вказана заява була ідентифікована саме як заява сторони, відтак посилання ОСОБА_3 про необхідність сприйняття вищевказаної заяви як завіреної копії доказів по справі не можуть бути прийняті колегією суддів.
Дослідивши матеріали справи та вищевказану заяву, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
У відповідності до положень ст. 133 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл таких витрат, згідно ст. 141 ЦПК України здійснюється за результатом розгляду позовних вимог по суті.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд відмовляє їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Першою заявою позивача по суті спору є позовна заява. В своїй позовній заяві позивач прямо зазначив, що єдиним видом судових витрат, які він може понести є витрати на сплату судового збору. Інших витрат анонсовано не було.
У жодній наступній своїй заяві по суті спору в судах різної інстанції (апеляційному суді та касаційному суді) жодного анонсування витрат на правничу допомогу здійснено також не було.
З огляду на вищевказане, у апеляційного суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Окрім вищевказаного, з точки зору апеляційного суду в даній справі існують й інші підстави для відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У даній справі зміст поданої до суду заяви не містить обґрунтування поважності причин неподання стороною доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, що відповідно до наведених вище норм обумовлює відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
В даному випадку позивачем не було надано до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи, як і не було належно обґрунтовано та доведено наявність об'єктивних перешкод для цього.
Не вбачається таких об'єктивних перешкод в дотриманні встановленого процесуальним законом порядку подання доказів з даного приводу й зважаючи на характер та час виготовлення поданих до суду документів.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 141, 270, 367 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько