Справа № 761/14941/22
Провадження №1-кп/761/1597/2024
іменем України
05 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000002694 від 06.10.2016, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердичева Житомирської області, громадянки України, яка здобула вищу освіту, колишня суддя Апеляційного суду м. Севастополя, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції закону від 08.04.2014),
за участю:
секретаря - ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
ОСОБА_2 , будучи громадянкою України, вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за наступних обставин.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову№ 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Севастопольский городской суд».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_2 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3060-ІІІ від 07.02.2002 займаючи посаду судді апеляційного суду міста Севастополя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_2 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Севастопольский городской суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополі упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду судді так званого «Севастопольського городского суда» чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Севастопольського городского суда» по АДРЕСА_2 , діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами Цивільно-процесуального кодексу РФ, 18.09.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-192/14, 19.01.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-16/2015, 26.01.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-122/2015, 26.01.2015 точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-168/2015, 29.06.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-1248/2015, 29.06.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-1256/2015, 20.07.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, винесла у складі судової колегії «апеляційне рішення» у справі № 33-1515/2015, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Допомога ОСОБА_2 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Таким чином ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014), тобто умисне діяння, вчинене громадянином України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_2 з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2016 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 . При цьому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2017 було виправлено описку у вказаній ухвалі в частині написання імені підозрюваної, а саме по тексту ухвали вірно писати « ОСОБА_11 » («ОСОБА_11») (т. 4 а.с. 31-32, 36).
Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 , повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_2 .
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України від 11.08.2015 підозрювану ОСОБА_2 оголошено у розшук (т. 4 а.с. 73-74).
Обвинувачена ОСОБА_2 в судові засідання не прибула, будучи належним чином у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Шевченківського районного суду міста Києва, повідомленою про розгляд справи.
При цьому жодних заяв або клопотань не подавала, розглядом справи не цікавилась.
На підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2023 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_2 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника та повідомленням обвинуваченої про такий розгляд у спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Шевченківського районного суду міста Києва.
Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_2 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала чи мала би отримати оголошено підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014), повністю підтверджується наступними доказами, ретельно дослідженими в судовому засіданні.
Так, відповідно до листа №26/3-27027/-14 від 25.05.2015 Генеральна прокуратури України звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із повідомленням про те, що судді різних судів АРК вчинили дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, та просила прийняти рішення щодо звернення із поданням про звільнення, зокрема судді ОСОБА_2 (т.3 а.с. 24-30)
У свою чергу, листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №8вк-4067/15 від 06.10.2015 орган досудового розслідування проінформовано про те, що стосовно судді Апеляційного суду міста Севастополя ОСОБА_2 відкрито дисицплінарну справу (т.3 а.с. 55-58).
Відтак, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №3009/дп-15 від 10.11.2015 комісія вирішила направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів, що свідчать про порушення суддями присяги, та рекомендувати Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади зазначених у рішенні суддів, зокрема ОСОБА_2 (т.3 а.с. 61-80)
Так, згідно з рішенням Вищої ради юстиції №1206/0/15-15 від 24.12.2015 остання вирішила внести подання про звільнення за порушення присяги суддів, зокрема суддю Апеляційного суду м. Севастополя ОСОБА_2 (т.3 а.с. 86-124)
Постановою Верховної Ради України №1288-VІІІ від 19.04.2016 ОСОБА_2 звільнена з посади судді апеляційного суду міста Севастополя у зв'язку з порушенням присяги судді (т.4 а.с. 91).
Із даних протоколу огляду інтернет-видань від 07.04.2015 вбачається, що на сайті: http://www.kremlin.ru міститься документ, що є Указом Президента рф №786 від 19.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_2 була призначена на посаду судді Севастопольського міського суду. Відповідні дані також підтверджуються протоколом огляду інтернет-видань від 30.09.2021 року (т. 3 а.с.132-149).
Згідно з листом Верховного Суду України №202-1087/0/8-16 від 25.03.2016 останній повернув подання Генеральній прокуратурі України про підтримання та внесення на розгляд Верховної Ради України подання про надання згоди на затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судді апеляційного суду міста Севастополя ОСОБА_2 , оскільки остання з 2 кварталу 2014 року не виконує обов'язків українського судді, не отримує суддівської винагороди з Державного бюджету України, а відтак, не користується суддівським імунітетом у разі пред'явлення їй правоохоронними органами підозри у вчиненні злочину (т.4 а.с.85-88).
Протокол огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015 року встановлено, що за адресою: http://www.as.sev.sudact.ru/ за прізвищем судді ОСОБА_2 знайдено апеляційну ухвалу по справі №33-192/2014 від 18.09.2014 року. (т.4 а.с. 99-117)
Запитом Генеральної прокуратури України за №26/3-33326-15 від 02.09.2016 орган досудового розслідування просив Адміністрацію Президента України надати інформацію щодо виходу із громадянства низки осіб, у тому числі ОСОБА_2 . Так, листом-відповіддю Адміністрації Президента України №03-01/3021 від 28.09.2016 Генеральну прокуратуру України проінформовано, що ОСОБА_2 із відповідним клопотанням не зверталася, а отже є громадянкою України. (т.4 а.с. 155-164)
Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 29.07.2022 здійснено огляд сторінки http://sudact.ru/ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Так, з правого боку сторінки заповнено такі графи: «Раздел - Суды общей юрисдикции», «Регион - Республика Крым», «Суд - Верховный суд Республики Крым», «Судья - ОСОБА_12 ». За результатами вказаного пошуку знайдено 67 документів. При відкриті вказаних документів встановено, що ці рішення незаконно створеного «Апеляційного суду міста Севастополя», прийняті на підставі законодавства РФ колишньою суддею Апеляційного суду міста Севастополя ОСОБА_2 (т.5 а.с.54-79).
Із даних протоколу огляду інтернет-видань від 29.07.2022 встановлено, що 03.08.2015 ОСОБА_2 припинила повноваження «судді» незаконно створеного Севастопольського міського суду згідно законодавства країни-агресора РФ. (т. 5 а.с.80-81)
Суд, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого їй злочину.
Суд вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_7 , який, вказуючи про відсутність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, зазначає, зокрема, що стороною обвинувачення не доведено вчинення його підзахисною дій, які би завдали шкоду зовнішній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України і підпадали під визначення «здійснення підривної діяльності», та не конкретизовано вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 111 КК в редакції Закону України №1689-VII від 07 жовтня 2014 року державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Отже, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Так, ОСОБА_2 , будучи громадянкою України та суддею Апеляційного суду міста Севастополя, умисно, починаючи з березня 2014 року забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
При цьому, ОСОБА_2 брала участь у формуванні та діяльності судових органів окупаційної влади, а наслідком її злочинних дій - фактична шкода суверенітетові та територіальній цілісності України, яка полягала у створенні таких органів на території України.
Відтак, ОСОБА_2 , маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але вона при цьому не отримує права шкодити суверенітетові та територіальній цілісності України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям, тим більше суддею.
Європейський суд з прав людини допускає можливість проведення заочного кримінального провадження, якщо будуть забезпечені права і свободи, встановлені конвенційними нормами (рішення у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року, інші).
Так, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року вказано, що якщо судове засідання відбувається за відсутності підсудного, це не є само по собі порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не може домогтися ухвалення нового судового рішення щодо обґрунтованості обвинувачення з фактичних та юридичних підстав після того, як воно було реалізовано, якщо не було встановлено, що ця особа відмовилася від права на захист і на явку до суду.
Згідно з п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України № 1355-VIII від 12 травня 2016 року, чинній на час вчинення процесуальних дій) тимчасово, до 15 квітня 2017 року, положення глави 241 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень» застосовувались із такими особливостями: спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 365, 368, 368-2, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підставу виділити три категорії підозрюваних, окрім неповнолітнього, стосовно яких могло здійснюватися спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо зазначеного у цьому пункті переліку злочинних діянь, у тому числі щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК, а саме:
- підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук;
- підозрюваного, який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
- підозрюваного, стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно ж для здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, приписами пункту 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України № 1355-VIII від 12 травня 2016 року) не ставилась вимога щодо оголошення цього підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук.
При цьому, виходячи з міжнародно-правових актів та національного законодавства, тимчасова окупація частини території України внаслідок збройної агресії РФ статусу АР Крим не змінює і залишається територією суверенної держави Україна.
Разом з тим, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва під час розгляду клопотання прокурора про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування було встановлено, що за наявними фактичними даними підозрювана ОСОБА_2 постійно перебуває на тимчасово окупованій території України - в АР Крим.
А тому суд вважає, що у даному кримінальному провадженні здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_2 , котра постійно перебувала на тимчасово окупованій території України - в АР Крим, без оголошення її в міжнародний розшук відповідає приписам пункту 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України № 1355-VIII від 12 травня 2016 року) та не може свідчити про порушення гарантій щодо заборони дискримінації згідно з п. 1 ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження («in absentia»).
Таким чином суд, оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні державної зради, тобто умисному діянні, вчиненому громадянином України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014).
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, дані, які характеризують її особу, те, що вона раніше не судима, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, відсутності пом'якшуючих покарання обставин, даних про особу обвинуваченої, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нового злочину призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 111 КК України.
Беручи до уваги наведене вище у сукупності, суд приходить до висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства. Суд обґрунтовано вважає, що призначення такого покарання буде сприяти досягненню мети покарання.
Речові докази та судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватою за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції закону від 08.04.2014) і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дати фактичного затримання у порядку виконання вироку.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1