Справа № 761/7841/24
Провадження № 1-в/761/129/2024
10 квітня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року у кримінальному провадженні № 42014010000000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -
27 лютого 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 із клопотанням про скасування арешту, накладеного постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року у кримінальному провадженні № 42014010000000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29628538, що на праві власності належить ОСОБА_4 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила задовольнити з підстав наведених у ньому.
Уповноважена особа (прокурор) прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. При цьому, на адресу суду надійшла заява виконувача обов'язків начальника відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 , зі змісту якої убачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42014010000000015 від 24 січня 2014 року внесено зміни та визначено підслідність за Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, за процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури.
Заслухавши доводи заявника ОСОБА_3 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року у кримінальній справі № 147/10, домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29628538, визнано речовим доказом та накладено арешт.
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та скасовано арешт, накладений постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2013 року скасовано у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства та неповнотою і однобічністю досудового і судового слідства, а кримінальну справу повернуто прокурору Автономної Республіки Крим для провадження додаткового розслідування.
Так, 24 січня 2014 року на підставі кримінальної справи № 147/10, за № 42014010000000015 до Єдиного реєстру досудових розслідування, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється Головним управлінням Національної поліції у м. Києві.
При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі №296/8586/16-ц, якщо у кримінальному провадженні у справі, у якій триває застосування обтяження у вигляді арешту, накладеного згідно із вимогами КПК України від 1960 року, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.
В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосований ще 05 липня 2011 року, не дозволяє власнику мирно володіти своїм майном, що не кореспондується з принципом розумності та співмірності обмеження права власності третіх осіб завданням кримінального провадження.
В той же час, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого ОСОБА_3 , було встановлено, що власник вказаного майна ОСОБА_4 24 травня 2019 року помер.
В подальшому, 03 грудня 2019 року на підставі заяви спадкоємиці ОСОБА_3 державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипкою А.О. заведено спадкову справу.
Відповідно до п. 4.18 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
За таких обставин, враховуючи, що арешт, накладений постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29628538 є перешкодою ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане домоволодіння у встановленому законом порядку, слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, у зв'язку з чим арешт, накладений постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29628538, яке на праві власності належало померлому ОСОБА_4 , підлягає скасуванню, а клопотання ОСОБА_3 - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 28, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року у кримінальному провадженні № 42014010000000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу Головного управління СБ України в АРК від 05 липня 2011 року у кримінальному провадженні № 42014010000000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 29628538, що на праві власності належить ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1