Провадження № 2/760/5902/24
Справа № 760/1959/24
29 квітня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), про стягнення аліментів,
Рух справи
25.01.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 22.01.2024, за підписом позивача, в якій ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача:
- додаткові витрати на навчання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в розмірі 9 750,00 грн за вже сплачене навчання;
- аліменти на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в розмірі 1/4 всіх доходів до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х річного віку;
- аліменти на утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в розмірі 1/4 всіх доходів до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х річного віку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 26.01.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.01.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Доводи позову
В обґрунтування позову вказується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, про що 16.07.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, зроблено актовий запис № 644.
Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 04.02.2006, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві та ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 19.04.2007, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.
При цьому, позивач стверджує, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.
У позові вказується, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-2922/11 від 14.04.2011 шлюб між сторонами розірвано.
Зауважується, що позивач одна не може забезпечити належний рівень життя дітям, тому на її думку, батько який є здоровим та працездатним, може сплачувати аліменти на утримання дітей на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), оскільки він працює та має постійний дохід.
Водночас, у позові звертається увага на те, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва у справі 760/10833/16-ц від 30.08.2016 було вирішено, що оскільки діти проживають разом з позивачем і потребують коштів на утримання, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначається в позові, з 01.09.2021 спільний син позивача та відповідача ОСОБА_4 почав навчання в Київському авіаційному фаховому коледжі. Строк навчання по 30.06.2025, але в подальшому планує отримати повну вищу освіту.
Також вказується, що з 01.09.2022 спільний син позивача та відповідача ОСОБА_3 почав навчання в Київському авіаційному фаховому коледжі. Строк навчання по 30.06.2026, але в подальшому планує отримати повну вищу освіту.
Як стверджується у позові, старший син має бронхіальну астму та з самого дитинства стоїть на обліку у лікаря, а позивач, як мати, витрачає багато коштів та уваги на своїх дітей, на відміну від відповідача, який, зі слів позивача, не цікавиться життям та здоров'ям дітей, добровільно кошти не сплачує, лише через виконавчу службу.
Позивач вважає, що оскільки діти продовжують навчання, вони не мають змоги працювати та утримувати себе самостійно, а тому їм необхідна допомога батьків.
При цьому, позивач наголошує, що навчання вимагає не тільки витрат на коледж, а й витрати на одяг, підручники, їжу, гаджети, техніку (через дистанційне навчання під час військового стану).
У позові зазначається, що станом на сьогоднішній день позивачем сплачено за навчання молодшої дитини за три семестри по 6 500,00 грн на загальну суму 19 500,00 грн.
Таким чином, на думку позивача, відповідач має повернути половину вартості за навчання та сплачувати половину вартості навчання в подальшому.
Зі слів позивача, відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє працювати, інвалідності не має, а тому, на думку позивача, він може сплачувати аліменти після досягнення повноліття дітьми.
Щодо правової позиції відповідача
27.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 54-57).
В обґрунтування відзиву зазначається, що в 2016 році позивачка звернулась до суду про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), проте рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30.08.2016 було вирішено стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходів) на двох дітей до досягнення ними повноліття.
Вказується, що у період з 14.09.2014 по 03.09.2015 відповідач, як молодший сержант, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганських областей.
Зі слів відповідача, весь час перебуваючи на військовій службі з його доходу на утримання дітей відраховувались аліменти у відповідності до вимог судового рішення та за 2023 рік відповідачем було сплачено аліментів на утримання синів у розмірі - 301 116,67 грн.
Відповідач наголошує, що ОСОБА_3 набуде повноліття лише у 2025 році, а тому вимога про стягнення аліментів на утримання молодшого сина ОСОБА_5 до досягнення ним 23 річного віку, на думку відповідача не може бути задоволена.
Також відповідач, зауважує, що старший син ОСОБА_6 навчається в Київському авіаційному фаховому коледжі з фаху «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» за рахунок коштів бюджету м. Києва.
Водночас, у відзиві звертається увага на те, що 06.08.2023 перебуваючи на бойовій позиції в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області відповідач потрапив під мінометний обстріл збройних сил рф, внаслідок чого отримав поранення.
При цьому, вказується, що наразі дохід відповідача не перевищує 20 000,00 грн, проте витрати на відновлення здоров'я перевищують отримуваний ним дохід.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 14.12.2023 у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, він визнаний обмежено-придатним до військової служби та такий статус позбавляє його можливості продовжувати приймати активну участь у захисті країни.
Відповідач зауважує, що у зв'язку з тим, що фактично з 2014 року він захищав країну, будучи учасником антитерористичних операцій, а згодом військовим ЗСУ, свою цивільну професію він втратив.
Відповідач стверджує, що наразі він перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_5 через поранення у бою, тому відновлення здоров'я для нього є першочерговим, адже при погіршенні стану його здоров'я, він може втратити можливість перебувати на військовій службі, а це суттєво вплине на його дохід, з якого він має утримувати дітей, свою сім'ю, а саме дружину, та займатися відновленням свого здоров'я.
У відзиві зазначається, що відповідач ніколи не ухилявся від утримання дітей, проте наразі сам потребує допомоги та реабілітації.
Також відповідач, звертає увагу на те, що він має сім'ю, яку також має утримувати, адже 12.02.2022 він одружився з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі у них народилися два сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 04.02.2006, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 10) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 19.04.2007, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 11).
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 2-2922/11 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 12).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва у справі 760/10833/16-ц від 30.08.2016 (а.с. 13), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На а.с. 90 міститься відповідь Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.01.2024 вих. 25800, зі змісту якої вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження ВП№61158501 з примусового виконання виконавчого листа № 760/10833/16-ц виданого 22.01.2020 Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2016 до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до наданої позивачем довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА від 06.03.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18.01.2018 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 15).
Згідно з долученою до матеріалів справи довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА від 26.08.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.01.2018 по т.ч. зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 18).
Відповідно до довідки виданої Київським авіаційним фаховим коледжем від 08.01.2024 № 277, ОСОБА_4 навчається на 3-ому курсі з фаху «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів, термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а.с. 20).
На а.с. 21 міститься довідка видана Київським авіаційним фаховим коледжем від 08.01.2024 № 279, з якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається на 2-ому курсі з фаху «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» денної форми навчання за рахунок фізичних або юридичних осіб, термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026.
З виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) с хворого від 18.12.2023 (а.с. 22) вбачається, що ОСОБА_4 має бронхіальну астму, алергічний риніт, сколіотичну поставу та плоскоступість.
Позивачем до матеріалів справи долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 12.01.2024 щодо ОСОБА_1 (а.с. 23), з якої вбачаються доходи у розмірі 128,64 грн.
Також, позивачем до позовної заяви долучено копії квитанції оплати за навчання ОСОБА_3 , від 20.10.2023 на суму - 6 500,00 грн, від 24.03.2023 на суму - 6 500,00 грн та від 19.01.2024 на суму - 6 500,00 грн (а.с. 24-26).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ( ОСОБА_2 ) має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 видане 08.08.2018 (а.с. 59) та відповідно до довідки № 8496 від 27.12.2023 (а.с. 70) з 24.02.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до довідки № 04-35/6 від 28.08.2023 (а.с. 71) ОСОБА_2 06.08.2023 отримав поранення, а саме: «ВОСП правої надбрівної ділянки (осколок забрано). ВТ.ЗЧМТ.ВОСП грудної клітини зліва (не проникаюче). Легкий» у зв'язку з тим, що перебував на бойовій позиції в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області та потрапив під міноментий обстріл збройних сил російської федерації.
З довідки про доходи № 14/2850 від 01.02.2024 (а.с. 89), вбачається, що сума доходів ОСОБА_2 за 2023 рік становить 776 985,11, з яких 301 116,67 стягнуто аліментів на утримання дітей.
12.02.2022 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 (до заміжжя - ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , було укладено шлюб (копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 12.02.2022, а.с. 94).
Крім того, в матеріалах справи містяться копії: паспорту ОСОБА_1 (а.с. 6-8); картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 9); паспорту ОСОБА_4 (а.с. 14); картки платника податків ОСОБА_4 (а.с. 16); паспорту ОСОБА_3 (а.с. 17); картки платника податків ОСОБА_3 (а.с. 19); договору № 7/2022 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою (а.с. 27); посвідчення багатодітної родини ОСОБА_1 (а.с. 28); посвідчення багатодітної родини ОСОБА_4 (а.с. 29); посвідчення багатодітної родини ОСОБА_3 (а.с. 30); паспорту ОСОБА_2 (а.с. 60); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 (а.с. 61); виписного епикризу ОСОБА_2 (а.с. 62); витягу з протоколу № 21 (а.с. 63); довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України виданої ОСОБА_2 (а.с. 64); повідомлення № 17.07.2018 № 1358 (а.с. 65); довідки № 2721/1 від 16.08.2018 (а.с. 66); витягу з наказу № 17 від 24.02.2022 (а.с. 67); витягу з наказу № 123 від 30.06.2022 (а.с. 68-69); виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 16131 (а.с. 72); первинної медичної картки № 10759/18 від 06.08.2023 (а.с. 73); первинної медичної картки № 10743 від 06.08.2023 (а.с. 7); висновку ультразвукового обстеження ОСОБА_2 від 29.09.2023 (а.с. 75-76); висновку ультразвукового обстеження ОСОБА_2 від 26.10.2023 (а.с. 77); консультаційного висновку спеціаліста від 02.10.2023 (а.с. 78); довідки від 26.10.2023 про проходження курсу реабілітації ОСОБА_2 (а.с. 80); виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 (а.с. 82); акту наданих послуг від 02.11.2023 до 02.11.2023 (а.с. 83); довідки військово-лікарської комісії № 23586 від 14.12.2023 (а.с. 85); паспорту ОСОБА_8 (а.с. 95); картки платника податків ОСОБА_8 (а.с. 96); фото (а.с. 98-100).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на дітей, які продовжують навчання
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991) батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою ст. 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 Сімейного кодексу України.
Згідно приписів ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц та від 17.04.2019 у справі № 644/3610/16-ц.
При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, так як було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Як вбачається із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження (див. постанову Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 761/10510/17.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19 /провадження № 61-2065св23/).
Аліментні зобов'язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 753/20347/20 /провадження № 61-5707св22/).
Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18).
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , суд враховує, що відповідач (платник аліментів) є працездатною особою, перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зазначене свідчить про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання, а тому дану позовну вимогу слід задовольнити.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ( ОСОБА_4 ), який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Суд наголошує, що обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Суд враховує, що як вбачається з відтиску штампу відділу поштового зв'язку на поштовому конверті, в якому відповідний позов надійшов до суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі 22.01.2024.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Разом з тим, суд зауважує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 459/2988/19 (провадження № 61-7539св22): «Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти)».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Разом з тим, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Солом'янському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей до досягнення ними повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17.06.2016 до досягнення дітьми повноліття.
Враховуючи встановлені обставини у даній конкретній справі позовна вимога про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в розмірі 1/4 всіх доходів до закінчення навчання не підлягає задоволенню, з огляду на те, що наразі з відповідача вже стягуються аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття.
Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на навчання ОСОБА_3 .
Відповідно ст. 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст. 180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В межах цієї справи позивачка, зокрема, просить стягнути з відповідача додаткові витрати на навчання неповнолітньої сина ОСОБА_3 , однак в позовній заяві в обґрунтування свої позовних вимог посилається на положення ст. 199 СК України, яка регулює правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
В постанові від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, оскільки син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на цей час повноліття ще не досягла, тому питання його утримання батьками не регулюються ст. 199 СК України і суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ст. 185 СК України.
Так, згідно з ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В даному випадку суд виходить з того, що за змістом ст.185 СК України додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини повинні бути викликані особливими обставинами, які не покриваються за рахунок звичайних витрат (аліментів).
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина потребує додаткових витрат у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Тобто, особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами.
При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.09.2022 навчається на денній формі навчанні у Київському авіаційному фаховому коледжі.
При цьому, оплата за навчання здійснюється за відповідним договором № 7/2022 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою. Зокрема, за 3 навчальних семестри позивачкою сплачено на рахунок навчального закладу 20.10.2023 на суму - 6 500,00 грн, 24.03.2023 на суму - 6 500,00 грн та 19.01.2024 на суму - 6 500,00 грн, що разом складає 19 500,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачкою доказами - договором, довідками, квитанціями, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що аліменти передбачені для забезпечення звичних, щоденних потреб неповнолітньої дитини, і понесені позивачкою витрати на навчання не покриваються аліментами, які стягнуті з відповідача на утримання неповнолітнього сина, суд вважає, що витрати на навчання є додатковими, оскільки викликані особливою обставиною - навчанням неповнолітньої дитини у вищому навчальному закладі з метою отримання професійної освіти, що відповідає якнайкращим інтересам дитини. Забезпечення здобуття такої освіти також є обов'язком обох батьків.
За таких обставин, виходячи з принципу рівності прав та обов'язків батьків, суд на підставі ст. 185 СК України вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 користь позивачки ОСОБА_1 1/2 частину фактично здійснених нею витрат на оплату навчання неповнолітнього сина, а саме 9 750,00 грн (19 500,00 грн / 2).
При цьому, підстав для стягнення таких витрат на майбутнє, як просить позивачка, суд не знаходить, оскільки, позивачкою не надано обґрунтованого розрахунку розміру витрат, а н авчання може бути припинено достроково з будь-яких причин, тому стягнення витрат на навчання на майбутнє не є справедливим та розумним.
Крім того, у випадку досягнення таки сином повноліття питання щодо обов'язку батьків надавати своїй дитині матеріальну допомогу (сплачувати аліменти) у зв'язку з продовженням навчання регулюється ст. 199 СК України. Закон не передбачає самостійного, окремого від аліментних зобов'язань обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами.
В даному випадку син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досягне повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 , в той час, коли за наданими позивачкою доказами термін його навчання в Київському авіаційному фаховому коледжі закінчується 30.06.2026.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
З огляду на наведене, позов в цій частині підлягає задоволенню частково.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 всіх заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 22.01.2024 і до припинення ним навчання, але не довше ніж до 29.01.2029.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ):
- 9 750,00 грн (д'евять тисяч сімсот п'ятдесят гривень) додаткових витрат за вже сплачене навчання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич