25 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/40/24
Провадження № 11-39заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Усенко Євгенії Андріївни від участі в розгляді справи № 990/40/24 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання протиправним і нечинним указу Президента України, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Верховної Ради України, Президента України, у якій просить визнати Указ Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» протиправним та нечинним повністю; визнати незаконними дії Президента України, Верховної Ради України щодо подання та подальшого схвалення Указу Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»; зобов'язати Президента України (у разі задоволення позову) публічно через ЗМІ вибачитися перед українським народом за прийняття помилкового, незаконного рішення.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) від 14.02.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14.02.2024, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05.03.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 14.02.2024, а ухвалою від 03.04.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження (оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі № 990/40/24 не вимагають участі сторін в апеляційному перегляді справи) на 25.04.2024.
22.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Усенко Є. А. від участі в розгляді цієї справи.
Позивач вважає, що відмовою провести відкрите засідання з викликом сторін суд порушив засади судочинства про гласність судового процесу, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. У зв'язку із цим, на думку ОСОБА_1 , всі судді Великої Палати Верховного Суду у цьому складі не можуть брати участі в розгляді його справи і підлягають відводу, оскільки у нього існують об'єктивно виправдані побоювання щодо їх неупередженості. Водночас позивач зазначив, що з метою процесуальної економії відвід заявлено судді-доповідачці Усенко Є. А .
Порядок вирішення заявленого судді відводу та самовідводу судді визначений статтею 40 КАС, за правилом частини сьомої якої питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Велика Палата Верховного Суду перевірила обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Усенко Є. А. та виснувала, що підстав для її задоволення немає.
Мета відводу (самовідводу) судді - гарантування безсторонності суду, запобігання упередженості судді під час розгляду справи.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС, згідно із частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 КАС (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Якщо підстави для відводу (самовідводу) судді, передбачені пунктами 1-3, 5 частини першої статті 36 КАС, є безумовними, то підстава, передбачена пунктом 4, презюмує не просто сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а обґрунтований сумнів.
Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в цілях пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення упередженості суду (судді) потребує з'ясування, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів безсторонність суду (судді). При цьому вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду (судді), а позиція зацікавленої у відводі сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи; тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність (див., серед інших, рішення від 24.02.1993 у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), Series А № 255, пункти 28 та 30, рішення від 10.06.1996 у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom), пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) судом (суддею) принципу неупередженості заявнику потрібно навести доводи про наявність зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, незабезпечення (неналежне забезпечення) суддею або складом суду, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав учасників справи тощо).
Іншими словами, відвід суду (судді) має бути вмотивований з наведенням зацікавленою особою аргументів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Усенко Є. А. не зазначає про обставини, з якими закон пов'язує можливість відведення судді від розгляду справи за його позовом або які можуть прямо чи опосередковано вплинути на об'єктивність чи безсторонність судді щодо розгляду цієї справи.
Посилання ОСОБА_1 на обставини, наведені ним у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки доводи позивача про недовіру судді Усенко Є. А. ґрунтуються виключно на припущеннях та його суб'єктивній оцінці підстав призначення справи за його апеляційною скаргою до розгляду в письмовому провадженні, тобто фактично позивач не згодний з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у відповідній частині. Жодних інших аргументів на обґрунтування заявленого відводу судді позивач не навів.
Разом з тим, відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Усенко Є. А. не навів об'єктивних підстав для відводу, передбачених частиною першою статті 36 КАС, а Велика Палата Верховного Суду не встановила наявності обставин, які б зумовлювали відведення судді від розгляду цієї справи, його заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Усенко Євгенії Андріївни від участі у розгляді справи № 990/40/24 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання протиправним і нечинним указу Президента України, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. Усенко
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова С. О. Погрібний
М. І. Гриців О. С. Ткачук
І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич
Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова
В. В. Король