29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 626/486/20
провадження № 51-1659ск24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 2 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року
установила:
Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 2 листопада 2023 року, залишеним без змін 28 лютого 2024 рокуХарківським апеляційним судом,ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осібза обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 10 листопада 2019 року близько 19:00 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 (кримінальне провадження щодо якого закрито у зв'язку зі смертю), маючи вільний доступ до ангару молочно-тваринницької ферми (далі - МТФ) с. Петрівки Красногорадського району Харківської області , викрали звідти 1020 кг комбікорму № 4 вартістю 5821,57 грн, завдавши матеріальної шкоди СТОВ «Хоробор Агро» на вказану суму.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згадані судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження - закрити згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Суть доводів скаржника зводиться до того, що у проваджені не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості, при їх оцінці суд не додержав приписів статей 84, 94 вказаного Кодексу, належно не з'ясував розміру завданої шкоди, адже всупереч п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК та позиції об'єднаної палати Касаційного кримінального Суду Верховного Суду (далі - об'єднана палата), викладеній у постанові від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18), не було проведено експертизи для визначення вартості комбікорму. На думку засудженого, жоден зі свідків не підтвердив обставин крадіжки, а висновки у вироку ґрунтуються на припущеннях. Як вважає автор скарги, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.
За змістом вироку, суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні проти власності.
Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу зібраних доказів: показань допитаних упродовж судового слідства ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; фактичних даних, що містяться в документах, зокрема у протоколах оглядів від 10, 12 листопада 2019 року, в акті інвентаризації від 11 листопада 2019 року та довідці СТОВ «Хоробор Агро» від 12 листопада 2019 року.
Суд також з'ясував позицію ОСОБА_4 , котрий не визнав своєї провини, однак не заперечував того, що він, працюючи у СТОВ «Хоробор Агро» 10 листопада 2019 року, перебував на території МТФ, а потім разом із ОСОБА_5 - в автомобілі, з якого правоохоронці вилучили мішки з комбікормом. Разом із цим не залишилась без оцінки й висунута обвинуваченим на свій захист версія про непричетність до крадіжки, яку суд перевірив й умотивовано, з посиланням на конкретні докази спростував у вироку.
Попри твердження скаржника, охоронці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показання яких відображено у вироку, засвідчили, що двоє осіб виносили з підприємства мішки з комбікормом і складали їх на території кладовища для подальшого вивезення, у зв'язку з чим було вжито заходів для затримання крадіїв: зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , з котрим у кабіні їхав ОСОБА_4 , та виявлено в кузові мішки з викраденим комбікормом.
Те, що територія підприємства цілодобово охороняється і під час патрулювання охоронці виявили крадіїв, підтвердив суду представник СТОВ «Хоробор Агро» - ОСОБА_6 .
Крім того, за показаннями завідувача МТФ свідка ОСОБА_9 , працюючий на підприємстві ОСОБА_4 мав доступ до комбікорму; за наслідками крадіжки нестача склала 1020 кг.
Показання свідків узгоджуються з даними у протоколах огляду, відповідно до яких поблизу території СТОВ «Хоробор Агро» було виявлено автомобіль «Газель», у кузові якого було 19 мішків з комбікормом, загальною вагою 1020 кг. За результатами проведеної на вказаному підприємстві інвентаризації саме в такому обсязі було встановлено нестачу комбікорму № 4, вартістю, згідно з відповідною довідкою, 5707,42 грн за тонну.
Дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 Переконливих аргументів, які би свідчили про порушення судом закріплених у статтях 84, 94 КПК правил оцінки доказів, покладених в основу вироку, у поданій скарзі не наведено.
Доводи скаржника про непроведення експертизи для встановлення вартості комбікорму, неповноту розгляду справи як безумовних підстав для скасування судових рішень не можна визнати прийнятними.
За частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.
З огляду на вказані положення закону сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно надавати докази на підтвердження своїх доводів щодо вартості викраденого майна.
Речові докази, документи, показання в силу ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, на підставі яких суд установив наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, у тому числі й вартість комбікорму. Підстав сумніватися в належності та допустимості акту інвентаризації від 11 листопада 2019 року та довідки від 12 листопада 2019 року про балансову вартість комбікорму № 4 суд не мав, а перевірка повноти розгляду справи не належить до компетенції суду касаційної інстанції в силу статей 433, 438 КПК.
Посилаючись в обґрунтування заявленої вимоги на позицію у постанові об'єднаної палати в постанові від 25 листопада 2019 року, засуджений залишив поза увагою, що в цьому рішенні зроблено висновок про обмежений характер імперативності п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII. Водночас у чинній редакції вказаної норми (редакція Закону № 187-IX від 04 жовтня 2019 року) обов'язкове проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків передбачено у випадку, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди. Натомість у провадженні стосовно ОСОБА_4 такі документи були представлені суду.
З огляду на викладене твердження скаржника про те, що оспорюваний вирок ґрунтується на припущеннях та суд не мав достатніх доказів для його ухвалення, є неспроможними.
Крім того, аналогічні доводи засудженого були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належно розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 і вмотивовано відмовив у її задоволенні. За змістом копії ухвали апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у ній із посиланням на фактичні дані в матеріалах кримінального провадження та норми права надано вичерпні відповіді на всі аргументи скаржника. Оспорювана ухвала відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
У касаційній скарзі не міститься достатніх та переконливих аргументів, які би доводили істотні порушення судами норм права, котрі зумовлюють скасування вироку й ухвали на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, про що йдеться у скарзі. А отже, немає необхідності в перевірці матеріалів кримінального провадження.
З огляду на викладене й на те, що зі скарги та копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, у відкритті касаційного провадження за нею слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 2 листопада 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3