23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 127/13987/16-к
провадження № 51 -6397 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 20 березня 2023 року:
- засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки, без призначення штрафу;
- звільнив ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- стягнув з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 12 549,60 грн.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував у частині застосування ст. 49 КК, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрив, у решті вирок залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи начальником кредитного відділу КС «Злагода», тобто службовою особою, неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, не перевіривши належним чином паспортні документи та не встановивши належним чином особу, яка має на меті отримати кредитні кошти, у період з 20 до 28 березня 2008 року у приміщенні КС «Злагода», що розташоване на АДРЕСА_2 , всупереч інструкції з кредитування, згідно з якою заяву на отримання кредиту заповнює особисто особа, яка бажає його отримати, прийняв від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підроблені заяви від імені ОСОБА_10 про надання кредиту на загальну суму 370 000 грн, та 16 квітня 2008 року - від імені ОСОБА_11 у розмірі 250 000 грн. Після цього, не провівши належної оцінки фінансового стану позичальників та їх кредитоспроможності, подав ці заяви з відміткою про можливість видачі кредиту на розгляд кредитного комітету КС «Злагода» та після прийняття кредитним комітетом рішень про задоволення зазначених заяв, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безпідставно отримали у касі Спілки грошові кошти на загальну суму 583 800 грн, що станом на 2008 рік більш ніж у 250 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК було тяжкими наслідками.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його змінити, звільнити ОСОБА_7 від сплати процесуальних витрат, залишити цивільний позов без розгляду, роз'яснивши потерпілому право звернутись із позовом про відшкодування завданих збитків у порядку цивільного судочинства.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, безпідставно не залишив цивільний позов без розгляду, не роз'яснив потерпілому право звернення з позовом у порядку цивільного судочинства та залишив без змін вирок суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст. 49 КК від кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог КПК України (далі - КПК), а саме:
- залишив без змін вирішений по суті цивільний позов;
- погодився зі стягненням процесуальних витрат з ОСОБА_7 ;
- не розглянув апеляційну скаргу захисника;
- скасовуючи вирок суду першої інстанції лише в частині застосування ст. 49 КК, фактично залишив ОСОБА_7 засудженим із призначенням йому відповідного покарання, оскільки в цій частині вирок не скасував.
Наведене, на погляд прокурора, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 122, 124, 129, 419 КПК, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу прокурора підтримав частково, касаційну скаргу захисника - повністю.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У поданих касаційних скаргах захисник і прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, покликаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, з чим погоджується колегія суддів касаційного суду з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК у випадку, якщо обвинувачений не заперечує проти цього, є безумовним, оскільки підставою для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих стороні обвинувачення для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов'язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК, таких витрат.
Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 20 березня 2023 року:
- засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки, без призначення штрафу;
- звільнив ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК від покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
- стягнув з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 12 549,60 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідного обґрунтування просила вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Проте безпосередньо в судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Вінницький апеляційний суд за результатом апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 ухвалою від 27 вересня 2023 року скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування ст. 49 КК, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрив, у решті вирок залишив без змін.
У мотивувальній частині ухвали колегія суддів апеляційного суду зазначила про те, що закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку давності не звільняє ОСОБА_7 від обов'язку відшкодувати спричинені його діями шкоду та витрат в межах даного кримінального провадження, оскільки така підстава звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою.
За змістом ухвали апеляційного суду вбачається, що з ОСОБА_7 підлягають стягненню суми за цивільним позовом та процесуальних витрат, а також він фактично залишився засудженою особою із призначенням відповідного покарання.
Однак за приписами ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тому у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду.
Та оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду та позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Водночас кримінальним процесуальним законом не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51 - 4251 кмо 21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув апеляційну скаргу захисника, є неспроможними з урахуванням положень ч. 4 ст. 286 КПК щодо невідкладності розгляду клопотання сторони кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого та не свідчать про допущення судом апеляційної інстанції такого порушення, яке в розумінні ст. 412 КПК є істотним і тягне за собою скасування судового рішення.
Викладена в ухвалі позиція апеляційного суду суперечить приписам КПК та практиці Верховного Суду, тому оскаржувана ухвала та в порядку ст. 433 КПК - вирок суду першої інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.
Керуючись статтями 433, 441, 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року та в порядку ст. 433 КПК України вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.
На підставі ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження стосовно нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Цивільний позов Кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Витрати в розмірі 12 549,60 грн за проведення криміналістичних досліджень у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3