26 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 463/7418/21
провадження № 61-4334ск24
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львові про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди 700 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
19 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга заявника не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження та підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, ні у заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
У справі, що переглядається, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає: «ціна позову не відноситься до малозначних, як вже одного разу собі придумав Синельников, бо не так порахував», «Щодо рішень суду першої і апеляційної інстанції, то такі є «зразком» відмови в доступі до правосуддя в Державі Україна, ганьбою судової системи. Суд виступив не арбітром, а адвокатом на стороні ДБР», «Тобто відбулося, щось не зрозуміле, тільки не відправлення правосуддя.», «Можливо суддя Свірідова побачила в представнику ТУ ДБР Онищак не захищену дитину, чи не дієздатну особу?», «…а не по домовленості, яка відбулася в судовому засіданні з представником ТУ ДБР», «…тобто не відправляла правосуддя, а імітувала процес…», «…я не допущу, щоб суддя Свірідова вийшла у відставку, як суддя, піде як Волкова з вовчим квитком, щодо секретаря судових засідань Шаповалова, то така піде на комісію, щодо не відповідності, як адвоката», «Постанова на всю суму винагороди. Штани з вентиляцією за 30 000, які закупив керівник ДБР Труба не допомогли в знаннях закону, а шлеми з вентиляцією мозгів Труба ще не встиг закупити», «Тобто суддя приховав злочин певної групи осіб», «Шкідник в Державі Україна. Суд не відвівся і прийняв рішення сам по собі. Судді не винні, що країну розграбовано?», «Щоб суд не був сліпим, глухим і упередженим то ознайомтесь з нормами права, в тому числі міжнародного.», «…але не почутий в корумпованій країні за участі суддів. Верховний Суд без України на всю суму винагороди відмовився виконувати міжнародні договори ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приховавши злочини своїх колег Львова», «…суд мляво, але реагував.», «…представник Онищак просив, як не подивитися судову справу, то домовитися з секретарем», «Суд апеляційної інстанції вирішив написати, що небуть, як норми права», «Луспеник з колегією суддів неоднаково застосовує норми права, тобто під настрій», «Такі судді приймали рішення не відповідно до Закону, а на свою думку і мільйони евро сатисфакції…»,
Верховний Суд зазначає, що заявник у касаційній скарзі наводить недоречні та безпідставні звинувачення щодо професійної діяльності суддів, вказує на неупередженість суддів першої та апеляційної інстанцій, а також суддів касаційної інстанції. Крім того, касаційна скарга містить лексику, яка не притаманна для написання ділових документів, зокрема касаційної скарги.
Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.
Згідно із практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції, лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того чи використовуються в ній образливі висловлювання (у справі «Варбанов проти Болгарії», рішення від 05 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, («Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).
У справі, що переглядається, Верховний Суд вважає, що звинувачення заявника переходять межі нормальної, допустимої, легітимної критики і становлять неповагу до суду.
Обґрунтування касаційної скарги, з використанням наведених вище висловлювань, згідно із практикою ЄСПЛ кваліфікується як зловживання правом на подання заяви. ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання, зокрема, якщо заявник під час звернення до ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № № 61164/00, 18589/02, «Ржегак проти Чеської Республіки» від 18 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Апініс проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, пункт 15).
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Згідно із частиною третьою статті 44 ЦПК України якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
За таких обставин Верховний Суд визнає подання такої скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим її необхідно повернути заявнику.
Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львові про відшкодування моральної шкоди, повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко