26 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/5079/19
провадження № 61-5444ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Карчагіним Сергієм Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання договорів дарування недійсними,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Карчагіна С. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження більш ніж на три роки.
Відповідно до частинпершої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову 18 березня 2021 року, останній день строку на касаційне оскарження припадав на 19 квітня 2021 року (з урахуванням вихідних днів), а заявник звернулася до суду із касаційною скаргою 15 квітня 2024 року.
Крім того, постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 березня 2021 року.
У прохальній частині касаційної скарги заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, оскільки повний текст судового рішення вона не отримувала, з його текстом ознайомлена лише в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дізнавшись, що їй відмовлено у позові, вона звернулася до іншого адвоката, який 03 квітня 2024 року ознайомився з судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Вона пропустила строк на касаційне оскарження з підстав, які не залежали від неї.
З березня 2020 року на території країни було запроваджено карантин.
У період карантину доступ до приміщення суду для отримання копії судового рішення був неможливий. Також вона хворіла, тому її могли не пустити до приміщення суду.
Карантин був скасований лише у 2023 році.
Проте на той час, з 24 лютого 2022 року, вже був введений воєнний стан. Такі обставини є обставинами непереборної сили, що підтверджувала Торгово-промислова палата України у листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.
З 24 лютого 2022 року був закритий Державний реєстр судових рішень, що унеможливило ознайомлення з судовими рішеннями.
Через постійні обстріли на території міста Дніпра та усієї країни позивач виїхала за межі країни, тому не могла отримати судове рішення.
Отже, з огляду на викладені обставини вона з поважних причин, що не залежали від неї, пропустила строк на касаційне оскарження.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У §§ 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).
Згідно з частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Визначений частиною третьою статі 394 ЦПК строк є присічним (преклюзивним) і не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, за винятком вищезазначених випадків.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша стаття 2 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
У касаційній скарзі позивач посилається на те, що строк на касаційне оскарження пропустила внаслідок виникнення непереборних обставин: запровадження у країні карантину, її хвороби та введення воєнного стану.
Верховний Суд зазначає, що непереборними обставинами є такі, які об'єктивно перешкоджали звернутися з касаційною скаргою. Тягар доведення непереборних обставин покладається на особу, яка подає касаційну скаргу, і має бути безумовно переконливим з одночасним наданням відповідних доказів.
У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20, від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 404/3219/16-ц та від 06 лютого 2023 року у справі № 752/6869/21 зазначено висновок, що питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, є недостатнім посилання у клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків лише на факт дії воєнного стану на території України, оскільки воєнний стан не є перешкодою для здійснення правосуддя, не є підставою для зупинення судового процесу.
Тобто самий факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій (див.: постанова Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20).
З огляду на викладене лише факт запровадження на території України карантину та введення воєнного стану без обґрунтування обставин об'єктивного та непереборного характеру, які були б пов'язані з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином або з введенням воєнного стану, становили б реальні перешкоди, які значно утруднили або унеможливили своєчасне звернення з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, не є достатнім для поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду.
Посилання на виключні випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України, для поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами.
Також заявнику необхідно надати докази, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо надсилання копії судового рішення.
З огляду на викладене заявнику необхідно подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку з наданням доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження, які передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а також належні докази на їх обґрунтування.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Карчагіним Сергієм Володимировичем, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків двадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник